Справа № 455/608/15-к Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/1059/17 Доповідач - ОСОБА_2
07 червня 2018 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши кримінальне провадження № 455/608/15-к про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яремче Івано-Франківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 186 КК України,
з участю секретарів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 березня 2016 року,
Вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 березня 2016 року ОСОБА_8 засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України цей вирок і вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року постановлено виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту його затримання.
Вирішено питання речових доказів.
ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він 02 березня 2015 року близько 20 год. 20 хв. у АДРЕСА_2 з метою заволодіння чужим майном підбіг до ОСОБА_12 і силою потягнув за сумку, яку вона несла на правому плечі і в якій знаходилися її особисті речі - гроші в сумі 740 грн., два флеш-носії інформації, окуляри, зарядний пристрій до мобільного телефону, парфуми "Bella Belare", дві картки «Приватбанку», одна картка «Ощадбанку» та паспорт громадянина України на її ім'я, після чого бризнув в обличчя потерпілій невідомою речовиною з балончика, спричинивши їй фізичний біль, внаслідок чого ОСОБА_12 впала на землю та почала кричати, однак ОСОБА_8 сильніше потягнув за сумку та відкрито заволодів нею, спричинивши потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 2200 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок змінити в частині призначеного покарання, обравши йому менш суворе покарання, яке б повністю відповідало тяжкості кримінального правопорушення та його особі, а саме на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: він щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину й зобов'язується більше такого не вчиняти, повністю відшкодував шкоду потерпілій та вибачився перед нею; став на шлях виправлення - одружився, виховує трьох неповнолітніх дітей, дружина вагітна четвертою дитиною, він здійснює догляд за особою похилого віку - ОСОБА_13 , 1930 року народження; займається суспільно-корисною працею та веденням підсобного господарства; за місцем проживання характеризується позитивно, ні до вчинення цього злочину, ні після цього до адміністративної відповідальності не притягався та судимості не мав. 26, 27, 28 лютого та 01 березня 2015 року він вчинив грабежі, за які засуджений вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року на 4 роки 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, вирок вступив у законну силу й ним сумлінно виконується.
У ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав і доповнив, що після набрання вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 березня 2016 року законної сили він був ув'язнений 11 липня 2016 року і звільнений 18 жовтня 2017 року після рішення Вищого спеціалізованого суду України, відбувши фактично один рік 3 місяці призначеного покарання. У 2015 році він одружився, у нього народилась дитина, на даний час він зареєстрований за місцем свого постійного проживання, проживає з дружиною, трьома неповнолітніми дітьми, матір'ю та бабцею дружини, офіційно працевлаштований, є основним годувальником у сім'ї. Потерпілій шкода відшкодована повністю. На даний час у Старосамбірському районному суді, з січня 2018 року, знаходиться подання органу пробації про звільнення його від відбування покарання, призначеного попереднім вироком - вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року. Покладені на нього обов'язки він виконував. Просить звільнити його від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Прокурор з апеляційною скаргою погодилась, вважає можливим, з врахуванням особи обвинуваченого та обставин справи, застосувати ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з випродування, без покликання на ч.4 ст. 70 КК України, оскільки на даний час вирішується питання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання, призначеного Дубенським міськрайонним судом Рівненської області від 20 січня 2016 року.
Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого та виступ захисника ОСОБА_9 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід задоволити й вирок змінити з таких підстав.
Апеляційний суд переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги на підставі ч.1 ст. 404 КПК України.
Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оспорюються.
У вироку зазначено, що при обранні ОСОБА_8 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, а також разом з дружиною виховує її двоє малолітніх дітей, не займається суспільно-корисною працею, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває; обставини, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини; відсутність обставин, що обтяжують покарання; відсутність претензій з боку потерпілої, матеріальні труднощі обвинуваченого й вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст. 75 КК України), що відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При прийнятті рішення про необхідність відбуття обвинуваченим покарання реально суд першої інстанції недостатньо врахував особу винного; обставини, що пом'якшують покарання, та інші обставини справи.
Так, ОСОБА_8 вину у вчиненні злочину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, у вчиненому щиро розкаявся, заподіяна злочином шкода відшкодована, що є обставинами, які пом'якшують покарання; обставини, які обтяжують покарання відсутні. Потерпіла претензій до обвинуваченого не має. Обвинувачений характеризується позитивно за місцем проживання та роботи, у 2017 році закінчив Дрогобицький навчальний центр №40 та здобув робітничу професію, на даний час працює дорожнім робітником в представництві «ОНУР ТААХХУН ТАШИМАНДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ»; має на утриманні троє малолітніх дітей, 2008, 2010 та 2015 років народження, які потребують догляду; згідно з медичною довідкою та випискою з медичної карти у 2018 році переніс захворювання, яке потребує лікування та додаткових обстежень (а.с.170, 172-176, 179, 180, 256, 288-294).
Крім цього після набуття вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року законної сили (з моменту постановлення ухвали Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2016 року про залишення вироку без змін) ОСОБА_8 фактично відбув один рік три місяці позбавлення волі й був звільнений з місць позбавлення волі в зв'язку із скасуванням Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2016 року (а.с.146-148, 208-210).
Тяжкість злочину врахована судом при призначенні обвинуваченому покарання в межах санкції частини статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
З урахуванням викладених вище обставин справи, даних про особу винного, який на даний час не представляє підвищеної суспільної небезпеки, обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ч.1 ст. 76 КК України.
Призначене обвинуваченому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Хоча злочин, за який ОСОБА_8 засуджений, вчинений ним до постановлення попереднього вироку (вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року), правила ч.4 ст. 70 КК України застосуванню не підлягають, оскільки дворічний іспитовий строк за попереднім вироком минув 20 січня 2018 року й орган пробації звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області про звільнення ОСОБА_8 від призначеного йому покарання в порядку ч.1 ст. 78 КК України.
Враховуючи наведене з резолютивної частини вироку слід виключити вказівку на самостійне виконання вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 березня 2016 року і вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року та на початок строку відбування покарання ОСОБА_8 з моменту його затримання.
У решті вирок слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задоволити.
Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 березня 2016 року щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст. 186 КК України змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку на самостійне виконання вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 березня 2016 року і вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року та на початок строку відбування покарання ОСОБА_8 з моменту його затримання.
У решті вирок залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду України протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4