05 червня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року,
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суддя не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та неправильно встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки такий висновок не підтверджується належними та допустимими доказами.
Зазначає, що складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не вказано, від проходження якого саме огляду відмовився ОСОБА_1, тобто він фактично не містить суті вчиненого правопорушення.
Звертає увагу на наявність невідповідності між даними, зазначеними у протоколі, та даними, викладеними у поясненнях свідків, оскільки в них різниться інформація щодо часу вчиненого правопорушення. Крім цього, вважає, що обставини вчинення правопорушення не підтверджуються показаннями свідків, зазначених у протоколі, оскільки їх не було на місці події, а їх пояснення викладені одним почерком, що викликає сумнів у їх достовірності.
Також, за твердженням апелянта, працівниками поліції істотно порушено порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння, оскільки законом передбачено проведення огляду першочергово за допомогою спеціальних технічних засобів, а у випадку відмови водія від такого огляду чи незгоди з його результатами - у медичному закладі. Незважаючи на це, у протоколі чітко не зазначено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який був запропонований ОСОБА_1
Крім цього, в матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду до медичного закладу, що спростовує факт вимоги пройти такий огляд.
Звертає увагу, що його не було відсторонено від керуванням автомобілем, що також спростовує наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння.
Також вважає, що у нього не було обов'язку виконувати вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки на момент складання протоколу порушення п.2.5 ПДР України полягало у відмові водія пройти такий огляд саме на вимогу працівника міліції.
За наслідками апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Одночасно подав клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, який відбувся без його участі, зі змістом оскаржуваної постанови ознайомився лише 14.03.2018 року, після чого, в межах строку на апеляційне оскарження, звернувся зі скаргою до суду.
З огляду на те, що судове засідання відбулося за відсутності ОСОБА_1, і матеріали справи не містять доказів того, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а зі змістом оскаржуваної постанови його захисник познайомився лише 14.03.2018 року після ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчить відповідна розписка (а.с.34), суд задовольняє клопотання апелянта та поновлює йому строк на апеляційне оскарження.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Маєвської Д.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 31.07.2016 року о 01 год. 40 хв. в м. Глухів по пл. Рудченка, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чимпорушив п.2.5 ПДР України.
Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя послався на докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Всупереч апеляційний доводам ОСОБА_1, складений щодо нього протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення, нормативний акт, який він порушив та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Також протокол містить дані про свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку перевірки на стан алкогольного сп'яніння.
Окремими поясненнями свідків підтверджуються обставини, викладені в протоколі, щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як за допомогою приладу Драгер, так і в медичному закладі. При цьому, як вбачається зі змісту цих пояснень, вони заповнювалися працівником поліції, однак містять підписи свідків та дані про те, що текст викладених пояснень записано з їх слів та ними прочитаний, що спростовує доводи апелянта про їх недостовірність.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, інспектором відповідне направлення не складалось.
Не ґрунтуються на вимогах закону і апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він не був зобов'язаний проходити огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції.
Так, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція була створена 02 липня 2015 року. Тобто, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вже діяв вищевказаний закон, а відтак інспектор поліції був уповноваженим вимагати від водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та складати протокол про адміністративне правопорушення.
Крім цього, положеннями ст.255 КУпАП визначений перелік службових осіб, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, серед яких в п.1 ч.1 вказаної норми закону зазначені посадові особи Національної поліції.
У зв'язку з відмовою водія від проходження огляду, поліцейський, діючи у відповідності до вимог ст.266 КУпАП, правомірно склав протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, вказавши, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судді про те, що наявні в матеріалах справи та наведені у оскаржуваній постанові докази є належними та у своїй сукупності достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України.
Не спростовує цей висновок і та обставина, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом працівниками патрульної поліції, оскільки щодо нього було складено протокол саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що є предметом судового розгляду.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах визнав його винуватим у порушенні п.2.5 ПДР України, та притягнув його до відповідальності по ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз