Постанова
Іменем України
12 червня 2018 року
м. Київ
справа № 641/6077/14-к
провадження № 51-1895 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220540001073, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 червня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Строк покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 16 квітня 2014 року, у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 16 квітня 2014 року по 6 червня 2017 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1867 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 16 квітня 2014 року близько 23:13, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на території автостанції № 3 (пл. Повстання, 6) м. Харків, під час конфлікту, який утворився на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ним та не знайомим йому раніше ОСОБА_8 , діючи зі злочинним умислом, спрямованим на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, почав наступати на останнього, та ударив ножем у грудну клітку зліва, заподіявши проникаючу колото - різану рану грудної клітки зліва з пошкодженням лівої легені. Таке поранення є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя. Злочинні дії ОСОБА_7 намагався припинити присутній на місці події ОСОБА_9 , який став між ним та ОСОБА_8 , зірвав куртку останнього разом із ножем, що був у тілі потерпілого, та розламав цей ніж навпіл об коліно. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 продовжили завдавати один одному удари, засуджений вдарив потерпілого ногою в груди, від чого останній упав на землю, а ОСОБА_7 ще двічі ударив ногою в тулуб, завдавши йому легкі тілесні ушкодження. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1155-Дм/14 від 26 травня 2014 року проникаюча колото - різана рана грудної клітки зліва з пошкодженням лівої легені належить до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, є причиною заподіяння смерті потерпілому.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник вказує на те, що судом першої інстанції не повно встановлено фактичні обставини справи, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Крім того, захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень.
Такі вимоги обґрунтовує тим, що суди не надали правової оцінки обставинам, за яких до ОСОБА_7 були застосовані методи фізичного та морального впливу з боку правоохоронних органів, з метою примусити дати свідчення на користь його винуватості.
При цьому не врахували, що відомості з приводу неправомірних дій працівників Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 30 березня 2016 року було внесено до ЄРДР за частиною 1 статті 365 КК, досудове розслідування ще не закінчено. Однак, на думку захисту, суди неправомірно послались на постанову про закриття кримінального провадження від 29 березня 2017 року.
Також суди, на думку захисту, безпідставно не визнали протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 17 квітня 2014 року недопустимим доказом.
Посилаючись на недотримання вимог кримінального процесуального закону органами досудового розслідування, вказує, що слідчий та прокурор не забезпечили участь засудженого або його захисника при проведенні слідчого експерименту від 15 травня 2014 року за участю свідка ОСОБА_9 ; не роз'яснили прав та не попередили про кримінальну відповідальність експерта; не роз'яснили його підзахисному про можливість заявити відвід експерту, ставити запитання та бути присутнім при призначенні експертизи, що, на думку захисту, вказує на недопустимість таких доказів, на що не звернули уваги суди першої та апеляційної інстанцій.
За твердженням захисника, апеляційний суд повною мірою не перевірив доводів апеляційних скарг засудженого та захисника, не провів ретельного аналізу та оцінки доказів, у зв'язку з чим постановив необґрунтоване судове рішення.
Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав касаційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Мотиви суду
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник указує на неузгодженість доказів у кримінальному провадженні, суперечливість висновків судів, надання переваги одним доказам над іншими тощо, тобто фактично посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки в касаційному порядку. А тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами.
Крім того, як видно з касаційної скарги, захисник оспорює та заперечує винуватість його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК.
Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Такі вимоги судами першої та апеляційної інстанцій дотримано в повному обсязі.
Суд, постановляючи вирок, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_7 у скоєнні злочину передбаченого частиною 1 статті 115 КК. Такий висновок обґрунтований логічними та послідовними показаннями свідка ОСОБА_9 , очевидця зазначених подій; показаннями свідка ОСОБА_10 , який вказав на причини конфлікту на автостанції, що передували скоєнню злочину; свідків ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , які були понятими під час обшуку ОСОБА_7 при затриманні, які бачили на його руках сліди крові.
Свідок ОСОБА_13 , який був у складі оперативної групи, виїжджав на місце скоєння злочину та складав протокол про затримання ОСОБА_7 на суді зазначав, що тому було роз'яснено всі права, викликано адвоката з Бюро правової допомоги, крім того свідчив про вилучення ножа та наявність на одязі і руках засудженого слідів бурого кольору схожих на кров.
