Справа № 761/44356/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5312/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Мальцев Д.О.
18 червня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року
у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», товарної біржи «ІННЕКС», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання недійсним результатів електронних торгів, визнання договору недійсним, -
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі - ПАТ АКБ «Київ»), товарної біржи «ІННЕКС» (надалі - ТБ«ІННЕКС»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (надалі -ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») про визнання недійсним результатів електронних торгів, визнання договору недійсним.
Під час провадження справи у суді першої інстанції представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, та заборонити ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і будь-яким іншим особам вчиняти дії по володінню та розпорядженню вищезазначеної квартири.
Заява обґрунтовувалася тим, що в забезпечення кредитного договору № 145 від 11 грудня 2006 року між позивачем та ПАТ АКБ «Київ» було укладено договір іпотеки від 14 грудня 2006 року (подальшому право вимоги відступлено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), предметом якого були майнові права на спірну квартиру. При цьому, іпотечний договір не містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в розумінні ст. 36 Закону України «Про Іпотеку», ним передбачалась необхідність щодо укладення окремого договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимоги останнього, який мав би бути нотаріально посвідчений. Разом з тим, 27 лютого 2018 року, між ПАТ АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав вимоги за вказаним договором, після чого, спірна квартира була переоформлена на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». При цьому, окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та ПАТ АКБ «Київ» чи ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не укладалось. За таких обставин, в разі задоволення позову, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не мав би права вчиняти будь-яких дій щодо спірного майна.
Посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист прав та інтересу позивача на виконання зобов'язання належному кредитору, оскільки продаж ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вказаної квартири унеможливить чи ускладнить її витребування в подальшому, крім того, позивач вважає, що реєстрація права власності на спірну квартиру була вчинена ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з порушенням норм чинного законодавства, просив заяву задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року заяву представника ОСОБА_3 задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, оскільки в оскаржуваній ухвалі не зазначено ані доказів, ані обставин, з якими районний суд пов'язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити по справі ухвалу нового змісту про відмову у задоволенні заяви.
Скарга обґрунтована тим, що предметом розгляду даної справи є виключно визнання недійсними результатів електронних торгів та договору 01/11 від 01 листопада 2017 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», будь - які правовідносини щодо квартири та обставин набуття ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права власності на квартиру - не є предметом розгляду цивільної справи.
Також зазначено на необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05 квітня 2018 року по справі № 405/20/15-ц, якими встановлено, що в ситуації коли боржник звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, не зазначивши, які його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано.
Посилаючись на те, що в матеріалах справи не міститься інформація про намагання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відчужити майно (квартиру), та про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання недійсними результатів електронних торгів та договору 01/11 від 01 листопада 2017 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів, вислухавши представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву представника позивача про забезпечення позову до його пред'явлення шляхом накладення арешту на квартиру № 21 загальною площею 82,9 кв.м, яка знаходиться у м. Києві по вул. Кудрявський узвіз, буд. 3б, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог ОСОБА_3 про забезпечення позову, а забезпечення позову необхідне для фактичного виконання судового рішення, в разі задоволення позову.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених в ухвалі доказів.
З виділених матеріалів справи убачається, що між ОСОБА_3 та ПАТ АКБ «Київ» було укладено кредитний договір від 11 грудня 2006 року, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між сторонами 14 грудня 2006 року було укладено договір іпотеки, предметом якого були майнові права на квартиру № 21а, загальною площею 82,9 кв.м., житловою - 26,2кв.м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості - 1401628680000).
Встановлено, що у подальшому право вимоги відступлено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке й зареєструвало за собою право власності на квартиру.
Отже, нині між сторонами виник спір з приводу визнання недійсними результатів електронних торгів щодо продажу права вимоги та самого договору, забезпеченням якого були майнові права на спірну квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також унеможливити ефективний захист прав чи інтересів позивача.
Згідно абзацу 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Доводи апеляційної скарги про відсутність реальної загрози невиконання рішення суду у випадку задоволення позову доказами не підтверджені, томуколегія суддів доводи апеляційної скарги визнає необґрунтованими.
Посилання на порушення судом норм процесуального права не знайшло свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, як й підстав вважати, що накладення арешту на квартиру є обмеженням можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, а отже, не свідчить про втручання в господарську діяльність товариства.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам.
Враховуючи, що визначений ухвалою суду спосіб забезпечення позову є тимчасовою мірою, яка застосовується до вирішення спору по суті, а правомірність вимог позивача підлягає вирішенню за результатами розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 червня 2018 року.
Суддя-доповідач:
Судді: