18 червня 2018 року м. Київ
Справа № 755/8167/17
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/5727/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про застосування наслідків недійсних правочинів та відшкодування моральної шкоди,
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п.п. 8, ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме договору дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, 17.09.2015 року. Посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В.
Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1) проведену на підставі договору дарування квартири від 17.09.2015 року.
Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1) проведену на підставі спірного договору дарування квартири від 21.09.2015 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
27 квітня 2018 року ОСОБА_2 направив на адресу суду апеляційну скаргу на заочне рішення, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, що була чинна на момент ухвалення оскаржуваного рішення).
Прохальна частина апеляційної скарги містить заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заява обґрунтована тим, що про неправильність оскаржуваного рішення скаржник дізнався лише після отримання рішення про відмову у скасуванні державної реєстрації від 10 січня 2018 року, в зв'язку з чим він був вимушений звернутися до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки. Але, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року у задоволенні поданої заяви було відмовлено. 19 лютого 2018 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року, просив її скасувати та виправити описку в заочному рішенні суду. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Ознайомившись із постановою Апеляційного суду міста Києва, він дійшов висновку, що правильним способом захисту його порушених прав та інтересів є апеляційне оскарження заочного рішення суду.
Інших доводів на підтвердження поважності причин пропуску, встановленого процесуальним законом строку, апеляційна скарга не містить.
Вважаю, що підстави для поновлення процесуального строку за викладених скаржником обставин відсутні з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 294 ЦПК України (у редакції, що була чинна на момент ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року визначений порядок оскарження протягом десяти днів з дня проголошення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення в цей же строк з дня отримання копії рішення.
За змістом ст.ст. 228 та 232 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) заочне рішення, якщо воно не є повторним, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
За змістом ч. 3 ст. 231 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Згідно ч. 4 ст. 231 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Право оскарження заочного рішення в загальному порядку процесуальний закон надав тільки позивачу. Відповідач може оскаржити заочне рішення у разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та повторне заочне рішення.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні 15 грудня 2017 року (а.с.154-155), повний текст заочного рішення суду ОСОБА_2 отримав 06 грудня 2017 року (а.с.163).
За таких підстав, апеляційна скарга повинна була бути подана позивачем в строк до 27 листопада 2017 року включно.
Отримавши повний текст заочного рішення суду, ОСОБА_2 будь-які процесуальні дії щодо оскарження цього рішення не вчиняв, а навпаки, звертався до суду із заявою про виправлення описки та роз'яснення судового рішення, тим самим визнавав його законним (а.с.165-166, 210-212). Складності, які виникли у позивача при виконанні ухваленого судом рішення, не можуть слугувати підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки, апеляційна скарга подана після закінчення строку оскарження, встановленого ст. 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, що була чинна на момент ухвалення оскаржуваного рішення) та ст. 354 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року) та відсутні підстави для поновлення цього строку, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням десятиденного строку з дня отримання скаржником копії даної ухвали для надання до суду відповідної заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що є предметом оскарження.
Крім того, у апеляційній скарзі міститься клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору, оскільки, за 2017 рік будь-яких доходів, він, позивач, не мав.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Таким чином, звільнення від сплати судового збору має місце лише в разі незадовільного майнового стану особи .
Однак, обставини на які посилається скаржник є не обґрунтованими, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час подачі позову) за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особо підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову в частині майнового характеру складала - 99 858,09 грн.
Як убачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви ОСОБА_2 сплатив 998, 58 грн. (а.с.1-2).
Таким чином, згідно з п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Отже, за подання апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 497,87 грн. (998, 58 х 150%) за наступними реквізитами:
Отримувач коштів:УДКС у Солом'янському районі;
Банк отримувача:ГУ ДКСУ у м. Києві;
Р/р 31210206780010;
Код банку отримувача:820019;
ЄДРПОУ 38050812, та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ураховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням десятиденного строку з дня отримання скаржником копії даної ухвали для надання до суду відповідної заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та для сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року), суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року залишити без руху.
Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків, зазначивши інші підстави для його поновлення та надати платіжний документ на підтвердження сплати судового збору.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі не сплати судового збору у встановлений строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута, а у разі не подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для його поновлення, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Т.О. Невідома