1[1]
07 червня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року про відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого та прокурора щодо нездійснення процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк, в рамках кримінального провадження № 12014100100001455 від 16 лютого 2014 року,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
особи, яка подала скаргу, ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого та прокурора щодо нездійснення процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк, в рамках кримінального провадження № 12014100100001455 від 16 лютого 2014 року.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що скарга не містить зобов'язань про проведення процесуальних дій у певний строк та здійснення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій та виходить за межі переліку рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, визначеного ст. 303 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про . відмову у відкритті провадження за скаргою.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідно до котрого на досудовому провадженні можуть бути оскаржені слідчому судді повідомлення слідчого, прокурора про підозру, набув чинності 16 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, ( Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та положення вказаного пункту вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом (з 16 березня 2018 року), не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п. 7 § 1 розділу 4 зазначеного Закону.
Крім того, слідчий суддя вказує на те, що повідомлення про підозру було вручено 05.04.2018 року, то положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України щодо оскарження повідомлення про підозру відносно ОСОБА_6 можливо лише через два місяці з дня повідомлення про підозру у вчиненні злочину, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року та постановити нову ухвалу про направлення матеріалів скарги до суду першої інстанції для вирішення питання про їх прийняття.
При цьому апелянт зазначає, що слідчий та прокурор, всупереч ст. 278 КПК України, не здійснили належних процесуальних дій, які вони зобов'язані були здійснити в день складання підозри, а саме не вручили ОСОБА_6 письмове повідомлення про підозру, як і не ознайомили з її змістом та не роз'яснили і не довели до його відома права як підозрюваного.
А тому, на думку апелянта, органами досудового слідства було порушено порядок та вимоги, які встановлені КПК України, які полягають у нездійсненні інших процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк, чим вчинили бездіяльність, яка підлягає оскарженню в порядку ст. 303 КПК України. Проте, слідчий суддя при постановлені ухвали помилково дійшов висновку про те, що вказана скарга не підпадає під норми ст. 303 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
З матеріалів судового провадження убачається, що адвокат ОСОБА_7 , який захищає інтереси ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12014100100001455 від 16 лютого 2014 року, звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність слідчого та прокурора, у якій, посилаючись на те, що в порушення вимог закону ОСОБА_9 не було вручено письмові повідомлення про підозру, він не був ознайомлений зі змістом підозри, а також ОСОБА_6 не були роз'яснені його процесуальні права, просив зобов'язати слідчого та прокурора припинити дії, які порушують та обмежують права та законні інтереси ОСОБА_6 під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, а саме притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності згідно з повідомленням про підозру від 03.04.2018 року, згідно з повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 05.04.2018 року та від 11.04.2018 року; визнати такими, що не відбулися юридичні факти повідомлення про підозру від 03.04.2018, 05.04.2018 та 11.04.2018; виключити з ЄРДР відомості у кримінальному провадженні про оголошення повідомлення про підозру Бубенчику від 05.04.2018 та 11.04.2018.
Зважаючи на вимоги, які були висунуті у скарзі адвоката ОСОБА_7 до суду, колегія суддів погоджується з висновком, викладеним в ухвалі слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року, про те, що зазначена у скарзі бездіяльність слідчого та прокурора, не може бути оскаржена в силу вимог, як частини першої, так і частини другої статті 303 КПК України, оскільки захисником оскаржувався процес повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
Серед іншого, у скарзі захисника до суду було вказано, що здійснення досудового розслідування та вручення підозри ОСОБА_6 в частині інкримінування йому вчинення злочинів, передбачених ст. 348 КК України, а попередньо і передбачених п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України прямо суперечило Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України", положення Закону України "Про застосування амністії в Україні", Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, які застосовуються під час виконання цього Закону в частині, що йому суперечать.
Отже, скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 з відповідними проханнями щодо визнання такими, що не відбулися, юридичні факти про підозру, не можна вважати скаргою на бездіяльність слідчого чи прокурора, оскільки у скарзі, по суті оскаржувались дії слідчого, пов'язані з повідомленням про підозру ОСОБА_6 , а тому рішення слідчого судді про те, що такі дії не можуть бути оскаржені до суду у порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, є обґрунтованим.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року про відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого та прокурора щодо нездійснення процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року про відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого та прокурора щодо нездійснення процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк, в рамках кримінального провадження № 12014100100001455 від 16 лютого 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11-сс/796/2729/2018 Категорія: ст. 303 КПК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1