Справа № 214/481/18 22-ц/774/1011/К/18
Іменем України
19 червня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 214/481/18
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.
сторони справи:
заявники - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 січня 2018 року, постановлену суддею Черновою Н.В. у м. Кривому Розі,
У січні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із заявою про забезпечення позову в мотивування якої, зазначили, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2015 року задоволено позов ОСОБА_4 та визнано дійсним договір купівлі-продажу від 14.03.1999 року, який був укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_7 з другої сторони. За умовами якого у власність ОСОБА_7 від ОСОБА_6 перейшло 12/100 частин та від ОСОБА_5 перейшло 38/100 частин одноквартирного жилого будинку розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Волосевича, 45. Також вказаним рішенням за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер 19.10.2000 року, визнано право власності на 12/100 та 38/100 частин зазначеного будинку.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.12.2015 року стало підставою виникнення у ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна та підставою реєстрації житлового будинку з господарчими спорудами, який знаходиться за адресою: ОСОБА_8 Ріг, вул. Волосевича, 45 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в наслідок чого ОСОБА_4 заволодів 1\4 часткою вказаного житлового будинку (кв. №3) належною на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та 1\4 частки вказаного житлового будинку (кв. №4) належною на праві власності ОСОБА_3 Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.12.2017 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.12.2015 року скасовано та відмовлено ОСОБА_4І у задоволенні позову.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 можить вчинити дії щодо реалізації спірного майна, заявники просили суд : забезпечити позов, наклавши арешт на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Волосевича, буд. 45 і складається з житлового будинку А-1 загальною площею 273,9 кв.м. і житловою площею 140,2 кв.м, літньої кухні Б, гаража Г, гаража Д, літньої кухні Е, сараю Ж, гаража З, сараю И, сараю Л, огорожі 1-3, водо колонки І та замощення ІІІ, ІV, та наклавши заборону на відчуження вказаного будинку.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 січня 2018 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про забезпечення позову.
В мотивування апеляційної скарги зазначив, що судом не взято до уваги, що між заявниками та ОСОБА_4 існує спір стосовно майнових прав на житловий будинок. Щоб уникнути цивільної відповідальності він може здійснити відчуження спірного майна, або сприяти повторному відчуженню.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_9.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_9.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч.5ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як видно із поданої заяви про забезпечення позову, заявники зазначають, що ОСОБА_4 може реалізувати спірне домоволодіння, проте будь яких доказів, які підтверджують намір ОСОБА_4 вчинити вказані дії, в заяві не наведено, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та задоволення заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову доводи апеляційної скарги про те, що при постановлені ухвали було вирішено лише питання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи з визначення ринкової вартості зазначеного нерухомого майна, натомість взагалі не було вирішено питання щодо накладення арешту чи заборони відчуження спірного будинку, оскільки судом першої інстанції була в повній мірі досліджена заява про забезпечення позову та суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана заява не підлягає задоволенню з тих підстав, що заявниками не наведено обставин, у зв'язку з якими невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, судАпеляційний суд Дніпропетровської області,
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 19 червня 2018 року.
Головуючий:
Судді: