Справа № 2-а-794/09
06 квітня 2009 року Деснянський районний суд м. Чернігова
в складі головуючого- судді Логвіної Т.В.,
при секретарі Янович Я.В.,
за участю позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення соціальних виплат,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалідом другої групи, водночас має статус інваліда війни другої групи через зв'язок інвалідності із залученням до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та має право на отримання пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
08 квітня 2008 року позивач отримав разову грошову допомогу як інвалід війни II групи в розмірі 400 грн., відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України", постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань", ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року положення деяких статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", зокрема п. 20 розділу 2 Закону щодо внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнані неконституційними, втратили чинність.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради заборгованості по виплаті разової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" задоволенню не підлягають, оскільки на момент виплати йому такої допомоги у квітні 2008 року зазначене рішення Конституційного Суду України ухвалено не було.
За вказаних обставин, зважаючи на те, що позивачу було виплачену грошову допомогу у розмірі, передбаченому чинним законодавством на момент її виплати, у задоволенні вимог позивача належить відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалідами другої групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 7 ст. 48 зазначеного закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Щорічна допомога на оздоровлення позивачу як інваліду 2 групи була призначена у липні 2008 року в сумі 120 грн., відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, відповідно до якого „.. щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України"
Розмір допомоги був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року положення даної статті, що застосовується відповідачем при
встановленні розміру щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2 групи визнані неконституційними, втратили чинність.
Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу допомоги у 2008 році (липень) становив 525 грн. відповідно до ст. 59 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік".
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача невиплаченої разової грошової допомоги позивачу за 2008 рік, з вирахуванням вже отриманої в сумі 120 грн. в розмірі 2505 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17 - 20, 99, 100, 158 - 163, 185, 186 КАС України, суд
постановив:
Позов задовільнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 2505 грн. недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови у повному об'ємі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.