Справа №483/149/18
Провадження №2/483/189/2018
11 червня 2018 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Чаус Л.В.
при секретарі Шилінскас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Очаківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
30 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПРИВАТБАНК», в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 12 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 3871, посилаючись на те, що його вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: подані стягувачем документи не підтверджували безспірності заборгованості боржника перед стягувачем.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просив про їх задоволення. Крім цього зазначив, що не за перечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином судовою повісткою. Відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу за її відсутності, надала відзив на позовну заяву, в якій виклала заперечення щодо задоволення позову.
Представник третьої особи Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в судове засідання не з'явився, про причини невки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином судовою повісткою. Пояснень на позовну заяву до суду не надав.
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг укладено кредитний договір № NKXRRX09060366 (далі - Анкета-заява) відповідно до якого останньому надане кредитні кошти в сумі 2654 грн. 31 коп. строком на 12 місяців з 30 березня 2007 року по 30 березня 2008 року з умовою сплати 2 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредитному договору.
Анкета-заява містить припис про те, що вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають Договір про надання банківських послуг.
Згідно наданого банком нотаріусу витягу з особового рахунку ОСОБА_1, останній 30 березня 2007 року отримав кредитні кошти у розмірі 2654 грн. 31 коп. грн., однак погашення кредиту не здійснював.
З копії судового наказу від 14 березня 2008 року, виданого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області, вбачається, що з позивача на користь відповідача в рахунок суми заборгованості за вказаним вище кредитним договором стягнуто 3137 грн. 78 коп.
12 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис на кредитному договорі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного боргу в розмірі 19696 грн. 71 коп., в тому числі 6388 грн. 51 коп. заборгованості за відсотками, 250 грн. 81 коп. заборгованості за комісією, 10500 грн. заборгованість за пенею, 856 грн. 99 коп. штрафів, а також 1700 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису.
Виконавчий напис вчинено на підставі заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 29 квітня 2016 року , до якої стягувачем додано заяву позичальника, розрахунок заборгованості, копія письмової вимоги боржнику з відміткою про її направлення.
Інші документи, а саме Пам'ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які за узгодженням сторін складають Договір про надання банківських послуг, стягувач нотаріусу не надав.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування, насамперед, встановлюються Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом МЮУ від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) та іншими нормативними актами.
Відповідно до статті 87 Закону, виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість вчиняються нотаріусами для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Статтею 88 Закону та пунктами 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо:
- подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 3.1).
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (підпункт 3.3).
Умови до форми та змісту письмової заяви стягувача на вчинення виконавчого напису передбачають підпункти 2.1, 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку.
Відповідно до підпунктів 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджується документами, чітко визначеними Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
Пунктом 2 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, необхідно надати:
- оригінал кредитного договору;
- засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору (пункт 6.2 пункту 6 Глави 16 розділу ІІ Порядку) .
Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Виходячи з такого підходу до вирішення цих спорів, Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-887/цс17) зазначив, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що ненадання стягувачем нотаріусу документів, які є складовими кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1, а саме: Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, та відсутність жодних відомостей щодо умов кредитування (умови нарахування пені, штрафів, комісії) свідчать про порушення вимог пункту 2 Переліку документів щодо необхідності надання оригіналу кредитного договору, та підпункту 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку.
В порушення вимог підпункту 6.2 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус взагалі не перевірив, чи передбачено умовами договору стягнення з боржника пені та штрафу.
Суми, визначені стягувачем як «сума комісії та пені», не є комісією, оскільки нараховувались лише при виникненні простроченої заборгованості, а порядок їх нарахування рівними сумами по 100 грн. суперечать порядку нарахування пені.
Нарахування штрафу 856 грн. 99 коп. витягом з рахунку боржника не підтверджено.
Таки чином, безспірність заборгованості ОСОБА_1 для вчинення нотаріального напису належним чином не доведена.
Крім того, відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Отже, відповідно до підпунктів 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис щодо вимог про стягнення пені та штрафу видається лише в межах річного строку.
Проте, розмір стягнення неустойки, як і інших складових боргу, визначено нотаріусом за період з 30 березня 2007 року по 01 березня 2016 року.
Таким чином, суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріуса від 12 травня 2016 року були порушені вимоги статей 87,88 Закону «Про нотаріат» та пункту 3 Порядку.
Висновок науково-правової експертизи від 12 грудня 2016 року стосується питання визначення безспірності заборгованості, початку перебігу строку вчинення виконавчого напису, способу та суб'єктного складу учасників спору, а тому висновків суду щодо даної справи не спростовує.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено право на оскарження нотаріальної дії особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не суперечить положенням статті 16 ЦК.
Посилання третьої особи - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на безспірність вимоги (у розумінні пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку та пункту 2 Переліку документів) спростовується вищенаведеним аналізом цих норм та переліком документів, дійсно наданих нотаріусу стягувачем.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не були враховані обставини, які спростовують безспірність заборгованості між сторонами та вчинення виконавчого напису поза межами строку давності до вимог про стягнення неустойки, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 704 грн. 80 коп., що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263- 265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Очаківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 12 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 3871.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 - 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем та третіми особами шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 18 червня 2018 року.
Головуючий: