справа № 631/1795/16-ц
провадження № 2/631/113/18
18 червня 2018 року селище міського типу ОСОБА_1
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Євсюкової О. В.
заочно та усно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором»,-
У жовтні 2016 року до суду надійшла позовна заява ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором», на обґрунтування якої позивач зазначив, що 07.06.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 861/27/39-18/7-56 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до якого банк надав відповідачу у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 16 539 доларів США з відсотковою ставкою 12,7 відсотків річних. Відповідно до умов кредитного договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу. В порушення умов договору кредиту відповідач протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитними коштами у встановлені строки. Станом на 12.07.2016 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 540 012 гривень, яка складається з: 318 027,45 гривень - сума заборгованості за кредитом; 51 204,26 гривень - сума заборгованості за відсотками; 146 332,60 гривень - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 24 437,81 гривень - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість, проте ним не було здійснено жодних дій по погашенню заборгованості за кредитним договором. Просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 540 012,12 гривень та судові витрати (а. с. 3 -4).
Представник позивача ПАТ «УКРСОЦБАНК»- ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності № 02-03/1392, виданої 24.05.2018 року директором зі стягнення кредитів, членом Правління банку ОСОБА_4 із строком дії до 01.08.2018 року, скористалась правом, визначеним частиною 3 статті 211 цивільного процесуального кодифікованого закону України, й звернулась до суду із відповідним письмовим клопотанням про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а. с. 52, 51).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав.
Відповідно до змісту частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача свідчить відповідна заява, долучена до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ним особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача.
Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій ОСОБА_1 та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.
Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.
Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року (із змінами та доповненнями).
Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Судом встановлено, що 07.06.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 861/27/39-18/7-56 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до якого банк надав відповідачу у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 16 539 доларів США з відсотковою ставкою 12,7 відсотків річних. Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. 1.1. договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення. Згідно п. 4.2. у разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.2 - 3.3.17 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10 відсотків від суми фактичної заборгованості за відсотками за кожний випадок. Відповідно до пункту 4.3. договору у разі порушення позичальником вимог пункту 3.3.3 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 (одного) відсотку від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками за кожний випадок. Відповідно до пункту 4.4. - нарахування пені за невиконання зобов'язання, визначених пунктами 1.1., 2.4 цього договору та штрафів за невиконання зобов'язань, визначених пунктами 3.3.2 - 3.3.17 цього договору, припиняється через один рік від дня, коли будь-яке з таких зобов'язань мало бути виконане (а. с. 5 -8)
Як вбачається із заяви про видачу готівки № 2 від 07.06.2007 року, ОСОБА_2 отримав у Харківській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» кредит в сумі 16 539,00 доларів США, що еквівалентна у гривнях в сумі 83 521,95 гривень (а. с. 9).
Відповідно довідки, наданої позивачем, загальна сума заборгованості за кредитним договором від 07.06.2007 року № 861/27/39-18/7-56 укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» станом на 12 липня 2017 року становить - 540 012 гривень, яка складається з: 318 027,45 гривень - сума заборгованості за кредитом; 51 204,26 гривень - сума заборгованості за відсотками; 146 332,60 гривень - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 24 437,81 гривень - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків /а. с. 11/.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами чинного Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто діями особи, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписи статті 1054 Цивільного кодексу України передбачають, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на частину 1 статті 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України укладені між сторонами по справі договори є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, укладені договори є підставою виникнення між сторонами зобов'язань, тобто правовідносин, в яких одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку /стаття 509 Цивільного кодексу України/.
Згідно до положень частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, аналізуючи наведені вище норми права та надані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ПАТ “Укрсоцбанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалюючи рішення та повністю задовольняючи позов ПАТ “Укрсоцбанк” до ОСОБА_2 “Про стягнення заборгованості за кредитним договором”, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана
юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із зазначеним позовом ПАТ “Укрсоцбанк” звернулось до суду у 2016 році.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2016 року встановлений в розмірі 1378 гривень відповідно до змісту статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” № 928-VIII від 25.12.2015 року.
На виконання вимог частини 5 статті 119 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення із позовом до суду) до позовної заяви ПАТ «Укрсоцбанк» додав документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8100,19 гривень (а. с. 1).
Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог ПАТ “Укрсоцбанк” та можливість задоволення його позову повністю шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ “Укрсоцбанк” суму заборгованості за кредитними договорами в розмірі 540 012,12 гривень та понесених й документально підтверджених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 8100,19 гривень (із розрахунку: 540012,12 гривень х 1,5% /100= 8100,19 гривень).
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 509, 526, 546, 611, 626, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» № 928-VIII від 25.12.2015 року (із змінами та доповненнями), пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, та статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 - 19, 23, 76 - 81, 89, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 289, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 та пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -
Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРСОЦБАНК” заборгованість за кредитним договором у розмірі 540 012,12 гривень /п'ятсот сорок тисяч дванадцять гривень 12 копійок/.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРСОЦБАНК” понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 8100,19 гривень /вісім тисяч сто гривень 19 копійок/.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Іншими учасниками судового процесу заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем або апеляційної скарги іншими учасниками справи, якщо їх не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК», місцезнаходження (вулиця Ковпака, будинок № 29, місто Київ, 03150), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (00039019);
Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання чи перебування (вулиця Жовтнева, будинок № 30, село Павлівка Нововодолазького району Харківської області), реєстраційний номер облікової картки платника податків (НОМЕР_1), паспорт громадянина України (МК № 519039).
Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: С. В. Мащенко