Справа № 485/727/18
Провадження № 2/485/469/18
19 червня 2018 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Кобзаря Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання - Шеремет Ю.Є.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. імені генерала ОСОБА_2, 59 до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. імені генерала ОСОБА_2, 59 про розірвання шлюбу,-
03.05.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Згідно свідоцтва про шлюб серії 1-ОЛ №066055 від 21.02.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції, 21.02.2004 року було зареєстровано шлюб, актовий запис №70.
Позивач в заяві зазначає, що на момент подачі позову фактично вони з відповідачем припинили шлюбні відносини та проживають окремо.
19.06.2018 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та просила позов задовольнити.
19.06.2018 року позивачем була надана заява відповідача отримана нею у електродному вигляді з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в заяві зазначав, що перебуває за межами України, повертатися не планує та не заперечує проти розірвання шлюбу.
З заяви позивача слідує, що на примирення вона не згодна та просить задовольнити свій позов про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 211 ч. 3 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Зважаючи, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у суду матеріалів, яких достатньо для ухвалення рішення.
Згідно ст. 200 ч. 3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
На момент подачі позовної заяви сторони припинили подружні стосунки, спільного господарства не ведуть та проживають окремо.
Неповнолітня дитина, народжена у шлюбі проживає разом із матір'ю та спору щодо визначення її місця проживання не має .
Відповідач в своїй заяві повністю підтримав вимоги позивача щодо розірвання шлюбу.
З заяв позивача та відповідача вбачається категорична незгода на примирення.
Згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Відповідно до ст. 105 ч. 3 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Встановлено, що позивач та відповідач наполягають на розірванні шлюбу.
Згідно ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З'ясовано, що немає згоди позивача та відповідача на продовження шлюбу, тобто не має їх вільної і повної згоди на шлюб.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу.
З урахуванням зазначеного, суд, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, яких за твердженням позивача не має.
Згідно ст. 113 ЦПК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи викладене, вимога ОСОБА_1 про залишення даного прізвища підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 211, 200, 258, 259, 268 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 24, 105, 112, 113 СК України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який був зареєстрований 21.02.2004 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції, актовий запис №70, свідоцтво серії 1-ОЛ №066055 від 21.02.2004 року.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище «Цой».
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та ст. 115 СК України встановити порядок виконання рішення відповідно до якого воно, після набрання ним законної сили, є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Судове рішення може бути оскаржене відповідно до ст. ст. 352, 354, 355 ЦПК України безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ю.Ю. Кобзар