Крім того, винуватість засудженого також підтверджується письмовими доказами, а саме протоколом огляду місця події та фототаблицею від 17 квітня 2014 року, протокол огляду трупа та фототаблицею до протоколу від 17 квітня 2014 року; протоколом слідчого експерименту від 7 травня 2014 року за участю захисника, експерта і понятих, відповідно до якого ОСОБА_7 показав та докладно пояснив обставини скоєння злочину, продемонстрував як завдавав удари ножем (Т. 1, а.п. 114-121); протоколом пред'явлення особи для впізнання від 17 квітня 2014 року за яким свідок ОСОБА_9 вказав на ОСОБА_7 як на особу, яка заподіяла ножове поранення ОСОБА_8 .
Причинний зв'язок між завданням тілесних ушкоджень та подією, яка мала місце 16 квітня 2017 року також підтверджують письмові докази, досліджені в судовому засіданні, а саме висновки судово-медичних експертиз № 1155-ДМ від 26 травня 2014 року, відповідно до яких колото-різане поранення грудної клітини потерпілого належить до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, а також додатковими висновками судово-медичної експертизи №67/1155-Дм/14 від 4 червня 2014 року про наявність причинного зв'язку між виявленими у ОСОБА_8 колото-різаними пораненнями та причиною смерті.
Посилання захисника на порушення його підзахисного права на захист також спростовується змістом висновку самої експертизи №1155-Дм/14 від 17 квітня 2014 року.
Відповідно до якої, експерта ОСОБА_14 було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статті 69 КПК та відповідно до частини 2 статті 102 та статті 70 КПК попереджено щодо відповідальності за статтями 384, 385 КК.
Крім того, експерта було допитано в судовому засіданні суду першої інстанції, при цьому всі учасники судового розгляду мали можливість ставити йому запитання, а тому твердження захисника про порушення права на захист засудженого при проведенні та призначенні експертизи є безпідставними.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, надав належну оцінку доводам захисника та засудженого про незаконні заходи досудового розслідування, оскільки кримінальне провадження за частиною 1 статті 365 КК відносно неправомірних дій працівників правоохоронних органів, було закрито 29 березня 2017 року, на що також посилається і захисник у касаційній скарзі, а його доводи на помилкове посилання судів на закриття кримінального провадження спростовується матеріалами провадження в якому наявний такий процесуальний документ (т.3, а.п. 164 - 174).
Крім того, суди правильно прийшли до висновку, що протокол затримання був складений у відповідно до статті 208 КПК, оскільки підставою для затримання безпосередньо після вчинення злочину стали наявність очевидних ознак на тілі та одязі ОСОБА_7 .
Також судом апеляційної інстанції надано належну оцінку протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 щодо локалізації, способу та механізму заподіяння тілесних ушкоджень. Такі надані свідком данні не суперечать об'єктивним даним встановленим у ході проведення судово-медичної експертизи трупа, а тому посилання захисника на невмотивованість доводів апеляційної скарги засудженого є надуманим, при цьому судом також перевірялось порушення закону при отриманні таких доказів.
Із матеріалів кримінального провадження не вбачається порушень вимог кримінального процесуального закону щодо здобуття доказів, а стороною захисту не спростовано таких доказів.
З огляду на вказану сукупність доказів у кримінальному провадженні колегія суддів має підстави вважати, що у кримінальному провадженні встановлено всі обставини вчинення кримінального правопорушення відповідно до вимог статті 91 КПК й оцінено за правилами статті 94 КПК для беззаперечного висновку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК.
Між тим захисник у своїй касаційній скарзі вказує на невмотивованість суду апеляційної інстанції та належним чином не розглянутих вимог апеляційної скарги ОСОБА_7 .
Проте такі вимоги є надуманими та не відповідають змісту оскаржуваного судового рішення.
За статтею 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції в ухвалі має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що у своїх апеляційних скаргах засуджений, як і захисник посилалися на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вказував, що у вироку в порушення вимог закону є посилання лише на показання свідка ОСОБА_9 та не надав належної оцінки його показанням та іншим дослідженим у суді доказам.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції надав щодо кожного доводу апеляційної скарги засудженого та його захисника належну вмотивовану відповідь, вказавши, що суд першої інстанції з дотриманням вимог закону правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК. Такі висновки ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку та належним чином перевірених судом доказах.
Судом апеляційної інстанції були проаналізовані всі вимоги засудженого та його захисника зважено на позицію сторони захисту та належним чином надано мотивовану відповідь на всі доводи його апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є достатньо вмотивована та відповідає вимогам статті 419 КПК.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними і обґрунтованими та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
ухвалив:
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2017 року щодо
засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _______________________ ________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3