Справа № 646/2633/16-а
№ провадження 2-а/646/70/2016
11.04.2016 року м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі Марковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №9 батальйону №2 УПП в місті Харкові ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
29 лютого 2016 року в провадження Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшов адміністративна позовна заява про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що він не скоював адміністративного правопорушення, за вчинення якого відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності та наклав адміністративне стягнення. Вважає, що дії відповідача зі складання постанови є протиправними, а сама постанова - незаконною, необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, правил оформлення адміністративних матеріалів, в тому числі відсутні посилання на докази факту порушення ним правил дорожнього руху.
У судове засідання позивач, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, не прибув, подав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, але в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.
Таким чином, суд вирішує цю адміністративну справу згідно вимог ч.3 ст. 128 КАС України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За відсутності сторін суд проводить судовий розгляд без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, що відповідає вимогам ст. 41 КАС України.
Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності викладені у статті 1712 КАСУ.
Пунктом 3 ст. 293 КУпАП передбачено, що одним з рішень, яке приймає орган при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення є скасування постанови та закриття справи.
Одним з принципів адміністративного судочинства, які закріплені у ст.7 КАСУ, є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 11 КАСУ).
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Предметом судового розгляду у адміністративних справах даної категорії є спір щодо законності рішення органу владних повноважень про наявність та/або відсутність правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, одними з фактичних обставин, які підлягають доказуванню по справі, є наявність або відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а також наявність або відсутність повноважень у відповідача на притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч.1 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 статті 122 цього Кодексу розглядаються органами Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. (ч.2 ст. 222 КУпАП)
Правилами статі 9 КУпАП надано визначення адміністративного правопорушення (проступку) як протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, вчинена суб'єктом правопорушення, і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне визначені приписами статей 283 та 284 КУпАП.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Посадова особа, яка виносить постанову, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП та п. 2.13 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджені Наказом МВС України від 26.02.2009 № 1217).
19 лютого 2016 року за результатами розгляду вищевказаної справи про адміністративне правопорушення відповідачем було винесено постанову серії ПС2 №744007 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.16.8 ПДР, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, і накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
При цьому суд позбавлений можливості зробити однозначний висновок про дотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, який встановлено статтею 279 КУпАП, в тому числі, в частині роз'яснення позивачу його прав як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правилами дорожнього руху передбачено: п. 16.8 - водій який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп лінія) або дорожній знак 5.62 він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Разом з тим у оскаржуваній постанові не вказано, яку конкретно правову норму - правило поведінки, встановлене ПДР, було порушено позивачем.
Крім того, як вбачається з постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідачем не було взято до уваги пояснення позивача щодо відсутності факту порушення правил дорожнього руху, в ній відсутні зазначення доказів вини притягнутого.
Відповідачем не надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення при зазначених обставинах.
В судовому засіданні встановлено, що при розгляді відповідачем справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не було належних, достовірних та достатніх даних про наявність в діях останнього ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача при розгляді адміністративної справи, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за порушення останнім ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу, не відповідали вимогам діючого законодавства, тому є підстави для задоволення позову і скасування оскарженої постанови.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-7, 69, 70, 158-163, 167, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ПС2 №744007 від 19 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.16.8 Правил дорожнього руху і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Постанова є остаточною, апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: В.А. Єжов