Апеляційне провадження
№ 06.115/796/278/2018
18 червня 2018 року місто Київ
справа № 757/1579/17
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Москаленко К.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2018 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року призначено справу до розгляду на 12 липня 2018 року.
15 червня 2018 року на адресу Апеляційного суду міста Києва від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій остання просила забезпечити позов по даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Шпитьківська, «Ромашка-1» садівницьке товариство та на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Шпитьківська, «Ромашка-1» садівницьке товариство, які належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2
На обґрунтування вимог заяви вказувала, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року її позов задоволено частково та стягнуто з відповідача грошову суму у розмірі 50000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1359000 грн.
Зазначала, що відповідно до відомостей, що відображені у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, до моменту ухвалення Печерським районним судом міста Києва рішення від 21 березня 2018 року про задоволення її вимог, відповідач була власником земельних ділянок, садового будинку та іншої нерухомості. Проте, в момент винесення рішення ОСОБА_2 продала належне їй майно з метою ухилення від відповідальності.
Вказувала, що станом на сьогодні грошова сума сплачена позивачем, починаючи з 07 вересня 2014 року та до сьогодні перебуває у повному розпорядженні відповідача, яка у свою чергу повністю відмовляється від виконання покладеного на неї обов'язку.
Посилалася на те, що вказані обставини свідчать про існування реальної загрози утруднення виконання або невиконання рішення суду, а тому є необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Таким чином, заява позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи за правилами ч.1 ст.153 ЦПК України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом просила стягнути з відповідача на свою користь 50000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1385000 грн.
Відповідно до інформаційної довідки №3127351520 від 13 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки, на які позивач просить накласти арешт.
Невжиття заходів забезпечення позову, як накладення арешту на майно, що належить відповідачу може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду про стягнення коштів.
Доводи заявника про те, що відповідач здійснила відчуження свого майна під час вирішення спору підтверджується інформацією, яка міститься в інформаційних довідках №77842304 від 08 січня 2018 року та №3127351520 від 13 червня 2018 року.
На даний час існує ймовірність того, що відповідач може відчужувати майно, що належить їм на праві приватної власності, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду від 21 березня 2018 року, в разі залишення його без змін Апеляційним судом міста Києва.
Колегія суддів вважає, що таке вжиття заходів забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача, не позбавляє права останню на користування даним майном, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження ним.
Враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, колегія суддів приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, а відтак заява позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.149, 150, 152, 153, 261 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить відповідачу ОСОБА_2, а саме на:
земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,0325 га, цільове призначення: для колективного садівництва, для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Шпитьківська, «Ромашка-1» садівницьке товариство;
земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1105 га, цільове призначення: для колективного садівництва, для ведення садівництва яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Шпитьківська, «Ромашка-1» садівницьке товариство.
Боржник: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягувач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Виконання ухвали покласти на Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: