Справа №1-1680 2009 рік.
Рішення
Іменем України
6 квітня 2009 року Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Кириченко О.Д. при секретарі - Корнієнко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод імХГ.Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, -
встановив:
В лютому 2009 року до Жовтневого районного суду м.Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» (далі -ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко) про стягнення заборгованості по заробітній платі в загальній сумі 4 257,48 грн., а також середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача з роботи в загальній сумі 4 798,50 грн.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 послалася на те, що відповідач, з яким вона тривалий час перебувала в трудових правовідносинах, з кінця літа 2008 року перестав виплачувати їй заробітну плату, що спонукало позивача до припинення 1 грудня 2008 року трудового договору між сторонами. За час її роботи з 1 серпня 2008 року і до зазначеного дня звільнення відповідач має перед позивачем заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позовних вимог - 4 257,48 грн. В день звільнення роботодавець в порушення чинного трудового законодавства України не провів з позивачкою остаточного розрахунку, а тому на день звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду повинен сплатити їй середню заробітну плату за весь час затримки в загальному розмірі, вказаному в позовній заяві - 4 798,50 грн.
В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги, уточнивши іх в частині розмірі грошових сум, що підлягають стягненню, а тому прохала суд стягнути на її користь з ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко: 4 256,48 грн. - в якості заборгованості по заробітній платі; 7 084,00 грн. - в якості середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку по день судового розгляду даної справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 наведені вище позовні вимоги визнав частково -тільки в частині стягнення боргу по заробітній платі в зазначеній вище сумі. Проти решти позову він заперечував, посилаючись на відсутність вини підприємства в порушенні строків розрахунку при звільненні позивачки з роботи.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними і долучені до справи письмові докази, приходить до висновку про обгрунтованість позову.
Так, як встановлено судом, ОСОБА_1 з вересня 1983 року працювала в ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко на різних посадах.
Починаючи з серпня-місяця 2008 року роботодавець перестав виплачувати позивачці заробітну плату, у зв'язку з чим ОСОБА_1 І грудня 2008 року була вимушена припинити трудовий договір за угодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження дослідженими судом письмовими доказами по справі: довідкою ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко від 04.03.2009 року про розмір заборгованості по заробітній платі, згідно якої роботодавець має перед ОСОБА_1 борг по зарплатні за час з серпня по грудень 2008 року в загальній сумі 4 256,48 грн.; копією наказу № 1125-к від 01.12.2008 року про звільнення позивачки з роботи (а.с. 11,3).
Крім того, вказані обставини були повністю визнані сторонами в судовому засіданні, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають додатковому доказуванню.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Зважаючи ж на ту обставину, що відповідач по даній справі фактично не виплачував ОСОБА_1 заробітну плату на протязі п'яти місяців, що знайшло своє беззаперечне підтвердження в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивачки щодо стягнення заборгованості по зарплатні за цей час такими, що ґрунтуються за Законі, а тому підлягаючими безумовному задоволенню.
У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник
в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.
Як пояснили сторони в судовому засіданні, ніякого спору між ОСОБА_1 і роботодавцем в особі відповідача по даній справі стосовно розміру розрахунку при звільненні позивачки не було, але остаточний розрахунок з нею так і не був проведений в день її звільнення з роботи. Більше того, він не був проведений і до дня розгляду цієї справи судом.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 1.16 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином і вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня судового розгляду даної справи повністю відповідають вимогам чинного трудового законодавства України, а тому підлягають задоволенню.
Згідно проведеного ОСОБА_1 на підставі наданої відповідачем довідки про її середній розмір заробітної плати (а.с. 12) розрахунку, загальний розмір середнього заробітку позивачки за час з дня її звільнення з роботи і по 6 квітня 2009 року складає 7 084,00 грн.
До пояснень представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні про те, що у ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко відсутня вина в невиплаті звільненій ОСОБА_1 всіх належних їй сум, тому що це було пов'язано з тяжким фінансовим станом підприємства, суд відноситься критично.
Так, зазначені пояснення в основному зводяться до того, що тяжкий фінансовий стан виник на заводі з причин затримок виконання своїх договірних обов'язків іншими суб'єктами господарювання, яким ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко відвантажило свою продукцію.
Разом з тим, суд вважає, що питання здійснення контролю за виконанням договірних обов'язків підприємствами, установами і організаціями, з якими відповідач по даній справі перебуває у договірних правовідносинах, а також питання організації виробництва і збуту продукції, повністю знаходиться в компетенції адміністрації ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко, а тому невиконання нею, або неналежне виконання відповідних обов'язків ніяк не може бути перекладене на плечі простих працівників підприємства, в тому числі - і на позивача по даній справі ОСОБА_1
Відповідно до ст.88 ЩІК України суд вважає необхідним покласти на відповідача і судові витрати по даній справі у вигляді судового збору в сумі 113,40 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи і сумі 30,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5,8 10,11,15,57,58,59,60,61,88,208,209,212-215 ЦПК України, ст.ст.2,3,21,94,115,116,117,221,232,233,238 КЗпП України, суд -
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» на користь ОСОБА_1 4 256 (чотири тисячі двісті п'ятдесят шість) гривен 48 копійок в якості заборгованості по заробітній платі.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» на користь ОСОБА_1 7 084 (сім тисяч вісімдесят чотири) гривні 00 копійок в якості середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з роботи.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» на користь держави 113 гривен 40 копійок в якості судового збору і 30 гривен 00 копійок - в якості витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цієї справи.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.