13 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 на накладено арешт на майно вилучене під час обшуку 18 травня 2018 року у ОСОБА_7 , а саме на: «MackbookAir» serial: CO2K4QE2DRVC разом із зарядним пристроєм; грошові кошти в сумі 10 доларів США, 20 Євро та 250 грн.; карту «Промінвест банк» № НОМЕР_1 ; посвідчення ОСОБА_7 ; мобільний телефон «Iphone 7 Plus» ІМЕІ: НОМЕР_2 , без сім карти, а також на грошові кошти в сумі 3130, 00 Євро, що на момент 21 вересня 2017 року згідно курсу НБУ становить 98407, 2 грн., які знаходяться на рахунку ОСОБА_7 відкритому в «Промінвест банк», банківська карта № НОМЕР_1 , із забороною користуватися та розпоряджатися зазначеним майном.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведена наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт вважає постановлене судом рішення незаконним і необґрунтованим, оскільки, на його думку, надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних доказів, які б у відповідності ст. 170 КПК України, вказували на наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження. Крім того, згідно доводів апеляційної скарги, сама процедура вилучення майна є незаконною, оскільки обшук, в ход якого це майно було вилучено, відбувся з численними порушеннями норм Кримінального процесуального кодексу України. Не погоджується представник і з висновками слідчого судді щодо своєчасності звернення слідчого до суду з клопотанням про арешт майна.
Також, апелянт зазначає про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення ним було отримано 05 червня 2018 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення його представник отримав 05 червня 2018 року та 08 червня 2018 року подав апеляційну скаргу, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Що стосується посилань представника про відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина - прокуратура міста Бад-Кройцнах веде у відношенні громадянина України ОСОБА_7 кримінальну справу № 1024 Js 11728/17 по звинуваченню у вивідуванні даних та комп'ютерному шахрайстві.
21 вересня 2017 року дільничний суд Бад-Кройцнах виніс постанову про проведення обшуку житла та інших приміщень обвинуваченого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а також його особистий обшук та обшук речей, які йому належать, в тому числі комп'ютера, мобільного телефону та транспортних засобів з метою відшукання доказів, зокрема документів та відомостей, які б вказували на те, яким чином і в якому обсязі обвинувачений причетний до вчинення вказаних злочинів.
На підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, за місцем проживання ОСОБА_7 було проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено наступне майно: «MackbookAir» serial: CO2K4QE2DRVC разом із зарядним пристроєм; грошові кошти в сумі 10 доларів США, 20 Євро та 250 грн.; карту «Промінвест банк» № НОМЕР_1 на якій знаходяться кошти в сумі 3130, 00 Євро, що станом на 21 вересня 2017 року згідно курсу НБУ становили 98407, 2 грн., які знаходяться на рахунку ОСОБА_7 ; посвідчення ОСОБА_7 ; мобільний телефон «Iphone 7 Plus» ІМЕІ: НОМЕР_2 , без сім карти.
Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу кримінального провадження є забезпечення конфіскації майна як виду покарання та збереження речових доказів.
Врахувавши вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на те, що виявлені та вилучені в ході проведення обшуку речі, є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.
Також, слід зазначити, що дільничний суд Бад-Кройцнах у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , 21 вересня 2017 року виніс постанову про арешт рухомого і нерухомого майна в розмірі 3130,00 Євро, з метою забезпечення конфіскації цінностей, здобутих під час здійснення злочинів.
Дані обставини, на думку колегії суддів, вказують на наявність підстав для накладення арешту на вилучене у ОСОБА_7 майно.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність вилучення вище зазначеного майна, то вони є безпідставними, оскільки спростовуються наданими суду матеріалами, з яких вбачається, що обшук і вилучення належного ОСОБА_7 майна відбувся на підставі ухвали слідчого судді, у відповідності до вимог чинного законодавства з дотриманням процедури встановленої Кримінальним процесуальним кодексом України.
Також, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і посилання представника на пропущення слідчим строку на звернення до суду з клопотанням про арешт майна.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.
На цьому етапі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого Подільського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 на накладено арешт на майно вилучене під час обшуку 18 травня 2018 року у ОСОБА_7 , а саме на: «MackbookAir» serial: CO2K4QE2DRVC разом із зарядним пристроєм; грошові кошти в сумі 10 доларів США, 20 Євро та 250 грн.; карту «Промінвест банк» № НОМЕР_1 ; посвідчення ОСОБА_7 ; мобільний телефон «Iphone 7 Plus» ІМЕІ: НОМЕР_2 , без сім карти, а також на грошові кошти в сумі 3130, 00 Євро, що на момент 21 вересня 2017 року згідно курсу НБУ становить 98407, 2 грн., які знаходяться на рахунку ОСОБА_7 відкритому в «Промінвест банк», банківська карта № НОМЕР_1 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/3210/2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9
Доповідач ОСОБА_1