Єдиний унікальний номер 205/8032/17
12 червня 2018 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
представника органу з питань пробації - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році», -
До суду надійшла заява засудженого ОСОБА_5 , у якій останній просив застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році» (надалі - Закон), звільнивши його від відбування покарання, призначеного ухваленим відносно нього вироком суду.
В обґрунтування свого клопотання засуджений посилався на ту обставину, що на день набрання чинності зазначеним Законом він має неповнолітню дочку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно якої він не позбавлений батьківських прав, а тому, на думку засудженого, до нього можуть бути застосовані положення вказаного Закону шляхом звільнення його від відбування покарання за вироком суду.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 просив суд задовольнити зазначене клопотання в повному обсязі, застосувавши до нього положення Закону, а саме - його п.«в» ст.1, та звільнити від відбування покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2017 року, яким його було засуджено за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. При цьому прокурор вказав, що навіть з урахуванням наявності у засудженого неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , стосовно якої останній не позбавлений батьківських прав, положення ст.1 Закону до ОСОБА_5 не можуть бути застосовані з огляду на ту обставину, що п.«г» ст.9 Закону встановлює пряму заборону застосування амністії до осіб, які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей. На думку прокурора, з огляду на зазначене вище ОСОБА_5 входить в коло осіб, визначених Законом, до яких амністія не застосовується, тому його заява не підлягає задоволенню.
Представник органу з питань пробації проти задоволення заяви засудженого не заперечував.
Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_5 , думку прокурора та представника органу з питань пробації, дослідивши заяву та надані матеріали, суд приходить до обґрунтованого і однозначного висновку про неможливість задоволення заяви засудженого з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
При цьому Закон визначає порядок та підстави звільнення осіб на підставі акту амністії. Зокрема, правовими підставами для звільнення осіб згідно акту амністії є статті 1-7 зазначеного Закону.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 був засуджений вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2017 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, і йому було призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
В ході розгляду заяви судом встановлено, що ОСОБА_5 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», тобто, на 07.09.2017 року, має неповнолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно якої не позбавлений батьківських прав.
Проте суд обґрунтовано вважає, що зазначена вище обставина не можуть слугувати підставою для застосування до засудженого ОСОБА_5 . Закону України «Про амністію у 2016 році», та його звільнення від відбування покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2017 року.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_5 був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, об'єктом якого є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів і прав неповнолітніх або непрацездатних дітей, які потребують допомоги та, відповідно, потерпілим від вказаного кримінального правопорушення є неповнолітні та непрацездатні діти. Наведене свідчить про те, що засуджений ОСОБА_5 , як це було встановлено у вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2017 року, який набрав чинності, посягнув на інтереси дитини, що в даному випадку виключає можливість звільнення останнього від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».
Крім того, судом враховано і сталу практику застосування положень Закону України «Про амністію у 2016 році» і судами вищих інстанцій. Так, зокрема, аналогічні обставини та висновки суду викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 року у справі №205/3274/17 (Провадження №11-кп/774/501/18), що також вказує на правильність висновків суду щодо неможливості задоволення заяви засудженого.
На підставі викладеного, у відповідності до Закону України «Про амністію у 2016 році», керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році» - відмовити.
На ухвалу можуть бути подані апеляції в судову палату по кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
З оригіналом згідно: Суддя -
Секретар -