Справа № 760/14330/18
провадження 1-кс/760/7646/18
05 червня 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання, старшого детектива Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погодженого прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратри Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000282 від 21 квітня 2018 року за ознаками злочину передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України, про арешт майна, -
Детектив звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене прокурором, в порядку статті 40 КПК України, про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку 30 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: “Акт приема-передачи жилого помещения” від 01 березня 2016 року (приложение № 1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.).
В обґрунтування клопотання зазначається, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000282 від 21 квітня 2018 року за ознаками злочину передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.
В ході досудового розслідування встановлено, що у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 45 Закону та абзацом 2 пункту 1 статті 1 рішення Національного агентства № 2 від 10.06.2016 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» ОСОБА_6 , перебуваючи на вказаній посаді, подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування наступні декларації: 1) 29.10.2016 - щорічну декларацію за 2015 рік; 2) 23.02.2017 - щорічну декларацію за 2016 рік; 3) 27.02.2017 - виправлену щорічну декларацію за 2016 рік; 4) 27.02.2017 - декларацію перед звільненням.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , використавши свій електронно-цифровий підпис, подав декларації за 2015-2016 роки, в порушення п.п. 2, 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону не вказавши в них інформацію про належне йому та членам його сім'ї нерухоме й рухоме майно, доходи, грошові кошти та цінні папери.
Автор клопотання вважає, що вказані обставини свідчать про можливу наявність у діях ОСОБА_6 ознак складу злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України - Подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
У період з 07 год. 57 хв. по 08 год. 55 хв. 30.05.2018 на підставі ухвали слідчого судді про проведення обшуку у справі № 760/12897/18 від 17.05.2018 органом досудового розслідування проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 та членів його сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку, органом досудового розслідування, вилучено документи, щодо яких ухвалою слідчого судді про дозвіл на обшук прямо не надане право на їх вилучення, однак у вказаних документах міститься інформація, що може бути використана як доказ вчинення злочину, зокрема під час доказування події кримінального правопорушення, а також вини осіб, які його вчинили. До таких документів належить “Акт приема-передачи жилого помещения” від 01 березня 2016 року (приложение № 1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.).
Детектив у клопотанні зазначає, що вказаний документ може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, оскільки містить інформацію, що має важливе значення для з'ясування всіх обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Крім того, детектив зазначає, що вказаний Акт свідчить про фактичне проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 01.03.2016. Разом з тим, згідно з поданими ОСОБА_6 деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік та за 2017 рік (перед звільненням), місце його фактичного проживання збігається із зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_2 .
Також, детектив зазначає, що у органу досудового розслідування є підстав вважати, що зазначений документ, дозвіл на вилучення якого не був прямо наданий судом, є доказом в кримінальному провадженні, який постановою детектива від 30.05.2018 року було визнано речовим доказом.
В судовому засіданні детектив підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, з підстав викладених у ньому.
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , заперечував, щодо задоволення клопотання, оскільки вважає, що вилучений акт не свідчить про проживання, а лише про те, що особа прийняла таке майно.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими детектив обґрунтовує доводи клопотання, слідчим суддею встановлено наступне.
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000282 від 21 квітня 2018 року за ознаками злочину передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.
30 травня 2018 органом досудового розслідування було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 та членів його сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 ., під час якого було вилучено майно, а саме “Акт приема-передачи жилого помещения” від 01 березня 2016 року (приложение № 1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.), на який не було надано дозволу на вилучення та яке це є тимчасово вилученим майном, що підтверджується протоколом обшуку від 30 травня 2018 року.
Постановою від 30 травня 2018 року старшим детективом Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 визнано “Акт приема-передачи жилого помещения”від 01 березня 2016 року (приложение № 1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.), який було вилучено під час проведення обшуку 30 травня 2018, за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 та членів його сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 , речовим доказом у кримінальному провадженні № 52017000000000282.
З клопотанням про накладення арешту на майно вилучене під час обшуку детектив звернувся 31 травня 2018 року.
Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання детектива про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам визначеним статті 171 КПК України, то детектив повинен неухильного їх дотримуватися.
Згідно частини 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так, відповідно до частини 2 статті 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У відповідності до частини 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні прокурора, слідчого повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Вказана норма також узгоджується зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно частини 3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до приписів статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно частини 10 статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчий суддя вважає, що на даний час матеріали клопотання свідчать про те, що майно, яке було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідає критеріям частини 1 статті 170 КПК України, а саме є доказом злочину і відносяться до категорії речових доказів.
Слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки накладення арешту на майно, тому вважає за необхідне накласти арешт на майно вказане у клопотанні детектива, яке було визнано речовим доказом.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, з метою, збереження речових доказів, слідчий суддя вважає, що у відповідності до вимог статтей 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на “Акт приема-передачи жилого помещения” від 01 березня 2016 року (приложение № 1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.), який було вилучено під час проведення обшуку 30 травня 2018, за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 та членів його сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 .
На даний час, будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного, статтями 170-173, 309, 370-372, 376, 395 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене під час проведення обшуку 30 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на документ під назвою «Акт приема-передачи жилого помещения» від 01 березня 2016 року (приложение № 1 к Договору аренды недвижемого имущества от 20 февраля 2016 г.).
Роз'яснити, що на підставі частини 1 статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Організацію виконання ухвали та контроль за виконанням ухвали покласти на детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратри Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 ..
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1