308/9028/15-ц
07.06.2018 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді подання старшого державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон відносно ОСОБА_2,-
Заявник звернувся до суду з даним поданням, яке обґрунтовує наступним.
На виконанні в Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебуває виконавче провадження АСВП № 55329697 з примусового виконання виконавчого листа № 308/9028/15 від 25.10.2017 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 подвійну суму завдатку за попереднім договором від 21.06.2015 року в розмірі 43270, 80 гривень витрати понесені по оплаті нотаріуса в розмірі 1270 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 гривень.
Державний виконавець, вказує на те, що з моменту відкриття виконавчого провадження , тобто з 07.12.2017 року до моменту звернення з поданням до суду рішення боржником не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення, а тому просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн.: 235581502, м. Ужгород, вул. Тлехаса, 88/24 до виконання зобов'язань, покладених виконавчим документом.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
У судове засідання державний виконавець не з'явився. Згідно поданого клопотання такий просив його розгляд проводити без участі державного виконавця .
Суд, дослідивши матеріали подання, дійшов до наступного висновку.
З матеріалів подання, встановлено, що на виконанні в Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебуває виконавче провадження АСВП № 55329697 з примусового виконання виконавчого листа № 308/9028/15 від 25.10.2017 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 подвійну суму завдатку за попереднім договором від 21.06.2015 року в розмірі 43270, 80 гривень витрати понесені по оплаті нотаріуса в розмірі 1270 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 гривень.
07.12.2017 року керуючись ст.ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 55329697, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Разом з тим матеріали даного подання не містять доказів того, що боржник ОСОБА_2 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем не додано повідомлення про вручення.
З матеріалів клопотання слідує, що 17.01.2018 року державним виконавцем надіслано на адресу боржника повістку- виклик, яким ОСОБА_2 зобовязано зявитися до державного виконавця для надання пояснень з приводу невиконання виконавчого документу.
Однак до матеріалів подана додана довідка Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 576/19-06 від 29.05.2018 року, в якій повідомлено, що відповідно до картотеки реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 не значиться.
05.02.2018 року державним виконавцем відповідно до вимог ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника, копію якої надіслано для відома та належного виконання ТСЦ 2141 та самому боржнику.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав нерухоме майно №112957569 від 06.02.2018 р. зареєстровано обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна ОСОБА_2
В поданні держаний виконавець вказує на те, що рішення боржником так і не було виконано.
При зверненні до суду із зазначеним поданням державний виконавець посилається, як на підставу для обрання такого обмеження відносно ОСОБА_2 ухилення боржника від виконання судового рішення.
Так, згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Як передбачено п.2 ст. 6 цього Закону, підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Тобто, зазначене звернення здійснюється в межах повноважень державного виконавця як посадової особи органу державної влади.
Згідно до положень ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобовязання до виконання зобовязань або розвязання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобовязань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобовязань.
Таким чином, при зверненні до суду з вказаним поданням органи державної виконавчої служби повинні послатися на обставини та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник має паспорт для виїзду за кордон, ухиляється від виконання зобов'язань та його дії свідчать про намір виїхати за кордон.
Зі змісту наведених вище норм закону вбачається, що можливість тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України повязана з ухиленням останнього від виконання судового рішення.
Відповідно до положення ч.2-3 ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України саме на державного виконавця покладається тягар доказування.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Таким чином, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримування від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не допуск в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; не повідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; не своєчасна явка на вимогу виконавця; ненадання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Узагальнюючи вищезазначене, суд приходить до переконання, що саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Разом з тим державним виконавцем не подано доказів на підтвердження того, що боржник, ухилявся від виконання зобовязань за виконавчим провадженням. Державний виконавець посилається лише на факт наявності у боржника невиконаного зобовязання, покладеного на нього судовим рішенням, що само по собі не доводить факту ухилення від виконання покладених на нього зобовязань.
Враховуючи наявні матеріали подання, те що заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що боржник має намір виїхати за межі України, державним виконавцем не були наведені факти, які безпосередньо б свідчили про наявність ухилення від виконання судового рішення, не надано суду доказів саме ухилення боржника від виконання зобов'язань перед стягувачем, які є підставою для обмеження його у праві виїзду за кордон, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні даного подання слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», ст.ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон відносно ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 15 ти денний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_4