АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
15 червня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ященко М.А., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності -ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну ОСОБА_2 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року, -
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Згідно постанови, ОСОБА_2 14 лютого 2018 року о 13 год. 20 хв., за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 37-А, керував автомобілем марки «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, сухість губ, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року та постановити нову постанову, якою закрити провадження відносно нього у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що справа щодо нього була розглянута з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суддя суду першої інстанції неправильно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, формально підійшов до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.
Апелянт стверджує, що 14 лютого 2018 року, приблизно о 13 год. 20 хв. по просп. Маяковського 37А в м. Києві він був зупинений поліцейськими за несправну лампочку. В автомобілі на той час знаходився ОСОБА_4 Працівники поліції оглянули автомобіль, перевірили документи, та висловили сумніви щодо стану водія автомобіля, запропонувавши останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
ОСОБА_2 стверджує, що жодних ознак наркотичного сп'яніння він не мав, тому у нього виникли сумніви щодо доцільності такого огляду. При свідках поліцейські зафіксували начебто факт його відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку, хоча свідки також зазначали, що водій не мав взагалі жодних ознак наркотичного сп'яніння.
Також, на думку ОСОБА_2, він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, оскільки порядку огляду на стан наркотичного сп'янінні на місці зупинки транспортного засобу взагалі не існує, виходячи з положень ч.3 ст.266 КупАП, &q?ен;Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду&q?ов;, затвердженого Постановою КМУ № 11.03 від17.12.2008 р. (зі змінами), Інструкції &q? з;Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції&qu т;, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ №1452/735 від 09.11.2015.
Відсутність визначеного законодавством України порядку огляду на стан наркотичного сп'янінні на місці зупинки транспортного засобу, виходячи з вимог ст.62 Конституції України, якою встановлена презумпція невинуватості, в сукупності з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.01.1978 року &q? в;Ірландія проти Сполученого Королівства&q?по; , від 11 квітня2013 року &q?д ;Вєрєнцов проти України&quВє;, рішенням КСУ від 22.12.2010 №23-рп на думку апелянта, дають підстави для прийняття рішення на користь ОСОБА_2
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та викладені в апеляційній скарзі доводи, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_2 14 лютого 2018 року о 13 год. 20 хв., за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 37-А, керував автомобілем марки «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, сухість губ, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, обґрунтовано і вмотивовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, та на законних підставах притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому суддя, обгрунтовуючи винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху - відмові від проходження, відповідно до встановленого прядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння, послався на наявні у справі докази, а саме: дані протоколу про адміністративні правопорушення, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від проходження, огляду на стан наркотичного сп'яніння (а.с.3).
Крім того, Управлінням патрульної поліції у м. Києві надано відеозапис із нагрудної камери поліцейського, на якій зафіксовані події 14 лютого 2018 року при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 110458 щодо ОСОБА_2 (а.с. 4).
Під час перегляду вказаного вище відеозапису у суді апеляційної інстанції, відмова ОСОБА_2 в присутності свідків від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння знайшла повне підтвердження.
Як вбачається із зазначеного відеозапису, ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння через сумніви, що результати огляду будуть не на його користь. При цьому поведінка ОСОБА_2, його збуджений стан, особливості обличчя та очей давали працівникам патрульної поліції підстави для пред'явлення ОСОБА_2 вимоги про проходження медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння, і від цієї пропозиції, неодноразово повтореної, ОСОБА_2 відмовився у присутності двох свідків, яким поліцейські пояснювали, у чому проявляються ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_2
За наведеного, посилання ОСОБА_2 на те, що суддя неправильно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, формально підійшов до вивчення обставин справи, є необґрунтованими, оскільки суддя суду першої інстанції у відповідності до вимог закону з'ясував всіобставини, що мають значення для правильного вирішення справита надав належну оцінку доказам, які грунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 жодних ознак наркотичного сп'яніння не мав, а працівники поліції зафіксували факт його відмови від проходження медичного огляду не зважаючи на те, що свідки не вбачали ознак сп'яніння, є безпідставними, оскільки відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, він складений саме за відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутністьвизначеного законодавством України порядку огляду на стан наркотичного сп'янінні на місці зупинки транспортного засобу, що ніби то є перешкодою для проведення такого огляду у закладі охорони здоров'я, є надуманими, оскільки виходячи з вимог п.7 розділу другого Інструкції &q?гл;Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції&q?ог;, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ №1452/735 від 09.11.2015, проведення лабораторних досліджень для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, що неможливо здійснити на місці зупинки транспортного засобу.
Звернення апелянта до вимог ст.62 Конституції України, рішень Європейського суду з прав людини від 18.01.1978 року &q?пе;Ірландія проти Сполученого Королівства&qu р;, від 11 квітня 2013 року &q? л;Вєрєнцов проти України&q? &; та ін., рішення КСУ від 22.12.2010 №23-рп, в даному випадку є недоречними, оскільки винуватість ОСОБА_2 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена поза розумним сумнівом доказами, на які правомірно послався суддя суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення є голослівними, та не підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, суддя апеляційного суду вважає, що суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, рішення судді про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ухвалене на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Підстав для закриття провадження по справі за ч.1 ст. 130 КУпАП, у в зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, немає.
У зв'язку з цим суддя суду апеляційної інстанції оскаржувану постанову залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.А. Ященко
Справа № 33/796/1753/2018 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Таран Н.Г.
Суддя апеляційної інстанції - Ященко М.А.