Справа № 569/2950/18
11 червня 2018 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 69 115 грн. 50 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25 листопада 2016 року згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру від 25 листопада 2016 року в сумі 2 000,00 грн., в якості авансу та прибуткового касового ордеру від 09 грудня 2016 року в сумі 71 724,00 грн. в якості остаточного розрахунку, ним було передано відповідачу 73 724,00 грн. Разом із коштами було передано відповідачу закордонні паспорти для оформлення віз. За отримані кошти відповідач зобов'язувався надати позивачу, його дружині - ОСОБА_5 та їх малолітньому онуку - ОСОБА_6, туристичні послуги з подорожі до Об'єднаних Арабських Еміратів у період з 14 грудня 2016 року до 23 грудня 2016 року, а саме: послуги з отримання візи для в'їзду до ОАЄ, організації проживання в готелі «Miramar А1 Aqah Beach Resort (Fujairah) - 5*» та перельоту. На виконання зобов'язання, відповідачем, від імені туроператора ДП «А.Е.Т. Джоїн ап!» було видано туристичний ваучер № 566334. Однак позивачу не було надано туристичних послуг, передбачених ваучером № 566334. Грошові кошти, незважаючи на його звернення, повернуті були лише частково. Зазначає, що договір про надання туристичних послуг не укладався, при цьому кошти на туристичні послуги відповідач отримав. Вказує, що відповідач не повідомив позивача про наявність агентської угоди, укладеної між ФОП ОСОБА_4 та туроператором - ДП «А.Е.Т. Джоїн ап!» та не проінформував його про її положення. Вважає, що внаслідок порушення відповідачем ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» через не інформування його про наявність агентського договору, яким передбачено обов'язковість укладення Договору на туристичне обслуговування, відповідач без належної правової підстави заволодів його коштами. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 щодо задоволення позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити. Суду пояснив, що суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_4 є неналежним відповідачем.
Заслухавши осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено, ОСОБА_3 звернувся до турагента ФОП ОСОБА_4 з метою отримання туристичних послуг з організації проведення відпочинку в Об'єднаних Арабських Еміратах в період з 14 грудня 2016 року по 23 грудня 2016 року.
ФОП ОСОБА_4 як туристичний агент отримав кошти від ОСОБА_3 у сумі 73 724 грн., з яких 69 105 грн.95 коп. було перераховано туроператору ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 25 листопада 2016 року, від 09 грудня 2016 року (а.с.5-6) та дублікатом квитанції № 0.0.666610885.1 від 09 грудня 2016 року (а.с.34).
На виконання зобов'язання відповідачем від імені туроператора ДП «А.Е.Т. Джоїн ап!» видано позивачу туристичний ваучер № 566334.
У зв'язку із не відкриттям туристичної візи ОСОБА_3 16 грудня 2016 року звернувся із заявою до відповідача, в якій заявив про відсутність бажання на перенесення туру на будь-яку іншу дату та просив повернути кошти в сумі 73 724 грн.
У відповідь на лист позивача від 16 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_4 повідомив, що з вимогою анулювати тур та повернути кошти він неодноразово звертався до туроператора ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», проте у поверненні коштів йому було відмовлено.
Щодо твердження позивача, що договір на туристичне обслуговування з ним не укладався, суд зазначає наступне.
Частиною 1, п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону України "Про туризм" договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про туризм" ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону. Тобто ваучер є формою письмового договору на туристичне обслуговування, який повинен містити реквізити, що необхідні для його ідентифікації як відповідного договору.
Згідно із ч.1,2 ст. 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.
Таким чином отриманий позивачем ваучер № 566334 і є договором та туристичне обслуговування, який було укладено між ОСОБА_3 та ДП «ОСОБА_7 ап» за посередництвом ФОП ОСОБА_4
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є:
туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Положеннями статті 20 Закону України «Про туризм» визначено, що туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста.
Частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої, другої статті 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.
Як вбачається з п.2.1 договору № 6166/16 від 10 червня 2015 року, укладеного між відповідачем та туроператором - ДП «А.Е.Т. Джоїн ап!» турагент зобов'язується за винагороду надати послуги туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення Договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснювати фактичні дії, що визначенні Договором із забезпечення надання туроператором турпродукту та наділяється повноваженнями укладати договори на обслуговування лише на умовах наведених у додатку 1.
Відповідно до п.5.4 договору № 6166/16, кошти отримані турагентом від туристів не є власністю турагента, а є транзитними коштами та підлягають перерахуванню туроператору, за винятком плати за інформаційно-консультаційні послуги з підбору та бронювання тур продукту турагентом, передбаченої п.5.7 даного договору.
Факт перерахунку відповідачем коштів туроператору в сумі 69 105,95 грн. підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.666610885.1 від 09 грудня 2016 року.
Із змісту наданого ТОВ «ОСОБА_6 ап!» рахунка № 566334 до туристичних послуг включено послуги візової підтримки. Під «візовою підтримкою» в п.1 договору № 6166/15 вказано «консультації та послуги з підготовки документів до посольства/консульства/міграційної служби». Вказані послуги належної якості позивачу, його дружині та онуку були надані відповідачем. Як результат, 12 грудня 2016 року дружині позивача та онуку Міністерством закордонних справ ОАЕ надано візу, а позивачу візу надано 18 грудня 2016 року. Вказане підтверджує, що послуги візової підтримки були надані позивачу належним чином.
У статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.
За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України «Про туризм», частини четвертої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», статтей 610 і 611, частини п'ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
У разі встановлення судом фактів видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни, відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб'єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор.
Відповідний висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 03 липня 2013 року (справа №6-42 цс13).
З моменту видачі ваучера № 566334, який оформлений безпосередньо ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», всю відповідальність за надання послуг несе туроператор, а не відповідач. Те, що позивач не зміг скористатися туристичною послугою, відбулось не з вини відповідача, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 225904190.
Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.
Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.
Суддя О.О. Першко