Справа № 2-34/09
18 березня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Горбань Н.І.
при секретарі Тищенко B.C., Гогусь Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, до ОСОБА_3, Київської міської державної адміністрації про визнання державних актів на право власності та право постійного користування земельною ділянкою частково недійсними, визнання права власності та права користування земельною ділянкою, визначення порядку користування земельною ділянкою, -
У липні 2006р. ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, пред'явива позов до ОСОБА_3, третя особа: Київська міська державна адміністрація про визнання державних актів на право власності і право постійного користування земельною ділянкою частково недійсними, визнання права власності і права користування земельною ділянкою, визначення порядку користування земельною ділянкою. Зазначила, що рішенням виконкому Київської міської Ради від 19.06.1956р. за № 925 для будівництва будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 було виділено земельну ділянку, площею 1660 кв. м. На цій ділянці відповідачкою з чоловіком та нею з її чоловіком ОСОБА_4 побудовано жилий будинок з господарськими спорудами та будівлями.
Чоловік відповідачки та її чоловік померли.
На підставі свідоцтва про право власності на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 24.10.1991р., та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2004р. та додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2006р. за нею, її неповнолітньою дочкою та відповідачкою визнано право
власності по 1/2 частині будинку по АДРЕСА_1. Ці частки за ними зареєстровано в Київському МБТІ.
До ухвалення рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2004р. про визнання за нею та дочкою права власності на 1/2 частину будинку відповідачка звернулася із заявою до Київської міської державної адміністрації про передачу їй у власність та користування земельної ділянки.
Згідно розпорядження КМДА від 6.02.1998р. за № 221 12.08.1999р. відповідачці видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 1000,28 кв. м, та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 621,02 кв. м, по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовує ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди. Оскільки до неї з дочкою перейшло право власності на Уг частку будинку та споруд, то має перейти також право власності та право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, тому видані відповідачці державні акти на право приватної власності та право постійного користування повинні бути визнані • недійсними в їх 1/2 частці кожний.
Зазначила, що між нею та відповідачкою постійно виникають конфлікти з приводу порядку користування земельною ділянкою. Просить суд призначити земельно-технічну експертизу для визначення варіантів поділу земельної ділянки.
Після проведення експертизи позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги. Остаточно 10.03.2009р. позивачка уточнила позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_3 та Київської міської державної адміністрації відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2682 від 3.12.2007р. просить суд:
визнати недійсними в 1/2 частці державні акти про право приватної власності на землю за № 79-2-00265 та право постійного користування земельною ділянкою за № 79-3-00027 по АДРЕСА_1, видані 12.08.1999р. Київською міською державною адміністрацією на ім"я ОСОБА_3;
- визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на 7/16 часток (437,5 кв. м), за ОСОБА_2 - 1/16 частку (62,5 кв. м), а всього 1/2 частку (500 кв. м) земельної ділянки по АДРЕСА_1, та право постійного користування земельною ділянкою за позивачами за цією адресою, загальною площею 310,5 кв. м, що складає 1/2 частку (ОСОБА_1 - 271,69 кв. м, що складає 7/16 часток, та ОСОБА_2 - 38,81кв. м, що складає 1/16 частку);
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1 / 2 частину (500 кв. м) земельної ділянки по АДРЕСА_1 та право постійного користування земельною ділянкою за цією ж адресою, загальною площею 310,5 кв. м.
З урахуванням варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІ судових експертиз № 2682 від 3.12.2007р. розділити земельну ділянку між позивачкою, її неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 та відповідачкою наступним чином:
- ОСОБА_1 (7/16 часток) - в ізольоване користування - право власності на 437,5 кв. м; право постійного користування на 178,06 кв. м; в місцях загального користування - право постійного користування на 93,63
. кв. м;
• - ОСОБА_2 (1\16 частка) - в ізольоване користування - право власності на 62,5 кв. м; право постійного користування на 25,44 кв. м; в місцях загального користування - право постійного користування на 13,37 кв. м;
• - ОСОБА_3 (1/2 частка) - в ізольоване користування - право власності на 500 кв. м; право постійного користування на 203,5 кв. м; в місцях загального користування - право постійного користування на 107 кв. м.
Лінії розділу між земельними ділянками прокласти в наступних межах:
- від точки "1", яка розташована на передній межі земельної ділянки (АДРЕСА_1) і на відстані 11,9 м від кута сполучення передньої і правої меж ділянки до точки "2", яка знаходиться навпроти будинку на відстані 1,5 м від нього;
• - від точки "2" праворуч паралельно головному фасаду будинку в точку "З";
• - від точки "З" ліворуч та паралельно правому фасаду будинку і на відстані 1,5 м від нього в точку "4";
• - від точки "4" через точку "5" паралельно бічному фасаду тамбура на відстані 1,5 м в точку "6", що розташована навпроти сполучення бічного і лицьового фасаду тамбура;
• - від точки "6" в точку "7", яка знаходиться на відстані 1,0 м від .бесідки, довжина лінії "6" - "7" становить 3,4 м;
• - від точки "7" паралельно і на відстані 1,0 м від сторони бесідки через точку "8" в точку "9", що розташована навпроти лінії бічної межі земельної ділянки на відстані 12,0 м, довжина лінії "8"-"9" становить 3,2 м;
• - від точки "9" до тильної межі земельної ділянки в точку "10", яка розташована на відстані 13,1 м від кута сполучення правої і тильної меж земельної ділянки;
• - від точки "6" ліворуч паралельно зовнішнім стінам будинку на відстані 1,5 м через точки "11", "12", "13" в точку "14", що знаходиться біля
• -
тильної сторони фасаду гаража "Г" навпроти лівого бічного фасаду будинку на відстані 1,5 м;
• - від точки "14" по зовнішній стороні гаража "Г" в точку "15", що знаходиться біля правого бічного фасаду гаража навпроти лицьової межі земельної ділянки на відстані 7,5 м;
• - від точки "15" ліворуч в точку "2", яка розташована навпроти головного фасаду будинку на відстані 1,5 м, довжина лінії "15" - "2" становить 7,7 м.
