Справа № 480/356/18
Провадження № 1-кп/480/163/18
Вирок
Іменем України
18 червня 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївській області в складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 (який бере участь у судовому засіданні дистанційно з приміщення
Рівненського районного суду Рівненської області),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у режимі відеоконференції з Рівненським районним судом Рівненської області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015150410002164 від 02 липня 2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, призваного на військову службу за мобілізацією, який проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 у військовому званні молодший сержант, на посаді радіотелефоніста - лінійного наглядача взводу управління командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубично самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , освіта середньо-спеціальна, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
встановив:
10 березня 2015 року ОСОБА_4 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби за мобілізацією.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 85 від 26.04.2015 молодший сержант ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду радіотелефоніста - лінійного наглядача взводу управління командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубично самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 93 від 05.05.2015 молодший сержант ОСОБА_4 відряджений на польовий вихід з метою участі у навчальних (навчально-бойових) зборах до 235 міжвидового центру підготовки частин та підрозділів ( АДРЕСА_2 ).
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” особливий період - період функціювання національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст. 1 Закону України “Про оборону України” надається визначення терміну особливий період - особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу “Про часткову мобілізацію” № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який тривав на момент вчинення правопорушення.
Згідно з п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби молодшому сержанту ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення місця служби він дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
14 червня 2015 року о 18 годині 00 хвилин молодший сержант ОСОБА_4 , умисно, з метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, самовільно залишив місце проведення табірного збору військової частини НОМЕР_1 на території 235 міжвидового центру підготовки частин та підрозділів ( АДРЕСА_2 ) та перебував за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 .
05 січня 2018 року молодший сержант ОСОБА_4 добровільно з'явився до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений ОСОБА_4 показав суду, що у червні 2015 року він самовільно залишив місце проведення табірного збору - полігон у с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області, у зв'язку із сімейними обставинами (матір похилого віку, у зв'язку із хворобою потребувала догляду) та проводив час вдома за адресою: АДРЕСА_1 , на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому з'ясував, те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При викладених обставинах, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 за місцем служби характеризується посередньо; на обліку у лікаря психіатра не перебуває; перебуває на обліку лікаря нарколога з 2007 року; вчинив злочин вперше; раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дочку.
Відповідно до досудової доповіді, наданої органом пробації на запит суду, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 оцінюється, як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.
Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, суд вважає, що для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення обвинуваченого слід обрати покарання у виді позбавлення волі з одночасним встановленням іспитового строку відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні не має.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1
18.06.2018