264/11689/13-ц
4-с/264/2/2018
19 червня 2018 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Іванченко А.М. при секретарі Собакінських С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за скаргою ТОВ «Українська факторингова компанія» на противоправні дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № 50379885 та зобов'язання вчинити певні дії.
У листопаді 2017 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця Зарагулової Н.В. щодо визнання незаконною постанову про повернення виконавчого провадження № 50379885 від 26.08.2017 року та про зобов'язання державного виконавця вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження № 50379885. В обгрунтування заявленої скарги зазначили, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 26.05.2015 року по справі № 264/11689/13-ц апеляційні скарги задоволені частково, рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 30.05.2014 року скасовано частково, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 834 доларів 82 центи США, що еквівалентно 334 647,93 грн. та пеню у розмірі 16 517,37 грн., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На виконанні у Кальміуському ВДВС м. Маріуполь перебувало виконавче провадження № 50379885 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 264/11689/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Постановою Кальміуського ВДВС м. Маріуполь від 26.08.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий лист по справі № 264/11689/13-ц повернутий стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 статті 37 Закону України « Про виконавче провадження». ТОВ «Українська факторингова компанія» категорично не погоджується з вищевказаною постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.08.2017 року, вважає її незаконною та передчасною, враховуючи наступні підстави:
17 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю « Українська факторингова компанія» та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу № 46, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11013745000 від 23.06.2006 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія». Відповідно до ст.. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходить права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Отже станом на теперішній час саме ТОВ «Українська факторингова компанія» є правонаступником попереднього кредитора та стягувача - ПАТ «УкрСиббанк», а тому винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.08.2017 року безпосередньо порушує права та охоронювані законом інтереси нового стягувача - ТОВ «Українська факторингова компанія».
Відповідно до ч. 1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо ви конання судового рішення можуть бути оскаржені сторонам и, іншими учасниками та особами до СУДУ, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. У постанові від 26.08.2017 року державний виконавець Зарагулова Н.В. зазначає в якості і підстави для повернення виконавчого листа стягувачу - боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
З цього приводу слід зауважити наступне:
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, У межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що
виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового
виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти
виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 18 вищевказаного закону передбачено, що виконавець зобов'язаний в тому числі здійснювані заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавче провадження - це сукупність дій державною виконавця (при
цьому вказані дії повинні бути вичерпними), спрямованих на реальне виконання СУДОВОЮ
рішення, і проведення всіх дій є обов'язком державного виконавця. В даному випадку, державний виконавець Зарагулова Н.B. у постанові від 26.08.2017 року лише констатує той факт, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно за рахунок якого можливо здійснити примусове виконання судового рішення, проте під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем в повній мірі не здійснені всі дії, право на здійснення яких встановлено Законом України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання судового рішення.
Так, відповідно до п. 19 ч. З статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що
виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право уразі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Слід зазначити, що станом на листопад 2017 року боржником ОСОБА_1 судове рішення про стягнення заборгованості не виконане, що свідчить про
наявність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, які покладені на нього судовим рішенням.
Відповідно до п. З ч. З статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження мас право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчою провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Отже, з метою здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50379885 для досягнення реального виконання судового рішення про стягнення боргу, є необхідним та обов'язковим з'ясування державним виконавцем шляхом направлення запитів до Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України інформації щодо видачі паспорту для виїзду за кордон боржнику - громадянину України - ОСОБА_1 із зазначенням строку дії такого паспорту, з метою направлення в подальшому до суду подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Проте, у порушення вказаної вимоги Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Зарагуловою Н.В. вищевказаних дій проведено не було, що свідчить про те, що оригінал виконавчого листа був повернутий на адресу стягувача передчасно та без вжиття всієї сукупності дій з метою реального виконання судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, у порушення вказаних положень діючою законодавства, державний виконавець Кальміуського ВДВС м. Маріуполь ГТУІО у Донецькій області Зарагулова Н.В. безпідставно не провела всіх у сукупності виконавчих дій у виконавчому провадженні, з метою стягнення заборгованості з боржника, тим самим порушила право стягувача на стягнення існуючої заборгованості та виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ч. 41 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Частиною 2 вищезазначеної статті чітко передбачено - у разі відновлення виконавчою провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Частина 1 статті 383 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною 1 статті 385 визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Слід зазначити, що оскільки на адресу ТОВ «Українська факторингова компанія» не надходять документи виконавчого провадження, а_ про наявність постанови про повернення виконавчою документу стягувану стало відомо лише 21.11.2017 року, саме 21.11.2017 року
вказана постанова з оригіналом виконавчою документа була передана попереднім стягувачем - ПАТ «УкрСиббанк» на користь правонаступника - ТОВ «Українська факторінгова компанія» (умовами п. 6.1. договору факторингу № 46 від 17.11.2016 року чітко передбачено, що ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язаний передати ТОВ «Українська факторингова компанія» документацію протягом 360 днів після надходження суми фінансування). ТОВ «Українська факторингова компанія» просить визнати незаконною постанову державного виконавця Кальміуського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області Зарагулової Н.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.08.2017 року у виконавчому провадженні № 50379885. Зобов'язати державного виконавця Кальміуського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області Зарагулову Н.В. або іншу уповноважену посадову особу вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження № 50379885, про що винести відповідну постанову.
