Справа № 203/5172/16-к
Провадження № 1-кп/0203/61/2018
18.06.2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040030000789 від 30.09.2016 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, гр. України, працює викладачем Міського комунального закладу культури «ДДМШ №19», з вищою освітою, не судимої, на утриманні неповнолітня дитина, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
22.09.2016 року, близько 11 годин 10 хвилин, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «ПЕЖО-206», р/н НОМЕР_1 , по пр. О. Поля з боку пр. Пушкіна в напрямку вул. Ульянова міста Дніпро, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину з ліва на право відносно її руху, і якого вона об'єктивно спроможна була виявити, заходів до своєчасного зменшення швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу не прийняла і в районі перехрестя з вул. Свердлова скоїла на неї наїзд.
В наслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозгової травми, струсу головного мозку, ран голови та обличчя, закритого перелому зовнішнього мищелку правої стегнової кістки та голівки малогомілкової кістки праворуч, гематоми верхньої третини правої гомілки, які за своїм характером відносяться до середніх тілесних ушкоджень, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижня (більш ніж 21 день).
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «ПЕЖО-206», р/н НОМЕР_1 , порушила вимоги п.12.3. Правил дорожнього руху України, який свідчить:
-п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», невиконання якого перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засідання свою вину визнала частково та суду пояснила, що 22.09.2016 року, на початку 12 години 00 хвилин, вона рухалася на своєму автомобілі по пр. Пушкіна, зупинилася на світлофорі на червоне світло, перед поворотом на пр. Кірова. Коли загорілася зелена стрілка праворуч, повернула та продовжила рух по пр. Кірова. Рухалася в крайньому лівому ряду. Швидкість руху її автомобіля була не більше 60 км/год. Освітлення на вулиці було добре. На перехресті вул. Свердлова і пр. Кірова світлофор показував зелене світло. Пішохода побачила метрів за 20 (до перехрестя), потерпіла переходила зліва направо на забороняючий сигнал для пішохода, у зв'язку із чим вона знизила швидкість до 50-55 кмгод та почала плавно гальмувати, тому у потерпілої був час перейти дорогу, жінка знаходилася за межами полоси її руху. Раптово потерпіла почала відходити назад та зупинилася перед капотом автомобіля. Вона в цей момент загальмувала та зупинила автомобіль. Потерпіла переходила дорогу не по пішохідному переходу, а вище (за перехрестям). Після того, як вона вийшла з автомобіля, побачила, що потерпіла сиділа на асфальті в свідомості, але була, на її погляд начебто у нетверезому стані, на запитання відповідала адекватно. Під'їхали поліцейські, викликали швидку. Швидка забрала потерпілу, вона спиралася на здорову ногу. До швидкої потерпіла сідала самостійно. Учасників руху більше не було. Вона рухалася першою. Водійський стаж має з 2008 року. Після ДТП здала аналіз крові на алкоголь. В 16 міській лікарні потерпілу відвідувала, приносила продукти харчування, купувала ліки. Їй також відомо, що потерпіла викидала продукти харчування, ліки не використовувала. Вела себе неадекватно, просила не приходити та нічого не приносити. Тиск на потерпілу не чинила. Викликала потерпілій лікаря додому, але потерпіла в будинок лікаря не пустила. Телефонувала знайомому сім'ї чоловікові на ім'я ОСОБА_7 . Просила його, щоб він якимось чином вплинув на потерпілу, щоб вона дозволила лікарю увійти. Лікар один раз відвідував потерпілу. Намагалася потерпілу влаштувати в реабілітаційний центр, однак, у зв'язку із тим, що не було направлення останню не прийняли. Вдруге, зустрілася з матір'ю потерпілої та знайомим сім'ї, вони висунули вимоги матеріального характеру, висловлювали обвинувачення на її адресу. Слідчий експеримент їй не пропонували провести. Під час складання схеми була присутня, не читала, лише підписала, оскільки була в шоковому стані. Вдарила потерпілу посередині автомобіля, перед капотом. Потерпіла переходила дорогу, на відстані 3-4 метра від пішохідного переходу. Гальмівний шлях складав до 4 метрів. Цивільний позов не визнала в повному обсязі
Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 частково визнала свою провину, винуватість обвинуваченої у інкримінованого кримінальному правопорушенні підтверджується:
-Показаннями свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що на момент подій працювала в магазині «Інтертоп», який розташований на перехресті вул. Свердлова та пр. Кірова. 22.09.2016 року, бл. 11 год. 00 хв. вранці зі сторони ОСОБА_9 йшла на роботу. Побачила жінку, яка йшла зі сторони вул. Свердлова їй назустріч. Після цього вона відволіклася в телефон і через деякий час почула звук гальмів та побачила зіткнення. Жінка, яка переходила дорогу, пр.Кірова, була в стані алкогольного сп'яніння, це їй відомо від співробітників поліції, які заходили до магазину. Жінка переходила віддалік від пішохідного переходу, не дивилася по сторонам. Гальмування було до зіткнення. Швидкість автомобіля була середня, рухався по лівій стороні. Інших автомобілів не було. Автомобіль починаючи з перехрестя почав гальмувати. Потерпіла йшла прямо через дорогу, вище ніж пішохідний перехід. Водій вийшла з автомобіля та підійшла до потерпілої. Бачила, як на місце прибула поліція.
- Протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 22.09.2016 року зі схемою, (т.1, а.п.10-16);
- Висновком судово-медичної експертизи №4027, яким встановлено, що у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ран голови та обличчя, закритого перелому зовнішнього мищелку правої стегнової кістки та голівки малогомілкової кістки праворуч, гематоми верхньої третини правої гомілки. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючи частини рухаючогося автозасобу, з можливим послідуючим падінням на тверде дорожнє покриття, можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючі дані медичної документації, дані рентгенологічного дослідження, можливо вказати, що вони утворилися незадовго до надходження її до медичного закладу, тобто можливо і в термін на який вказує обстежена та слідчий в постанові. За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більше, ніж 21 день), на підставі п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.(т.1, а.п.29)
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 20 жовтня 2016 року з додатком у вигляді схеми та фототаблиці, яким встановлено, що свідок ОСОБА_8 в присутності слідчого та понятих вказала на механізм скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22 вересня 2016 року за адресою: перехрестя пр.Кірова (Олександра Поля) та вул. Свердлова(Антоновича) в м.Дніпрі. (т.1, а.п.36-44)
- Висновком судово-автотехнічної експертизи №5/10.1-984 від 25 жовтня 2016 року, яким встановлено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Пежо-206» ОСОБА_5 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. При заданих вихідних даних, водій автомобіля «Пежо-206» ОСОБА_5 мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до лінії пішохода. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «Пежо-206» ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням події ДТП. (т.1, а.п.49-51)
Оцінюючи всі надані по справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_5 в скоєні інкримінованого кримінального правопорушення доказана повністю та її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Призначаючи покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченої, її відношення до скоєного злочину.
ОСОБА_5 раніше не судима, має позитивні характеристики, має на утриманні неповнолітню дитину.
Обставинами, що пом'якшують покарання, є наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також приймає до уваги поведінку потерпілої, яка, перетинаючи проїзду частину у невстановленому для цього місці, також порушила Правила дорожнього руху, що також підтвердила в судовому засіданні свідок.
Вивчивши всі вказані обставини, суд вважає, що ОСОБА_5 можливо призначити мінімальне покарання, визначене санкцією ч.1 ст.286 КК України.
Окрім того, суд враховує роз'яснення, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності за скоєння необережного злочину, даних про те, що остання будь-коли скоювала адміністративні правопорушення, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - відсутні, обвинувачена має на утриманні неповнолітню дитину, суд вважає за можливим не застосовувати до обвинуваченої додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Водночас, обвинувачена ОСОБА_5 звернулася із заявою, в якій просить застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
Вчинене Афанасьєвою - ОСОБА_10 кримінальне правопорушення, відповідно до ч.2 ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, у зв'язку із чим ОСОБА_5 підпадає під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.
За таких обставин, суд вважає, що заява обвинуваченої підлягає задоволенню, а ОСОБА_5 звільненню від призначеного покарання, оскільки остання має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. За інформацією, наданою Управлінням служби в справах дітей Шевченківської районної у місті ради, ОСОБА_5 не позбавлялася батьківських прав відносно своєї дитини.
Розглядаючи питання відносно стягнення з обвинуваченого завданої потерпілій моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно вимог ст. 1167 ЦК України, моральна (немайновий) шкода, заподіяна громадянинові діями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода причинна не з його вини. Моральна шкода відшкодовується, у тому числі і в грошовій формі. Розмір відшкодування визначається судом з врахуванням вмісту позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних і моральних стражданнях потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Суд погоджується із доводами цивільного позивача ОСОБА_6 про те, що внаслідок скоєного злочину та отримання тілесних ушкоджень, вона перенесла фізичний біль та постійного душевного страждання, змушена додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя.
За таких обставин, суд вважає, що заявлена сума моральної шкоди, в розмірі 50000 гривень, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати в розмірі 703 гривень 68 копійок за проведення судово-автотехнічної експертизи, відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 2400(дві тисячі чотириста) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Афанасьєву- ОСОБА_10 звільнити від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_5 не обиралася.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 внаслідок відшкодування моральної шкоди - 50 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта - 703 (сімсот три гривні) гривень 68 копійок.
На вирок можуть подані апеляційні скарги в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1