Справа № 2-469 2009 рік
26 березня 2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Труханович В.В. при секретарі - Лук'яновій В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи 5-та Харківська державна нотаріальна контора м. Харкова, виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Харкова, виконавчий комітет Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, виконавчий комітет Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання заповіту недійсним, встановлення факту родинних відносин, суд
Позивач звернулась до суду з позовом, та просила постановити рішення, на підставі якого визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 від 14.03.1994 року, який посвідчений п'ятою Харківською державною нотаріальною конторою в частині розпорядження щодо заповідання всього належного йому майна в рівних частинах донькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3; встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4 є рідним батьком ОСОБА_5; визнати недійсним свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що її батькові ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.1980 року на праві власності належало 55/100 частин житлового будинку по пров. Петрашевського, 9/1 в м. Харкові. 13.04.2005 року ОСОБА_4 помер. У своєму заповіті він заповідав все належне йому майно трьом своїм дочкам, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
її мати ОСОБА_6 майже все життя проживала разом з її батьком ОСОБА_4 у незареєстрованому шлюбі, у зв'язку з тим, що тривалий час перебувала у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_7, а батько в свою чергу перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8
На час народження позивачки її мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, тому в її свідоцтві про народження в графі батько зазначений ОСОБА_9, тобто прізвище вказано першого чоловіка її матері, а ім'ям по батькові її справжнього батька.
Відповідачі по справі є її сестрами по матері, яких батько не всиновлював.
Позивач з дитинства проживала з батьками у будинку по пров. Петрашевського, 9/1 в м. Харкові, де і була прописана.
Після смерті матері у 2001 році вона вимушена була переїхати проживати до батька у зазначений будинок, де і проживає до теперішнього часу разом зі своїми дітьми.
Позивач увесь час доглядала за батьком, який був прикутий до ліжка та сліпий, повністю несла усі витрати на лікування. її сестри, відповідачі у справі, батько не доглядали, допомоги йому не надавали.
Батько ОСОБА_4 мав намір скласти заповіт на все своє майно на ім'я позивачки, про що неодноразово їй казав. В березні 1994 року стан здоров'я батько різко погіршився і він виявив бажання скласти заповіт на її користь. 12.03.1994 року вона викликала до дому лікаря, який сказав, що батько у критичному стані, тому 13 березня по розпорядженню батька вона викликала до дому нотаріуса, який посвідчив заповіт, в якому батько залишив усе своє майно позивачу і її сестрам по матері у рівних частинах.
Відповідачі у справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у спірному будинку ніколи не проживали, хоча ОСОБА_2 з 18.08.2001 року в ньому зареєстрована.
Увесь час після посвідчення заповіту батько дуже переймався з приводу того, що дозволив матері вплинути на його волю при складанні і підписанні заповіту. Він неодноразово казав про те, що має намір скласти новий заповіт, а у квітні 2005 року попросив викликати до дому нотаріуса, що позивач і зробила. Нотаріус мав прибути до дому 11 квітня о 10-00 год., однак батько за дві годину до запланованого часу заснув і вже не просинався. 13.04.2005 року ОСОБА_4 помер.
Спадщину після смерті батька прийняли всі три сестри, про що отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
У зв'язку з тим, що складений ОСОБА_4 заповіт не відповідав його внутрішній волі, позивач просить його визнати недійсним.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримала, та дала пояснення згідно до викладеного вище.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, та пояснили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є рідними сестрами, а ОСОБА_2 їм сестра по матері. З батьком ОСОБА_4 вони проживали з дитинства, вважали його своїм батьком, а він в свою чергу вважав їх своїми доньками, і ставився до них по батьківські. У березні 1994 року їх батьком був складений заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом 5-тої Харківської держнотконтори, відповідно до якого він усе своє майно заповідав своїм донькам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Даний заповіт батько підписував у кімнаті де знаходився тільки він і нотаріус, ні їх мати, ні вони самі не впливали на волевиявлення батька при складанні даного заповіту.
13.04.2005 року їх батько помер, після чого ними було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
3-тя особа П'ята Харківська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилась, просила слухати с праву у відсутності їх представника, рішення винести на розсуд суду.