Сторонам виділити:
• - земельну ділянку, обмежену лінією розподілу "1-2-3-4-5-6-7-8-9-•10", частково передньою та тильною межами земельної ділянки, а також повністю правою межею земельної ділянки - в ізольоване користування ОСОБА_3;
• - земельну ділянку, обмежену лінією розподілу "1-2-15-14-13-12-11-6-7-8-9-10", частково передньою та тильною межами земельної ділянки, а також повністю лівою межею ділянки - в ізольоване користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2;
• - земельну ділянку, обмежену лінією розподілу "2-3-4-5-6-11-13-14-15", що проходить паралельно і на відстані 1,5 м від зовнішніх стін будинку - в загальне користування співвласників.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав уточнені позовні вимоги. Просить суд взяти до уваги розподіл земельної ділянки за першим варіантом, який визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІ судових експертиз за № 2682 від 3.12.2007р.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представник позов не визнали. Вважають, що земельна ділянка на законних підставах належить відповідачці на праві власності та праві постійного користування, тому не підлягає поділу відповідно до позовних вимог позивачки.
В подальшому в судове засідання не з"явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки своєчасно суд не повідомили. Враховуючи, що вони надали пояснення по суті позову, згідно вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у їхню відсутність (а. с. № № 236, 237).
Залучений судом до участі у справі в. якості відповідача представник Київської міської державної адміністрації позов не визнав. Пояснив, що визнання частково недійсними державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею є •неможливим, оскільки він посвідчує право на всю земельну ділянку, а не на окрему її частину. Крім того, не існує норми Закону, яка б регулювала визнання державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, частково недійсним. В задоволенні позову просить відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно даних Державного акту •на право власності на земельну ділянку від 12.08.1999р. відповідачка ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,1000 га, по АДРЕСА_1 (а. с. №№57, 58).
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 12.08.1999р. відповідачці ОСОБА_3 надано право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0621 га, по АДРЕСА_1 (а. с. № № 59, 60).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІ судових експертиз № 2682 від 3.12.2007р. за двома варіантами визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, 13 в м. Києві між співвласниками будинку (а. с. № № 84-89).
Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2004р. за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 (а. с. №№18-29).
Згідно додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2006р. за ОСОБА_1 визнано право власності на 7/16 часток будинку АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 право власності на 1/16 частку будинку АДРЕСА_1 (а. с. № № 30-32).
Як вбачається з Державних актів, виданих 12.08.1999р. КМДА, відповідачка набула права власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, та право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0621 га, ще до визнання права власності на 1 /2 частину будинку АДРЕСА_1 за позивачкою та її неповнолітньою дочкою відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2004р. та додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2006р.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що . позовні вимоги позивачки не відповідають вимогам чинного земельного законодавства, є необгрунтовані, тому задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельної ділянки у власність або надання їх у користування.
Частина 1 ст. 125 ЗК України передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності
на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Відповідачка, отримавши у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, та в постійне користування земельну ділянку, площею 0,0621 га, посвідчила своє право державними актами (а. с. № № 57-60).
Підстав для визнання частково недійсними державних актів на право власності та право постійного користування земельною ділянкою, які видані 12.08.1999р. Київською міською державною адміністрацією, судом не вбачається, оскільки відповідачка на той час законно набула це право.
Визнання за позивачкою та її неповнолітньою дочкою права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 після отримання відповідачкою державних актів на право власності та право постійного користування земельною ділянкою не дає суду законних підстав для визнання цих актів частково недійсними та визнання за позивачкою права власності та права постійного користування земельною ділянкою відповідно до часток у праві власності на домоволодіння.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивачки в частині визнання за нею права власності та права користування земельною ділянкою є необгрунтовані і задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки сторони не є учасниками спільної власності та постійного користування земельною ділянкою.
Доводи позивачки з посиланням на норми ч. 4 ст. 120 ЗК України не відповідають диспозиції вказаної статті та не грунтуються на вимогах Закону, тому не заслуговують на увагу.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, ст. ст. 116, 125, 126, 152, 153 Земельного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, до ОСОБА_3, Київської міської державної адміністрації про визнання державних актів на право власності та право постійного користування земельною ділянкою частково недійсними, визнання права власності та права користування земельною ділянкою, визначення порядку користування ' земельною ділянкою - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.