пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 червня 2018 р. Справа № 903/92/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника відповідача: Шаталової Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк"
про стягнення 3085грн. 56коп.
встановив: позивач - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ "Теплосервіс-Луцьк" 3085грн. 56коп., з яких: 2457,02грн. - пені, 584,86грн. - 3% річних та 43,68грн. - інфляційних втрат. Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2656-БО-2 від 28.12.2012р. щодо своєчасної оплати за отриманий природний газ, внаслідок чого відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.
07.03.2018р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№01-55/2456/18), в якому відповідач зазначив, що ТОВ "ТЕПЛОСЕРВІС-ЛУЦЬК" виконано зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №13/2656-БО-2 від 28.12.2012р., строк дії якого закінчився. Також зазначив, що строк позовної давності для звернення до суду сплив. Просив відмовити у задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача.
26.03.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№01-55/3082/18), в якій зазначено, що посилання відповідача на збіг строку позовної давності по стягненню пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань є безпідставним, оскільки у відповідності до п.9.3. укладеного між сторонами договору купівлі- продажу №13/2656-БО-2 від 28.12.2012р., строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років».
Щодо обґрунтованості нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що згідно з правовим висновоком зробленим у Постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №3-1601гс16 (№906/1072/15), наявність у договорі застереження про звільнення покупця від відповідальності за порушення строків оплати товару у разі затримки бюджетного фінансування не звільняє його від відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки норма ч. 1 ст. 625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання
Відносно зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазначає, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності «значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків» і тільки у разі наявності такого перевищення, суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому, з'ясувавши наявність «перевищення розміру неустойки перед розміром збитків», суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, при розгляді питання щодо можливості зменшення розміру пені просить суд об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
23.04.2018р. відповідач на адресу суду надіслав заперечення на відповідь на відзив (вх. №01-55/4129/18), в яких не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що в Законі України № 1730 від 03.11.2016р. «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» ч.З ст. 7 чітко визначено, що «На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання лшслуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.»
Заборгованість по договору № 13/2656-БО-2 погашена 18.02.2014 р., тобто до дня набрання чинності Закону України №1730. Тому нараховані ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню.
Аналогічна правова позиція роз'яснена в Постанові Верховного Суду №927/1152/16 від 07.02.2018 р.: «... частиною третьою статті 7 Закону (Закон N 1730-VIII), якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (Закон N І 730-VIII) (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону (Закон N 1730-VIII) є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом (Закон N 1730-VIII). Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального.
07.05.2018р. позивач надіслав на адресу суду заяву (01-55/4719/18), в якій зазначив, що повністю підтримує заявлений позов та просив суд розглянути справу у підготовчому засіданні за відсутності представника позивача, оскільки вважає, що його нез'явлення не перешкоджатиме вирішенню спору за наявними у матеріалах справи доказами.
Оскільки позивач належним чином повідомлений про розгляд справи по суті, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
28.12.2012р. між позивачем- ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та відповідачем- ТОВ "Теплосервіс-Луцьк" укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2656-БО-2.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 22,5тис. куб.м. (Двадцять дві тисячі п'ятсот куб.м.).
Згідно п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовувався покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Відповідно до п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.
Відповідно до п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100%поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2656-БО-2 від 28.12.2012р. позивач передав а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 63002грн. 15коп., що підтверджується актами приймання- передачі природного газу за період з 31.08.2013р. по 31.12.2013р. (а.с.29-33).
За поставлений природний газ по договору № 13/2656-БО-2 від 28.12.2012р. відповідач розрахувався у повному обсязі, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 9-14).
Судом встановлено, що відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений п.6.1. договору. Заборгованість по договору № 13/2656-БО-2 погашена повністю 18.02.2014р.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 нього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3085грн. 56коп., з яких: 2457,02грн. - пені, 584,86грн. - 3% річних за період з 14.02.2013р. по 17.02.2014р. та 43,68грн. - інфляційних втрат за період з 14.05.2013р. по 31.12.2013р.
Відповідач у поданих запереченнях та уповноважний представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечили в повному обсязі, посилаючись на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 за № 1730-VIII, що набув чинності 30 листопада 2016 року.
Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (спожитий природний газ, електричну енергію).
Частиною другою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Судом встановлено, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства листом від 16.04.2017 № 7/10-3889 повідомило обласні, Київську міську державні адміністрації, що нараховані за погашену підприємством заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річні підлягають списанню на підставі частини третьої статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.(а.с.74).
Частиною 3 ст. 7 вищевказаного Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору), погашена останнім в повному обсязі станом на 18 лютого 2014 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Судом встановлено, що на момент звернення до суду з даним позовом у позивача були відсутні правові підстави для нарахування до стягнення 3085грн. 56коп., з яких: 2457,02грн. - пені, 584,86грн. - 3% річних за період з 14.02.2013р. по 17.02.2014р. та 43,68грн. - інфляційних втрат за період з 14.05.2013р. по 31.12.2013р., внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобовязань за договором №13/2656-БО-2 від 28.12.2012, оскільки, виходячи зі змісту ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.
З огляду на зазначене, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07.02.2018р. по справі №927/1152/16.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236- 238, 240 ГПК України, господарський суд,-
В позові відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 18.06.2018.
Суддя О. Г. Слободян