Справа № 338/1093/17
Провадження № 11-кп/779/207/2018
Категорія ч. 1 ст. 125 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
18 червня 2018 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017090120000218 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року, згідно з яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, працюючого водієм шкільного автобуса Манявської НВК, не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Цим же вироком цивільний позов потерпілої задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 2000 грн на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, а також 1600 грн понесених витрат на правову допомогу адвоката.
за участю прокурора ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції і закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_8 складу злочину.
Посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що в якості речового доказу був долучений відеозапис камери мобільного телефону від 25 липня 2017 року зафіксований на НОМЕР_1 . Протокол і електронний носій перегляду відеозйомки є в матеріалах провадження. В судовому засіданні заявлялось клопотання про визнання недопустимими доказами фактичні дані, які містяться в протоколі виконаної процесуальної дії, в частині долучених фотознімків зроблених в довільній формі і вибірково з відеозапису. На його думку суд погодився з цим твердженням захисту, оскільки в вироку не посилався на них, як на доказ винуватості обвинуваченого. В той же час, суд в вироку вказав, що відеозйомка є доказом в провадженні, оскільки на ньому зафіксовані події, які відбувались 25 липня 2017 року між потерпілою та обвинуваченим і був безпосередньо досліджений судом. Зазначає, що переглядаючи запис можна зробити висновок, що ОСОБА_8 , звільняючись від потерпілої, не передбачав можливості спричинення будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , хоч тримаючи в цей час молоток в руці, повинен був і міг передбачити вказану вище обставину (необережність у формі злочинної недбалості ч. 3 ст. 25 КК України). Фактично такий висновок від переглянутого відео напрошується висновком суду, наведеним в мотивувальній частині вироку, що «... у лівій руці ОСОБА_8 знаходиться вимірювальна стрічка, а в правій руці молоток. Правою рукою, у якій знаходиться молоток ОСОБА_8 , намагаючись звільнитись від потерпілої, різко з невеликою амплітудою, завдає удару по правій руці потерпілої». Вважає, що судом невірно трактовані необережні дії обвинуваченого як умисні, а тому суд прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, при цьому діючим кримінальним законодавством не передбачена відповідальність за спричинення особі легких тілесних ушкоджень з необережності. До того ж, посилання суду на відеозйомку подій, як на доказ, спростовує покази як потерпілої, так її свідків, в частині, що дії ОСОБА_8 носили умисний характер.
Потерпіла ОСОБА_9 подала заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Вважає вирок суду законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження провів повний судовий розгляду, надав відповідні висновки суду, викладені у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, дотримався вимог кримінального процесуального закону, а також застосував вірно закон України про кримінальну відповідальність. Апеляційна скарга, на її думку, безпідставна та необґрунтована, направлена на введення суду апеляційної інстанції в оману з метою уникнення ОСОБА_8 кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення відносно неї. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що внаслідок досліджених поданих суду доказів, суд вважав, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому дій доведена. При цьому, суд вірно зазначив, що позиція захисту, який в суді намагався довести можливість отримання потерпілою тілесних ушкоджень внаслідок необережності не відповідає дослідженим обставинам справи. Заперечення своєї вини ОСОБА_8 суд правильно розцінив як таке, що спрямоване на уникнення кримінальної відповідальності. Також вірно суд першої інстанції надав висновок посиланням захисника на недопустимість використання як доказу даних. Вважає, що не заслуговує на увагу посилання сторони захисту з метою обґрунтування своєї апеляційної скарги на відеозапис подій від 25 липня 2017 року, який нібито доводить необережність дій обвинуваченого по факту умисного спричинення тілесних ушкоджень мені, оскільки: обвинувачений після спричинення тілесних ушкоджень жодного разу не вибачився, не намагався відвернути шкоду, полегшити її страждання; обвинувачений намагався вивільнитися не рукою, в якій знаходилася вимірювальна стрічка, а умисно наніс удар саме молотком по її руці; обвинуваченому для нібито вивільнення від неї не потрібно було взагалі використовувати будь-який спеціально пристосований засіб для нанесення тілесних ушкоджень, так як не в силах потерпілої взагалі стримувати обвинуваченого. Посилається на те, що крім цього, вина обвинуваченого доводиться сукупність всіх інших доказів, зібраних та досліджених по кримінальному провадженні, які між собою взаємопов'язані та є логічними, у зв'язку із чим судом першої інстанції правильно надано оцінку відеозапису, який також підтверджує вину особи за ч. 1 ст. 125 КК України. Вказує, що те, що свідок повідомив суд, що обвинувачений намагався до початку судового засідання схилити його до показань на свою користь, обіцяючи за це винагороду, також свідчить про те, що обвинувачений відчуває за собою вину у скоєному і намагається уникнути відповідальності за вчинене шляхом перекручуванням фактичних обставин справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 заподіяв потерпілій ОСОБА_9 умисні легкі тілесні ушкодження.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
25 липня 2017 року близько 10 год. 30 хв. на дорозі біля господарства потерпілої та обвинуваченого, під час вивчення земельного питання комісією сільської ради між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на ґрунті тривалих неприязних стосунків виник словесний конфлікт.
