"15" червня 2018 р. Справа № 363/365/18
15 червня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Палій Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 19.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, -
Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 19.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві. В обґрунтування якої зазначив, що 12.06.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-1271/2010 від 15.03.2010, виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь Державного ощадного банку України суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 589 312,83 грн., державне мито в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120,00 грн. 17.01.2018 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження представнику стягувача стало відомо, що виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа 19.12.2017 державним виконавцем завершено на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на те, що заходи щодо виявлення майна боржника виявились безрезультатними: виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржника та належного йому майна не розшукано; на виклики державного виконавця боржник не реагує; згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно № 108132188 за боржником на праві власності зареєстровано 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: м. Вишгород, АДРЕСА_1; зазначений виконавчий документ щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею Закону України «Про іпотеку», так як зазначене майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті за умови; зазначене рухоме житлове майно перебуває в іпотеці, інше нерухоме житлове майно у власності не знаходиться. Такі дії державного виконавця вважає передчасними, необґрунтованими, неправомірними та свідомо направленими на невиконання рішення суду, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять у собі будь-яких фактичних даних, щоб свідчили про вжиття державним виконавцем у повній мірі заходів, спрямованих на розшук майна боржника, а посилання виконавця на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставним оскільки боржник отримувала грошові кошти у національній валюті. У зв'язку із чим звернувся до суду та просив постанову державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 19.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 47799227 - скасувати; зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження № 47799227 від 12.06.2015 року та повідомити суд та заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання відповідно до вимог ст. 453 ЦПК України.
Скаржник та представник скаржника в судове засідання не з'явились. Представник скаржника через канцелярію суду подав клопотання в якій просив розглянути справу без участі представника за наявними матеріалами по справі, вимоги скарги підтримує у повному обсязі.
Державний виконавець Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду скарги повідомлялась в установленому законом порядку,
Заінтересована особа в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду повідомлявся в установлений законом порядку причини неявки суду невідомі.
Відповідності до приписів статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши письмові матеріали скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Судом встановлено, що 12.06.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 47799227 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-1271/2010 від 15.03.2010, виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь Державного ощадного банку України суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 589 312,83 грн., державне мито в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120,00 грн.
19.12.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа № 2-1271/2010 від 15.03.2010, виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь Державного ощадного банку України суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 589 312,83 грн., державне мито в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120,00 грн. стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, заходи щодо виявлення майна боржника виявились безрезультатними: виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржника та належного йому майна не розшукано; на виклики державного виконавця боржник не реагує; згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно № 108132188 за боржником на праві власності зареєстровано 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зазначений виконавчий документ щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею Закону України «Про іпотеку», так як зазначене майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті за умови; зазначене рухоме житлове майно перебуває в іпотеці, інше нерухоме житлове майно у власності не знаходиться (а.с. 20).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Полінським Б.А. від 03.04.2014 року було відкрито виконавче провадження № 42753598 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-2952/2010 від 21.01.2014 року, виданого Вишгородським районним судом Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальної площею 81,1 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м. з усіма невід'ємними її приналежностями, 2/3 частини якої належить ОСОБА_1, а 1/3 частини ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 18.08.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії від 12.09.2008 року № 2713 станом на 26 грудня в сумі 589 312, 83 грн. (а.с. 34).
12.09.2014 року державним виконавцем Вишгородського ВДС РУЮ у Київській області Ільницьким І.В. було складено акт опису й арешту майна, а саме: трикімнатної квартиру АДРЕСА_3, загальної площею 81,1 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м. (а.с. 35-36).
Пунктом 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
Частиною 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік для повернення виконавчого документа стягувачу, а саме якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, зясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, у звязку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Разом з тим, відповідно до частин 1,2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Державний виконавець повертаючи виконавчий документ стягувану без виконання, зокрема посилається на те, що згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно № 108132188 за боржником на праві власності зареєстровано 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зазначений виконавчий документ щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею Закону України «Про іпотеку», так як зазначене майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті за умови; зазначене рухоме житлове майно перебуває в іпотеці. Проте, як вбачається із договору відновлювальної кредитної лінії № 2713 укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1 та договору іпотеки до нього, грошові кошти останній надавались у національній валюті (а.с. 21-28).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем було лише надіслано запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України для з'ясування наявності у боржника номерів рахунків у банківських установах, отримання ним пенсії чи заробітної плати. Проте вичерпних заходів для виконання судового рішення державним виконавцем не вжито. Відтак, неможливо дійти висновку, що державний виконавець вичерпав всі передбачені Законом можливості для примусового виконання рішення суду.
За таких обставин оскаржувану постанову від 19 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа № 2-1271/2010 стягувачеві прийнято передчасно, всупереч зазначених вимог Закону, а також відсутні докази повідомлення боржника про виконання рішення суду в добровільному порядку.
Крім того, у судове засідання державний виконавець взагалі не з'явився, не надав пояснень з даного приводу, та не надав до суду матеріалів виконавчого провадження, для їх огляду у судовому засіданні.
Відповідно до чинної ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відтак відновлення виконавчого провадження у випадку скасування постанови про повернення виконавчого листа здійснюється згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» самим державним виконавцем та до компетенції суду не належить.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 17, 37, 47 Законом України «Про виконавче провадження», статтями 4, 12, 13, 447-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 19 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 47799227.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя: І.Ю.Котлярова