19 червня 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016100100008059 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 12 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та йому призначене покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року остаточно визначено покарання у виді чотирьох років восьми місяців позбавлення волі.
В доводах апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 , не оскаржуючи фактичних обставин злочину, вид та розмір призначеного покарання, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року.
Апелянт просить зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання по день набрання вироком законної сили. Обвинувачений зазначає, що оскільки положення вищевказаного Закону погіршують становище обвинуваченого, тому суд повинен був застосувати вимоги ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року та зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення по день набрання вироком законної сили.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 червня 2016 року приблизно в 17 год. 45 хв. ОСОБА_5 у невстановлений судом час та у невстановленому місці, незаконно повторно придбав у невстановленої судом особи особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований в ін'єкційному шприці одноразового використання місткістю 2 мл, який почав повторно зберігати без мети збуту.
Після чого 26 червня 2016 року приблизно в 17 год. 45 хв. ОСОБА_5 , зберігаючи під сидінням власного автомобіля «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , перевіз придбаний наркотичний засіб - опій ацетильований до будинку № 20-б по вул. Туполєва в м. Києві. В подальшому в період часу з 18 год.20хв по 18 год. 30 хв., співробітниками слідчо - оперативної групи Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві під час огляду, у присутності двох понятих, з під сидіння автомобіля ОСОБА_5 , було виявлено та в подальшому вилучено ін'єкційний шприц одноразового використаня місткістю 2 мл, з рідиною коричневого кольору масою 1,059 г, яка згідно висновку експерта №1999х від 02 вересня 2016 року містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований вагою 0,156 г.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 309 КК України як потворне незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту.
Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій ніким не оскаржуються.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як видно з тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання за вчинений злочин і за сукупністю вироків, в повній мірі дотримався вимог закону.
Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
На підставі цього суд дійшов висновку про можливе виправлення ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства. З таким висновком погоджується колегія суддів.
Колегія суддів зазначає, що призначення покарання носить індивідуальний характер і його вид, розмір визначається з урахуванням положень ст. 65 КК України.
Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості.
Відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України, судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 раніше судимий та знову вчинив аналогічний злочин, що розцінюється колегією суддів як небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання за попереднім вироком не досягло своєї мети щодо виправлення обвинуваченого, відтак підстав для пом'якшення йому покарання немає.
Призначивши ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків у виді чотирьох років восьми місяців позбавлення волі, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд призначив йому строк покарання в межах ближче до мінімального, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.
Підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість у колегії суддів немає.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язненні з моменту його затримання по день набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838- VIII від 26 листопада 2015 року), в разі засудження особи до позбавлення волі, в рамках того самого кримінального провадження їй зараховується строк попереднього ув'язнення, застосованого в межах того самого кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_5 в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 12 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З огляду на те, що ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838- VIII від 26 листопада 2015 року) втратила чинність з 21 червня 2017 року, а вирок суду першої інстанції ухвалений 18 квітня 2018 року, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_5 про зарахування йому в строк покарання строку попереднього ув'язнення по день набрання вироку законної сили відповідно до вищевказаної норми закону не підлягають задоволенню, оскільки принципи, викладені в ст. 5 КК України, стосуються зворотної дії закону про кримінальність відповідальність, а положення ст. 72 КК України регулюють порядок зарахування строку покарання.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року, яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаного винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3