Справа № 675/426/17
Провадження № 2-а/675/2/2018
"07" червня 2018 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Трасковського С.Л., за участю секретаря - Ящука О.І., позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправною та скасування постанови про застосування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», яким, із врахуванням поданої заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати постанову від 16.02.2017 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді переведення до приміщення камерного типу строком на два місяці , а також стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.02.2017 року постановою начальника ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» до нього застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді переведення до ПКТ строком на 2 місяці. Підставою для притягнення до такої відповідальності, як зазначено в оскаржуваній постанові, є те, що ОСОБА_1 10.02.2017 року об 11 годині 10 хвилин безпідставно в категоричній формі відмовився вийти на роботу по благоустрою території колонії згідно ст.118 КВК України, а саме від прибирання снігу на території установи. В той же час позивач вважає, що склад дисциплінарного проступку в його діях був відсутній. Таким чином, вказує на безпідставність притягнення його до дисциплінарної відповідальності, в зв'язку із чим він незаконно перебував в ПКТ два місяці, був обмежений в своїх правах, а тому йому спричинено душевні страждання, що є підставою для відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги (із врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог) підтримали, просили їх задовольнити. Додатково представник позивача вказав, що ОСОБА_1 10.02.2017 року звертався до медичної частини установи про надання йому медичної допомоги через погане самопочуття. А тому йому мала бути надана належна медична допомога і лише тоді, за відсутності протипоказань, ОСОБА_1 міг бути залучений до безоплатних робіт з благоустрою території. А призначені медичні обстеження позивача були закінчені лише після 14-ї години, а тому він не міг бути залучений до робіт в 11 годині 10 хвилин.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. У поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні вказав на відповідність оскаржуваної постанови вимогам КВК України, Правилам внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Зазначив, що ОСОБА_1 перед залученням до робіт в порядку ст.118 КВК України пройшов медичний огляд та за медичним висновком міг виконувати роботи з благоустрою території. А тому просив в позові відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", яка є установою максимального рівня безпеки.
Відповідно до приписів ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положеннями пункту 13-1 частини 1 статті 537, пункту 1 частини 2, частини 9 статті 539 КПК України засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ст.131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 КВК України засуджені зобов'язані: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до положень ч.3 ст.107 КВК України, засуджені зобов'язані виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою території.
Зазначений обов'язок засуджених кореспондується із приписами ст.118 КВК України, в ч.ч.1, 5 якої передбачено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність.
Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Відповідно до приписів пункту 2 розділу ХХІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2186/5 від 29.12.2014 року, адміністрація установи виконання покарань може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення житлово-побутових умов засуджених або забезпечення установ продовольством.
До цих робіт засуджені відповідно до частини п'ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України залучаються без оплати праці, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Як встановлено з матеріалів справи, 10.02.2017 року начальником ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» по відділенню №5 було затверджено графік виводу засуджених на роботу по благоустрою території колонії згідно ст.ст.107, 118 КВК України, відповідно якого 10.02.2018 року в числі інших мав бути залучений до безоплатних робіт ОСОБА_1
Відповідно до рапорту молодшого інспектора ВНБ Замкової виправної колонії (№58) ОСОБА_4, ОСОБА_1 об 11 годині 10 хвилин в категоричній формі відмовився від робіт згідно ст.118 КВК України по благоустрою території установи, а саме від прибирання території колонії від снігу, всім необхідним для виконання даних робіт був забезпечений. Своїми діями засуджений подав негативний приклад для інших засуджених.
Згідно пояснення, наданого ОСОБА_1 14.02.2017 року, він дійсно відмовився від виконання робіт з благоустрою території через свій хворобливий стан.
Після надання пояснення позивачем, начальником відділення соціально-виховної роботи ОСОБА_5 на ім'я начальника колонії було складено рапорт, в якому повідомляється про відмову ОСОБА_1 від виконання робіт з благоустрою території колонії 10.02.2017 року, а також те, що останній пояснив свою відмову хворобливим станом. При цьому, як повідомляє ОСОБА_5, при медичному огляді 10.02.2017 року ОСОБА_6 причин, які б заважали виконувати йому зазначені роботи, не виявлено. В зв'язку із цим начальник відділення просив притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
З медичної довідки, виданої фельдшером ОСОБА_7, встановлено, що ОСОБА_1 10.02.2017 року обстежений в медичній частині ЗВК-58 та є працездатним, за станом здоров'я в порядку ст.118 КВК України залучатись до робіт по благоустрою території може.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка фельдшер медичної частини ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_7, повідомив, що 10.02.2017 року він оглядав засудженого ОСОБА_1 на предмет можливості виконання ним робіт з благоустрою території в порядку ст.118 КВК України. Пригадати з упевненістю подробиці, у якій саме годині він проводив огляд свідок не зміг, але вказав, що всі засуджені перед виводом на такі роботи оглядаються в медичній частині і за наявності високої температури, підвищеного кров'яного тиску, за іншими медичними протипоказаннями звільняються від виконання робіт з благоустрою території. ОСОБА_1 10.02.2017 року за медичними показниками міг бути залучений до робіт в порядку ст.118 КВК України.
