19 червня 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017100080000108 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишневе Софіївського
району Дніпропетровської області, громадянина
України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить зарахувати в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 03 березня 2018 року по 17 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України та за ч. 1 ст. 187 КК України йому призначене покарання у виді трьох років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України у виді одного року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.
В доводах апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 , не оскаржуючи фактичних обставин злочину, вид та розмір призначеного покарання, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані положення ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838- VIII від 26 листопада 2015 року).
Апелянт просить зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03 березня 2017 року по 17 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 04 січня 2017 року в 01 год. 00 хв., перебуваючи біля будинку № 61 по бульвару Вернадського в м. Києві, звернув увагу на раніше незнайомого ОСОБА_7 , який слідував попереду нього та розмовляв по телефону.
Реалізуючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 наздогнав ОСОБА_7 і, застосовуючи фізичне насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, з метою подолання опору, наніс удар рукою в область голови останнього, від чого ОСОБА_7 втратив свідомість та впав на землю.
Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на заволодіння майном, ОСОБА_5 витягнув з кишень одягу ОСОБА_7 , який лежав без свідомості, мобільний телефон «Леново» з зарядним пристроєм, загальною вартістю 3000 грн. 00 коп. та гаманець з грошовими коштами в сумі 700 грн. 00 коп.
Заволодівши в такий спосіб чужим майном на загальну вартість 3700 грн. 00 коп. ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, 09 листопада 2017 року в 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 81, зустрівся з невстановленою судом особою, у якої за 100 грн. 00 коп. незанно придбав для власного вживання особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований в медичному шприці, який поклав до кишені куртки, у яку був одягнений та почав незаконно його зберігати при собі без мети збуту.
09 листопада 2017 року в 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: м.Київ, вул.Верховинна, буд. 87, був викритий працівниками поліції, які виявили та в подальшому вилучили в нього медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, масою 0,036 г.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту.
Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій ніким не оскаржуються.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як видно з тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання за вчинені злочини і за сукупністю злочинів, в повній мірі дотримався вимог закону.
Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів та середньої тяжкості, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, за місцем реєстрації характеризується посередньо, завдана потерпілому шкода не відшкодована.
На підставі цього суд дійшов висновку про можливе виправлення ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства. З таким висновком погоджується колегія суддів.
Колегія суддів зазначає, що призначення покарання носить індивідуальний характер і його вид, розмір визначається з урахуванням положень ст. 65 КК України.
Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості.
Відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого та обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 раніше судимий та знову вчинив злочини, один з яких є проти власності, що розцінюється колегією суддів як небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання за попереднім вироком не досягло своєї мети щодо виправлення обвинуваченого, відтак підстав для пом'якшення йому покарання немає.
Призначивши ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів у виді трьох років позбавлення волі, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд призначив йому строк покарання в межах ближче до мінімального, передбачених санкціями ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 187 КК України.
Підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість у колегії суддів немає.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03 березня 2017 року по 17 червня 2017 року.
Такі доводи обвинуваченого колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838- VIII від 26 листопада 2015 року), в разі засудження особи до позбавлення волі, в рамках того самого кримінального провадження їй зараховується строк попереднього ув'язнення, застосованого в межах того самого кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_5 в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 03 березня 2017 року по 17 червня 2017 року, проте не з розрахунком один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 03 березня 2017 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та 18 червня 2011 року його звільнено з - під варти.
Оскільки ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838- VIII від 26 листопада 2015 року) втратила чинність з 21 червня 2017 року, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_5 про зарахування йому в строк покарання строку попереднього ув'язнення відповідно до вищевказаної норми закону підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року, яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України, змінити.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838- VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк тримання під вартою з 03 березня 2017 року по 17 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3