справа №22-ц/2690/2673/12 головуючий у 1-й інстанції: Новак A.B.
29 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Кононенко В.А.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта», приватного підприємства «Полтава-комбітранс», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного судум. Києва від 13 квітня 2011 року,
встановила:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 серпня 2009 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ПП «Полтава-комбітранс» - ОСОБА_2, його автомобілю були спричинені пошкодження. З урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з ВАТ HACK «Оранта» матеріальну шкоду у розмірі 20 802 грн. 47 коп., стягнути з ПП «Полтава- Комбітранс» матеріальну шкоду у розмірі 31 282 грн. 05 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Також просив стягнути пропорційно з ВАТ HACK «Оранта», ПП «Полтава- Комбітранс», ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 11 220 грн., судовий збір у розмірі 733 грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ HACK «Оранта» на користь ОСОБА_1 435 грн. 90 коп. пені, 7 грн. 33 коп. судового збору, 1 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 444 грн. 43 коп.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалите нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що дослідження, на підставі якого було здійснено виплату страхового відшкодування,не відповідає вимогам чинного законодавства та містить занижений розрахунок суми завданого матеріального збитку; судом неправомірно відхилено звіт про оцінку матеріального збитку, який був проведений на підставі його заяви ТОВ «Експерт-центр Тандем»; страхова компанія при здійсненні розрахунку страхового відшкодування не врахувала суму податку на додану вартість; рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалено з порушенням норм матеріального права; суд неправомірно відмовив у стягненні витрат на правову допомогу; оскільки пошкоджений автомобіль на момент ухвалення судового рішення був вже відремонтований суд мав виходити із вартості робіт, матеріалів та деталей, яку він фактично сплатив станції технічного обслуговування за ремонт пошкодженого автомобіля.
Рішення суду в частині стягнення пені сторонами не оскаржується.
Представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ПП «Полтава-комбітранс» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Інші особи, які беруть участь у справі в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час імісце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 10 серпня 2009 року на 293 км автодороги Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ПП «Полтава-комбітранс» - ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2009 рокувстановлено в діях ОСОБА_2 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Між ПП «Полтава-комбітранс» та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль НОМЕР_3 (поліс № ВС 4331576) та напівпричіп KNNIS ОР 1530 GB державний реєстраційний номер НОМЕР_4 (поліс № ВС 5776919), обов'язковий ліміт відповідальності страховика, за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 35000 грн. по кожному із полісів.
25 серпня 2009 року позивач звернувся до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування.
31 серпня 2009 року за участю позивача було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено протокол огляду транспортного засобу. Будь-яких зауважень до проведення огляду та визначення характеру пошкоджень транспортного засобу позивач не мав.
Сума заподіяного ОСОБА_1 матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля «БМВ Х5», відповідно до дослідження № АІ1222ВК_31.08-3 від 31 серпня 2008 року становила 25 861 грн. 67 коп.
За результатами розгляду страхового випадку ВАТ HACK «Оранта» було складено розрахунок страхового відшкодування, який підлягає виплаті страхувальнику, розмір якого становить 25 861 грн. 67 коп. та зазначене відшкодування було виплачене позивачу.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих під час експлуатації наземних транспортних засобів на території
України.
Згідно з положеннями ст. 22 Закону під час настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Згідно із положеннями ст. 36 Закону, якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд зазначеного вище рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.
Посилання апелянта на те, що судом неправомірно відхилено звіт про оцінку матеріального збитку, який був проведений на підставі його заяви ТОВ «Експерт-центр Тандем», а також на положення ст. 1192 ЦК України та необхідність стягнення розміру збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі підлягають відхиленню, оскільки шкода позивачу була відшкодована в позасудовому порядку відповідно до вимог Закону.
Доказів незадоволення позивачем рішенням ВАТ HACK «Оранта» щодо виплати страхового відшкодування та будь-якої незгоди із розміром шкоди, що була визначена за наслідками розгляду заяви позивача від 25 серпня 2009 року про виплату страхового відшкодування та дослідження № АІ1222ВК_31.08-3 від 31 серпня 2008 року матеріали справи не містять, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Дослідження № АІ1222ВК_31.08-3 від 31 серпня 2008 року є належним письмовим доказом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 57 ЦПК України та підтверджує розмір матеріального збитку, завданого в результаті дорожньо-транспортної автомобілю позивача. При цьому, розмір матеріальної шкоди визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування податку на додану вартість.
Доводи апелянта про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалено з порушенням норм матеріального права є надуманими, оскільки судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди не ухвалювалось, в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди в задоволення позову відмовлено.
Твердження апелянта про те, що суд неправомірно відмовив у стягненні витрат на правову допомогу є необґрунтованими та висновків суду в цій частині не спростовують.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року залишити без
змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач