Справа № 361/7461/17
Провадження № 2/361/877/18
08.06.2018
(заочне)
08 червня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді Радзівіл А.Г.
за участю секретарів Бас Я.В., Бондар С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Свій позов обґрунтовує тим, що 10 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненком О.В., зареєстрованим у реєстрі - № 3311, за умовами якого відповідач передала у власність позивачу вказану вище квартиру.
Відповідно до умов даного договору ОСОБА_2 зобов'язалась зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб у строк до 17 жовтня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, спадщину після його смерті прийняв його син ОСОБА_1, в тому числі і вказану квартиру.
За даними Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Броварської міської ради на даний час зареєстрованою у квартирі значиться ОСОБА_2, яка після відчуження квартири не знялась з реєстраційного обліку.
На теперішній час встановити місце перебування відповідачки не можливо, померлою чи такою, що перебуває у місцях позбавлення волі вона не значиться.
Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 у квартирі порушує права власника ОСОБА_1 вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити та розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2, будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.
Представник третьої особи виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області у судове засідання не з'явився, у поданих до суду поясненнях зазначав, що у зв'язку з тим, що відповідач у справі була зобов'язана знятися з реєстраційного обліку місця проживання в строк до 17 жовтня 2017 року, але цього не зробила, є колишньої власницею спірного житла та не має на неї права власності, при вирішенні судом даного позову покладається на розсуд суду. Проти розгляду справи у відсутність представника Виконавчого комітету Броварської міської ради не заперечує.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу, Іваненком О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3311, ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1.
За умовами п. 7 цього договору продавець зобов'язується зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих в квартирі осіб до 17 жовтня 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 42 рокі помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції.
Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно.
Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 2014 року, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської нотаріальної контори Журавською В.В. вбачається, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна є син померлого ОСОБА_1.
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27286771 від 25 вересня 2014 року видно, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер:1-2220 від 25 вересня 2014 року, ОСОБА_1 отримав у власність квартиру АДРЕСА_1.
За даними довідки № 506 від 13 вересня 2017 року, виданою Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Житлово-експлуатаційна контора-2" та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб від 11 липня 2017 року, виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Разом з ним у вказаній вище квартирі зареєстрована ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
19 вересня 2017 року позивач звертався із заявою до Броварського ВП ГУ НП
у Київській області, в якій зазначав, що з часу набуття права власності на спірну квартиру він жодного разу не бачив громадянку ОСОБА_2, її особистих речей у квартирі немає, її місце знаходження йому не відомо. Просив надати інформацію щодо її місцезнаходження.
У відповіді на вказану заяву № Б-1027 від 19 вересня 2017 року Броварський ВП ГУ НП в Київській області зазначається, що ОСОБА_2 згідно із ІПС "АРМОР" не зареєстрована як померла, або як особа, яка знаходиться в місцях позбавлення волі.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи, зокрема, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, про вселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно із ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
У ст. 150 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом положень ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь - яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Так, при розгляді справи по суті встановлено, що відповідач не проживає й не користується, не є членом сім'ї позивача. добровільно передала у власність іншій особі квартиру АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. 141, 280-284, 289 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Радзівіл А.Г.