3-тя особа Таранівська сільська рада Зміївського району Харківської області в судове засідання не з'явилась, просила слухати с праву у відсутності їх представника, рішення винести на підставі діючого законодавства.
3-тя особа Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області в судове засідання не з'явилась, просила слухати с праву у відсутності їх представника
3-тя особа виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Харкова в судове засідання не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, знаходить заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Частина 3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Так, у судовому засіданні було вірогідно встановлено, що 14.03.1994 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого усе належне йому майно де б таке не знаходилось та з чого б воно не складалося, та взагалі все на що він буде мати право за законом на день смерті заповідає в рівних частинах дочкам ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_3. Даний заповіт був посвідчений у місті знаходження хворого по вул. Петрушевського, 6.9 о 16 год. державним нотаріусом 5-тої Харківської державної нотаріальної контори. ( а.с. 9)
13 квітня 2005 року ОСОБА_4 помер. ( а.с. 24)
Після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцями стали ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3І, про що отримали свідоцтва про право на спадщину за законом. ( а.с.13)
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що при складанні заповіту у 1994 році волевиявлення заповідача, тобто її батька ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало його волі, так як цей заповіт він склав на прохання його дружини, матері сторін, яка наполягала на тому, щоб заповіт був складений на усіх її дочок, тобто сторін у справі. Відповідачі у справі не є доньками ОСОБА_4, хоча в своєму заповіті він вказує на те, що все своє майно він заповідає своїм дочкам.
Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
В судовому засіданні було вірогідно встановлено, що ОСОБА_4 проживав однією родиною з ОСОБА_6, матір'ю сторін у справі. ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 він виховував з дитинства, ставився до них як до рідних дочок, вони в свою чергу вважали його своїм батьком.
Як пояснили суду відповідачі, і це не було спростовано позивачем, при складанні ОСОБА_4 14.03.1994 році заповіту, він в кімнаті знаходився разом з нотаріусом, інших осіб там не було. Якщо ОСОБА_4 після складання даного заповіту мав намір його змінити, то він міг це зробити до своєї смерті.
Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, на похоронах ОСОБА_6, матері сторін, вона розмовляла з ОСОБА_4 і він їй казав, що склав заповіт на ім'я усіх своїх доньок. При цьому свідку відомо, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є рідними доньками ОСОБА_4, а ОСОБА_2 їм рідна по матері. Однак ОСОБА_4 до усіх трьох дівчат ставився однаково, всіх вважав своїми доньками, а вони його називали батьком.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач ОСОБА_1 не надала суду будь-яких доказів, які могли б підтвердити її доводи в частині того, що при складанні заповіту від 14.03.1994 року волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало його волі, а тому суд вважає необхідним у задоволені її позовних вимог в частині визнання заповіту недійсним відмовити.
Крім того, в своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4 є її рідним батьком, при цьому пояснила, і це не було спростовано відповідачами, їх мати ОСОБА_6 хоча і перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, однак проживала разом з ОСОБА_4 Від їх сумісного проживання народилася дві доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Однак, у зв'язку з тим, що їх мати перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, то в графі «батько» було вказано прізвище «Бахмістров», а ім'я по батькові вказано їх справжнього батько «Іван Прокопович». ОСОБА_4 на той час також перебував у шлюбі з іншою жінкою, шлюб між ними було розірвано у 70-тих роках.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Як було встановлено в судовому засіданні, 11.10.1969 року народилася ОСОБА_5, батьками якої є ОСОБА_9 та ОСОБА_12. ( а.с. 17, 20)
Як вибачається з довідки відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції від 20.10.2004 року за № 127/59, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був зареєстрований 03.10.1957 році. ( а.с. 21)
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було розірвано 28.06.1974 року. ( а.с. 19)
Будь-яких інших доказів, які б могли підтвердити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 позивач в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України суду не надала, у зв'язку з чим суд вважає необхідним у задоволені її позову в даній частині відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 60, 81, 88, 209, 212-215, 256 ч.1 п.1, ст. ст. 202,203, 209, 215, 1233, 1235, 1257 ЦК України, суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи 5-та Харківська державна нотаріальна контора м. Харкова, виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Харкова, виконавчий комітет Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, виконавчий комітет Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання заповіту недійсним, встановлення факту родинних відносин - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.