В ході суперечки, ОСОБА_8 намагався провести заміри та встановити межові знаки. ОСОБА_9 у свою чергу заперечувала щодо вчинення замірів безпосередньо ОСОБА_8 і намагалась перешкодити йому. Будучи роздратованим поведінкою ОСОБА_9 , ОСОБА_8 діючи умисно, з метою припинити спробу потерпілої утримати його від вчинення запланованих дій, наніс один удар молотком, який тримав у правій руці по правій руці потерпілої. Внаслідок заподіяного удару потерпілій було спричинено легкі тілесні ушкодження у виді синця в ділянці правої верхньої кінцівки.
Під час апеляційного розгляду:
- захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у них, просили її задовольнити;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною;
- потерпіла ОСОБА_9 вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить суд апеляційної інстанції дослідити в судовому засіданні наявні в матеріалах кримінального провадження дані відеозйомки події, що мала місце 25 липня 2017 року (а.п. 153). Клопотання задоволено.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку, що спростовує доводи сторони захисту про протилежне.
Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на пояснення потерпілої ОСОБА_9 , показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , пояснення дільничного інспектор ОСОБА_16 , висновок судово-медичної експертизи від 26 липня 2017 року № 501 та безпосередньо досліджений відеозапис з місця події.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої ОСОБА_9 про те, що з обвинуваченим дійсно останнім часом склались неприязні стосунки. 25 липня 2017 року близько 10 год. 30 хв. вона вийшла на дорогу біля своєї брами, оскільки комісія сільської ради проводила вивчення спірного питання. ОСОБА_8 разом з дружиною намагалися вдвох провести заміри. Вона не хотіла з цим погодитись, оскільки на місці була землевпорядник сільської ради, яка могла зробити це об'єктивно. Її заперечення ОСОБА_8 сприймав агресивно, був роздратований, тримаючи у рухах молоток він спочатку двічі вдарив ним по черешні, а тоді, перейшовши до її воріт намагався рулеткою щось заміряти. Вона хотіла цьому запобігти і спробувала стримати обвинуваченого, однак останній, аби звільнитись від неї, умисно наніс їй удар молотком по обох руках.
Показання потерпілої ОСОБА_9 , на думку суду апеляційної інстанції, є належними, допустимими та достовірними доказами.
Так само, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_11 , дочки потерпілої, яка підтвердила пояснення матері. Зазначила, що на місце події для вирішення спірного земельного питання виїжджала комісія з району і заборонила ОСОБА_8 переносити його огорожу ближче до дороги. 25 липня 2017 року на місце знову вийшла комісія сільської ради і ОСОБА_8 вкотре намагався перенести межові знаки. При цьому мав у руках молоток та рулетку. Її мати не дозволяла йому провести заміри по своєму і він наніс удар молотком по обох руках матері. Момент удару бачила особисто. Після нанесеного удару дочка обвинуваченого забрала в ОСОБА_8 з рук молоток. У зв'язку з тим, що одна рука опухла, а на інший з'явився синець, то звернулись за медичною допомогою і мати пройшла судово-медичну експертизу.
Вказані показання свідка ОСОБА_11 є належними, допустимими та достовірними доказами.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання ОСОБА_12 , що є сусідкою сторін про те, що під час роботи комісії з цікавості також вийшла на місце. При проведенні замірів потерпіла ОСОБА_9 зверталась до присутніх, що ОСОБА_8 не правильно міряє, між ними була словесна перепалка, потім бачила, як ОСОБА_8 вдарив потерпілу молотком по руках. Після отриманого удару ОСОБА_9 відразу звернулась до Уманціва з претензією «чого б'єш». Тому це могли чути усі присутні. На місці події проводили зйомку на мобільні телефони і дочка потерпілої, і дочка обвинуваченого.
Показання свідка ОСОБА_12 також є належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання ОСОБА_13 , дочки обвинуваченого, яка пояснила, під час інциденту ОСОБА_9 сама провокувала тата, намагалась його штовхати, обстановка була нервозна, а тому, аби запобігти провокації, забрала у батька з рук молоток і рулетку. Відео, яке долучено до матеріалів справи знімала вона на свій мобільний телефон і було видано слідчому.
Вказані показання свідка ОСОБА_13 є належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які пояснили були на місці події і брали участь у роботі комісії, між обвинуваченим та потерпілою дійсно відбувалась суперечка, однак факту нанесення будь-кому тілесних ушкоджень не бачили.
Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 також є належними, допустимими та достовірними доказами.
Так само, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання дільничного інспектора ОСОБА_16 про те, що за зверненням сільського голови вийшов на місце події разом з комісією аби запобігти порушенню громадського порядку. Під час роботи комісії виникли сварки та суперечки, однак у зв'язку з тим, що у конфлікт намагались втрутитись сторонні особи, зокрема ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які перебували у стані сп'яніння, то більше пильнував за ними. Безпосередньо як були заподіяні тілесні ушкодження не бачив, однак чув, що ОСОБА_9 , кричала до Уманціва «ти мене не будеш бити». Згодом ОСОБА_9 звернулась зі скаргою до поліції.
Вказані показання дільничного інспектора ОСОБА_16 є належними, допустимими та достовірними доказами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши вищевикладену сукупність показань потерпілої та свідків, які викладені у вироку суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про вчинення обвинуваченим злочину при обставинах, які викладені у вироку суду та дійшов правильного висновку щодо юридичної кваліфікації його дій.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку сукупність письмових та інших доказів по кримінальному провадженню після їх дослідження, а саме:
- висновок судово-медичної експертизи від 26 липня 2017 року № 501, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у виді синця в ділянці лівої верхньої кінцівки, синця в ділянці правої верхньої кінцівки, які утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитись як внаслідок ударів тупими твердими предметами у вказані ділянки так і при ударах цими ділянками до тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну вказаному у постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
- відеозапис з місця події, який у ході проведення досудового розслідування добровільно видано слідчому дружиною обвинуваченого ОСОБА_19 .
Суд апеляційної інстанції вважає вищевикладені докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції та на які суд послався в обвинувальному вироку, належними, допустимими та достовірними.
Вказаний відеозапис досліджено безпосередньо в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, як і протокол перегляду відеозапису від 31 серпня 2017 року з фототаблицею до нього.
З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що у ході суперечки, яка відбувається між ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 біля брами, що веде до господарства потерпілої, у лівій руці ОСОБА_8 знаходиться вимірювальна стрічка, а у правій руці - молоток. Правою рукою, у якій знаходиться молоток ОСОБА_8 , намагаючись звільнитись від потерпілої, різко з невеликою амплітудою завдає удару по правій руці потерпілої.
На думку суду апеляційної інстанції, дані, які вбачаються з переглянутого відеозапису, при їх оцінці з усіма іншими докази у відповідності до ст. 94 КК України, поза всяким розумним сумнівом вказують на те, що ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження умисно, а не з необережності, як вказує сторона захисту.
Оскільки суд першої інстанції мав можливість встановлювати фактичні дані щодо обставин кримінального правопорушення з відеозапису події, що є первинним доказом, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги та послався саме цей доказ, а не на протокол перегляду відеозапису від 31 серпня 2017 року з фототаблицею до нього, що є похідним.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_20 , які він дав у судовому засіданні з приводу обставин події, оскільки з пояснень очевидців він перебував у стані алкогольного сп'яніння і не міг адекватно оцінювати подію.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано, навівши відповідні мотиви, не взяв до уваги пояснення обвинуваченого про те, що він не мав умислу на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій, оскільки вони не спростовують встановлених обставин кримінального провадження, що повністю підтверджуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції доказів і, на переконання суду апеляційної інстанції, є способом захисту від пред'явленого обвинувачення та спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за фактично скоєне діяння.
Сукупність всіх обставин вчиненого діяння доводять зміст і спрямованість умислу ОСОБА_8 на умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, а тому безпідставно стверджувати про те, що він вчинив наніс легкі тілесні ушкоджень з необережності.
При цьому, встановлені обставини кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_8 наносив удари в руку потерпілої не з метою захистити своє здоров'я від посягання потерпілої.
Суд апеляційної інстанції погоджується з наданим судом першої інстанції аналізом вказаної сукупності доказів, які у взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення при викладених у оскарженому вироку обставинах з відповідною правовою кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 125 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, встановивши вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого, даних про особу винного, інших обставин, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн, оскільки саме таке покарання є справедливим та законним, визначеним у відповідності до загальних засад призначення покарання згідно з ст. 65 КК України, відповідає меті кримінального покарання, що визначена ст. 50 КК України, - є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 по даному кримінальному провадженню прийшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_8 на її користь 2000 грн на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди та 1600 грн понесених витрат на правову допомогу адвоката. При цьому судом першої інстанції дотримані вимоги матеріального і процесуального законодавства.
Отже, з урахуванням наведеного, підстави для скасування вироку суду за мотивами викладеними в апеляційній скарзі відсутні.
Керуючись ст. ст. 100, 376, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_3