Заявник у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що виконавчий лист № 264/11689/13-ц видано 30.12.2015 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 334647,93 грн. та пеню у розмірі 16517,37грн.
Згідно матеріалів виконавчого провадження №50379885 ТОВ «Українська факторингова компанія» не являється стягувачем, підтверджуючі документи про заміну сторони виконавчого провадження відсутні, стягувачем по справі є ПАТ «УкрСиббанк».
З 04.03.2016 року в Кальміуському відділі державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на виконанні перебував виконавчий лист 264/11689/13-ц виданий 30.12.2015 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 334647,93 грн. та пеню у розмірі 16517,37грн.
При примусовому виконанні вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було зроблено запити до Територіального СЦ 1441 - для виявлення рухомого майна боржника, ДПС, ПФУ - для виявлення рахунків боржника та з'ясування місця роботи, та перевірено наявність нерухомого майна боржника.
Згідно п. 2 ст. 48 Закону України « Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Згідно відповіді з ДПС рахунки відсутні. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення
Згідно відповіді з ДПС України, щодо інформації стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податків, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. Згідно відповіді з ДПС України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними-підприємцями не перебуває. Згідно відповіді з ПФУ України про осіб - боржників, які отримують пенсії - інформації не знайдено, про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - інформації не знайдено.
Згідно відповіді Територіального сервісного центру 1441 за гр. ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль «CHEVROLET AVEO SA69Y» д/нАН4225ВН на який державним виконавцем накладено арешт.
При виході за адресою мешкання боржника - м. Маріуполь, вул. Жигулівська, 77, вказаного автотранспортного засобу виявлено не було, тому на підставі ст. 36 Закону України « Про виконавче провадження» було винесено постанову про розшук даного автомобіля та надіслано для виконання до органів поліції. Згідно відповіді від 23.05.2017 року № 1238/24-8/01-2017 Національної поліції України ГУ НП в Донецькій області Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102», що згідно даних інформаційної системи «Відеоконтроль - Рубіж» транспортний засіб «CHEVROLET AVEO SA69Y» д/нНОМЕР_1 перебуває у розшуку.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за ОСОБА_1 зареєстровано нежиле приміщення за адресою - Донецька область, м. Маріуполь, площа Павлова мічмана, будинок 10, приміщення 1А-1 яке перебуває в іпотеці у ТОВ «Укрпромбанк», а саме у іншого банку.
За місцем мешкання у боржника відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Стягувач ПАТ «УкрСиббанк» з заявою до державного виконавця про звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не звертався.
Тому 26.08.2017 року державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (боржник чи його майно не виявленні протягом року з дня оголошення у розшук) та надіслано разом з виконавчим документом ПАТ «УкрСиббанк». Державним виконавцем вжиті всі заходи для виконання рішення суду відповідно до вимог діючого законодавства.
Згідно ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання. протягом строків встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначені обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців, а саме право на звернення до суду з поданням, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
Отже це право, а не обов'язок державного виконавця.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, наведених в листі від 01.02.2003 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» згідно зі ст.. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною ініціативою. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародногу пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Згідно статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 447, 448, 450,451 ЦПК України суд, -
Поновити ТОВ «Українська факторингова компанія» строк на подання скарги на дії державного виконавця.
У задоволенні скарги ТОВ «Українська факторингова компанія» на противоправні дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № 50379885 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: А. М. Іванченко