Справа № 2-1322/09
11 березня 2009 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Клімовських С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/3 частини квартири,
встановив:
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем є співвласниками цієї квартири. Вона є власником 1/3 частини, а відповідач 2/3 частин. Просила суд ухвалити рішення, яким виділити її частку в натурі з підстав, передбачених ч. 1ст. 364 ЦК України.
29 січня 2008 року представник позивача змінив предмет позову та посилаючись на ч. 2 ст. 364 ЦК України просив суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Зазначив, що просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача вартість її частини квартири згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи в сумі 205187 гривень.
Відповідач проти задоволення позову заперечує. Пояснив суду, що квартира є однокімнатною, він постійно проживає у квартирі, іншого житла не має, 2/3 частини у цій квартирі є його єдиним нерухомим майном. Виплати таку суму позивачу він не має можливості, оскільки його заробітна плата складає близько 1600 гривень на місяць.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено і сторонами не оспорювалось, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить сторонам.
Позивач є власником 1/3 частини кйартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 липня 2003 року (а.с. 4).
Відповідач є власником 2/3 частин квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 липня 2003 року (а.с. 17).
Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до частин 4, 5 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що не перешкоджає позивачу проживати в квартирі. Зобов'язання виплатити позивачу компенсацію в сумі 205187 гривень завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки об'єктивної можливості виплатити таку суму він не має у зв'язку з відсутністю коштів, 2/3 частини квартири є єдиним його майном, а заробітна плата складає близько 1600 гривень на місяць.
Позивач та її представник не спростували доводи відповідача та не надали суду доказів, що останній спроможний виплатити таку суму або має інше житло.
Наведене свідчить про те, що для задоволення позову відсутні правові підстави. Задоволення вимог ОСОБА_1 може призвести до звернення стягнення на квартиру відповідача, необхідності продажу ОСОБА_2 безпосередньо самої квартири, тобто він взагалі залишиться без житла, що завдасть істотної шкоди його інтересам.
З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 319, 364 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 04 квітня 1991 року № 7 «Про судову практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок» зі змінами та доповненнями, передбаченими постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.