Свідок ОСОБА_8, який працює на посаді начальника медичної частини ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», в судовому засіданні повідомив, що засуджені залучаються до робіт із благоустрою лише після медичного огляду. 10.02.2017 року ОСОБА_1 привели перед залученням до роботи в медичну частину, де він поскаржився на болі в животі. При пальпації живота патології не було виявлено, призначено рентгеноскопію шлунку та введено внутрішньо м'язово папаверин. При цьому будь-яких протипоказань щодо залучення ОСОБА_1 до робіт за ст.118 КВК України ОСОБА_8 не виявив. Також свідок зазначив, що у позивача є ряд хронічних захворювань, наявність яких не є підставою для звільнення від відбування робіт з благоустрою території колонії.
Наявність хронічних захворювань, про які повідомлено свідком ОСОБА_8, а також факти звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою підтверджується довідкою про надання медичної допомоги.
Щодо звернення ОСОБА_1 10.02.2017 року до медичної частини з болями в животі, призначення лікарем папаверину та рентгенологічного обстеження шлунково-кишкового тракту та відсутності встановленого ОСОБА_8 діагнозу свідчить і запис за 10.02.2017 року в медичній картці амбулаторного хворого ОСОБА_1, дослідженій в судовому засіданні.
Також відповідно до відомостей, зазначених у вказаній медичній картці, 10.02.2017 року ОСОБА_1 проведено рентгеноскопію, під час якої патології не виявлено.
Свідок ОСОБА_9, який працює на посаді лікаря - рентгенолога в Ізяславській ЦРЛ та за сумісництвом на цій же посаді в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», підтвердив суду факт проведення ним рентгеноскопії ШКТ приблизно о 15 - 16 годині та те, що патологій при цій маніпуляції виявлено ним не було.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач безпідставно відмовився від виконання робіт по благоустрою території колонії, тобто допустив дисциплінарний проступок.
Статтею 132 КВК України встановлено перелік заходів стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, зокрема і переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Відповідно до положень ч.1 ст.134 КВК України, при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
Згідно ч.ч.8, 9 ст.134 КВК України поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.
Стягнення у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) накладається в разі безуспішного застосування інших заходів впливу.
Відповідно до ч.1 ст.135 КВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені статтями 130 і 132 цього Кодексу, користуються начальник колонії або особа, яка виконує його обов'язки, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника колонії, начальник відділення соціально-психологічної служби колонії в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
Тобто, станом на 16.02.2017 року начальник ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» міг своєю постановою притягнути засудженого до дисциплінарної відповідальності у вигляді переведення до приміщення камерного типу.
Так, постановою начальника установи про переведення засудженого до приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки від 16.02.2017 року на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді переведення до ПКТ строком на 2 місяці за безпідставну відмову вийти на роботу з благоустрою території колонії згідно ст.118 КВК України. Вказана постанова була оголошена позивачу.
Суд враховує, що відповідно до довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_1, станом на 16.02.2017 року він заохочень не мав, притягувався до дисциплінарної відповідальності 23 рази, в т.ч. йому оголошувались догани, суворі догани, 1 раз поміщався до карцеру, 5 разів - в ДІЗО, 1 раз переводився до ПКТ.
Згідно характеристики, складеної 14.02.2017 року, ОСОБА_1 характеризується негативно.
Крім того, згідно медичного висновку, засуджений ОСОБА_1 за станом здоров'я міг утримуватися в ПКТ.
Таким чином, враховуючи приписи законодавства, що регламентують порядок відбування покарання засудженими до позбавлення волі, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступків, а також зважаючи на вищевикладені обставини, досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що оскаржувана позивачем постанова прийнята відповідачем в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, з урахуванням фактичних обставин, що передували накладенню дисциплінарного стягнення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що накладене постановою від 16.02.2017 року дисциплінарне стягнення у виді переведення позивача до ПКТ строком на 2 місяці є законним, а тому не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови. Як наслідок, підстави для задоволення решти позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., які є похідними, також відсутні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (утримується в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2) до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ - 08564771) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.06.2018 року.
Суддя: С.Л.Трасковський