Справа № 594/280/18
Провадження №2/594/313/2018
11 червня 2018 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Чир П.В.
з участю секретаря Козій Я.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
Борщівської РДА Бородіна М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Борщівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просить позбавити останнього батьківських прав відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти на її користь на утримання сина в сумі 2000 грн. щомісячно до його повноліття. Посилається на те, що відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина, з квітня місяця 2006 року він не цікавиться сином і не спілкується з ним, за цей період не привітав сина жодного разу з днем народження, не цікавиться його станом здоровя, навчанням, не надає жодної матеріальної допомоги. Отже відповідач жодного з покладених законом на батька обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у його вихованні. Всі питання щодо виховання сина вирішуються нею, дитина знаходиться на повному її утриманні.
Позивач ОСОБА_1,її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять задовольнити позов з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не прибув повторно. Про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлений. Причини неявки суду не повідомив.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник органу опіки та піклування Борщівської районної державної адміністрації Бородін М.О. в судовому засіданні вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, представника Борщівської РДА, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив такі факти.
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Королівка Борщівського району Тернопільської області і його батьками у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2, актовий запис №06, виданому Борщівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області вказані позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_4.
10 листопада 2009 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано у відділі реєстрації актів цивільного стану Борщівського районного управління юстиції у Тернопільській області,актовий запис №174 ( свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3
Дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Батько дитини ОСОБА_4 участі в житті сина, його вихованні та матеріальному забезпечення не бере на протязі 2006 - 2010 року по даний час, що підтверджується довідками виданими Борщівською міською радою №659 від 05.03.2018 року та №128 від 15.03.2018 року, а також актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 від 06.03.2018 року.
Крім того, з довідки від 13.03.2018 року виданої директором ДНЗ «Лелека» вбачається, що ОСОБА_5 відвідував Королівський дошкільний навчальний заклад «Лелека» з 02.03.2009 року по 01.08.2009 року. За весь час перебування дитини у садочку батько ОСОБА_4 жодного разу не провідував дитину, не приводив його у садочок, не телефонував і не цікавився ні його здоров»ям, ні його вихованням, не був присутнім на батьківських зборах та різних розважальних заходах.
Згідно довідки №43 від 13.03.2018 року виданої директором Королівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, ОСОБА_5 навчався в 1 класі Королівської ЗОШ І-ІІІ ступенів с.Королівка з 01 вересня 2009 року по 12 лютого 2010 року. Зі слів класного керівника батько ОСОБА_4 сина не відвідував у школі, не цікавився його навчанням.
З довідки №55 від 05.03.2018 року виданої директором Борщівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 слідує, що ОСОБА_4, батько учня ОСОБА_5, впродовж всього навчання дитини у даній школі, не цікавиться його навчанням й справами, не телефонував, не надсилав листа з проханням надати йому інформацію про сина. Жодного разу не відвідував батьківські збори, родинні свята.
Борщівська районна державна адміністрація, що діє як орган опіки та піклування у своєму висновку від 10.05.2018 №01-699/2-23, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_5, оскільки знайшли своє підтвердження факти, що батько дитини нехтуючи своїми батьківськими обов'язками, не приділяє достатньої уваги для розвитку неповнолітнього, не спілкується з ним в необхідному обсязі для закріплення загальноприйнятих норм моралі, не цікавиться його навчанням та станом здоров'я, не забезпечує йому доступ до культурних та духовних цінностей, не дбає про матеріальне забезпечення дитячих потреб.
З пояснень неповнолітнього ОСОБА_5 відібраних начальником відділу з питань опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Борщівської РДА ОСОБА_8, вбачається, що неповнолітній з вимогами позовної заяви повністю згідний та вважає їх справедливими, оскільки не бачить батька з раннього дитинства, ніколи не отримував ніякої допомоги. Батько ОСОБА_4 виїхав за межі України, коли синові ще не було 3-х років. Жодного разу не приїжджав до нього, не телефонував, не вітав з днем народження, не надсилав ніяких подарунків, жодної матеріальної допомоги. Батько усі ці роки не брав участі у його вихованні, не цікавився станом здоров»я, забезпеченням. Тому він вже тепер і сам не хоче спілкуватися з батьком чи утримувати його у майбутньому.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.
У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину
Відповідно до ч.1 п.2 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно вимог ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення в інтересах дитини.
За роз'ясненнями, що містяться в п.п.15,16,18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Як ухилення від виховання дитини розцінюється лише винна поведінка батьків, свідоме нехтування своїми обов'язками.
Із досліджених у справі доказів суд приходить до висновку, що відповідач тривалий час, на протязі 12-ти років, не виявляв і не виявляє щодо сина батьківського піклування, не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини, не виявляє інтересу до забезпечення дитині необхідного харчування, не спілкується з дитиною та не сприяє дитині в доступі до культурних та інших духовних цінностей, засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти, і все це в результаті свідомого умисного нехтування своїми обов'язками.
За таких обставин, суд вважає, що відповідача ОСОБА_4 слід позбавити батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_5, що буде в інтересах дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 у її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 по 2000 грн. щомісяця до його повноліття.
За змістом ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи вищенаведене, інтереси неповнолітньої дитини, на користь якої стягуються аліменти, визначений законом збільшений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, постійне проживання відповідача за кордоном, що свідчить про отримання ним доходів, які дозволяють жити за кордоном, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 19 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає до стягнення сплачений позивачем судовий збір в сумі 704,80 грн.
На підставі ст.ст. 164, 165, 166, 180-183 СК України, керуючись ст. ст. 13, 12, 81, 141, 263, 265, 280-285 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого в АДРЕСА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця АДРЕСА_2
Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, жительки АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 19 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 704,80 грн. в користь держави.
Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Борщівського районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Чир П. В.