пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 червня 2018 р. Справа № 903/179/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Хвищук Н.В.,
представника позивача: Сидоренка С.С.,
представників відповідача: Мартинюка О.М., Павлишина В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс"
до відповідача: державного підприємства "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
про стягнення 39091грн. 85коп.
встановив: позивач - ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" звернувся до суду з позовом до ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення 39091грн. 85коп., з яких: 32000грн. основного боргу, 3562,09грн. пені, 1781,04грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 360,33грн. - 3% річних та 1388,39грн. інфляційних втрат. Також просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1762грн. та 500грн. витрат на участь представника в судовому засіданні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 20.07.2017р. позивач здійснив передоплату послуг в розмірі 32000грн. за договором №37 від 25.05.2017р. про закупівлю послуг за державні кошти, укладеним між ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" та ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", однак відповідач в обумовлені договором строки не надав позивачу вказані у договорі послуги та не виконав передбачені договором зобов'язання, в зв'язку з чим позивач розірвав укладений з відповідачем договір. Оскільки, на думку позивача, договір є розірваним, відповідач повинен повернути передоплату та сплатити на користь позивача пеню, проценти за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.
04.05.2018р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що на виконання умов договору №37 про закупівлю послуг за державні кошти відповідачем було здійснено: підготовчі роботи на суму 4148,39грн., створення цифрових растрових планів і карт на суму 6300грн., створення цифрової векторної карти на суму 34020грн. та уведення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії на суму 8300грн., тобто виконано робіт на загальну суму 63322,07грн. 25.04.2018р. на адресу позивача відповідачем було надіслано виконавчий кошторис та акт готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт, однак, підписані примірники або зауваження до вищезазначених документів позивачем не поверталися. Крім того, в порушення вимог ст. 27 Закону України "Про землеустрій" позивачем не було надано відповідачу своєчасно всі вихідні дані, що є підставою для розроблення проекту із землеустрою, а саме: Розпоряджень Ратнівської РДА про надання дозволу на розроблення проектів із землеустрою щодо земельних ділянок, в зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
В судовому засіданні 14.06.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Представники відповідача заперечили проти позову, просили відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
25.05.2017 року між ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" (замовник) та ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (виконавець) було укладено договір №37 про закупівлю послуг за державні кошти.
За умовами п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з розробки проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс". Площа земельних ділянок складає 19000га.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що моментом закінчення надання послуг виконавцем є отримання замовником відповідної документації та її обмінних файлів, що включає в себе проекти обумовленої кількості земельних ділянок з висновками експертиз про якість та відповідність даних проектів вимогам, а також отримання відповідних витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки у повній відповідності кількості земельних ділянок. Отримання послуг засвідчується відповідними актами з підписами сторін.
Згідно п. 2.1 договору №37 якість наданих послуг повинна відповідати діючому законодавству України, умовам проведеної державної закупівлі та даного договору. Виконавець підписанням договору засвідчує замовника про наявність в нього відповідних ліцензій та дозволів для забезпечення надання послуг в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.1 договору сума договору становить 323171,22грн., у т.ч. ПДВ 53861,87грн.
Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця після пред'явлення ним актів наданих послуг протягом 15-ти банківських днів.
Також п. 4.2 договору передбачено, що замовник залишає за собою право на здійснення передоплати за надані послуги, розмір якої не перевищує 10% від суми договору.
Відповідно до п. 6.2.4 договору замовник має право не здійснювати оплату за послуги у разі неналежного оформлення або не подачі виконавцем необхідних документів.
Отже, здійснення передоплати за послуги є правом, а не обов'язком замовника.
Позивач - ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" відповідно до п. 4.2 договору скористався своїм правом та перерахував відповідачу 32000грн. передоплати, що підтверджується платіжним дорученням №3819 від 20.07.2017р.
Згідно п. 5.1 договору послуги вважаються наданими з моменту виконання всіх умов договору та отримання замовником відповідних актів державного зразка. Строки надання послуг: 3 місяці з моменту підписання договору, але не довше як до 30.10.2017р.
Відповідач в порушення строків, встановлених п. 5.1 договору №37, не надав вчасно позивачу послуги з розробки проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування. В зв'язку з цим позивач направив на адресу відповідача претензію №263 від 04.12.2017р. з проханням протягом 10 днів поінформувати ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" про стан виконання договірних зобов'язань, причини прострочення встановлених договором термінів, а також дату остаточного та повного надання передбачених договором послуг за електронною та поштовою адресами замовника. Також зазначив, що у випадку залишення без уваги претензії, замовником буде розірвано вказаний договір в односторонньому порядку згідно п.6.4.3 договору, а дії виконавця будуть оскаржені у господарському суді Волинської області.
25.04.2018р. відповідач надіслав на адресу позивача для погодження та підписання виконавчий кошторис та акт готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт на суму 63322,07грн.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця після пред'явлення ним актів наданих послуг протягом 15-ти банківських днів.
В позовній заяві та у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, позивач посилається на ст. 693 ЦК України. Однак, дана стаття передбачає договірний обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Слід зазначити, що дана стаття регулює відносини купівлі-продажу, а не надання послуг.
Відповідно до ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" порушив строки виконання зобов'язання за договором і в строк до 30.10.2017р. не надав позивачу - ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" послуг з розробки проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно п.п. 6.2.1 договору замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань виконавцем, попередньо повідомивши його про це.
В претензії №263 від 04.12.2017р., яку відповідач отримав 05.12.2017р., що підтверджується печаткою ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", позивач зазначає, що договір №37 буде розірвано в односторонньому порядку у випадку, якщо виконавець залишить без уваги даний лист. Однак, в претензії позивачем не вказано точної дати, коли саме даний договір буде розірвано, а лише міститься прохання протягом 10 днів проінформувати замовника про стан виконання договірних зобов'язань, причин прострочення встановлених договором термінів та про дату остаточного та повного надання передбачених договором послуг. Також претензія не містить вимоги щодо повернення відповідачем попередньої оплати.
Будь яких інших претензій, листів чи повідомлень відповідача про сам факт розірвання договору чи повернення попередньої оплати, позивачем суду надано не було, а тому договір №37 про закупівлю послуг за державні кошти на день розгляду справи в суді не вважається розірваним.
Щодо нарахованої позивачем пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних нарахувань на суму передоплати, то слід зазначити наступне.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону Україну «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд звертає увагу позивача на те, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються за несвоєчасне виконання саме грошових зобов'язань, а не за несвоєчасне надання послуг за договором.
Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Посилання позивача на ч. 3 ст. 693 ЦК України, як на підставу нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставним, оскільки дана стаття передбачає договірний обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), а не його право, як це встановлено п. 4.2 договору №37 про закупівлю послуг за державні кошти.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем у встановленому законом порядку не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Доводи позивача, викладені у позовній заяві не знаходять свого підтвердження, а тому суд дійшов висновку про відмову у позові.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В позові відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 19.06.2018р.
Суддя О. Г. Слободян