Справа № 480\2053\17
Вирок
Іменем України
18 червня 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
Головуючого-судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у режимі відеоконференції справу за обвинуваченням: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 уроженця м.Балта Одеської області, громадянина України, освіта спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 05.04.2011 року Балтським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі. 29.01.2015 року звільнений умовно-достроково з невідбутим терміном 1 рік 8 місяців 13 днів, призваного 29.07.2015 року за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 на посаді курсанта 1 навчального взводу 9 навчальної роти 3 навчального батальону військової частини-польова пошта НОМЕР_1 у військовому звані солдат.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -
Встановив:
29.07.2015 року ОСОБА_4 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби за мобілізацією.
Наказом командира військової польової-частини НОМЕР_1 від 31.07.2015 року № 204 солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта 1 навчального взводу 9 навчальної роти 3 навчального батальону військової частини-польова пошта НОМЕР_1 у військовому звані солдат.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення місця служби останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
25.08.2015 року близько 06 год. 00хв., солдат ОСОБА_4 діючи умисно, з метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 на території НОМЕР_2 загальновійськового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » АДРЕСА_3 та продовжував незаконно перебувати поза його межами, проводячи час на власний розсуд. 18.04.2017 року ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в рамках вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, та підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті. Щиро кається у скоєному.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положення ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор, обвинувачений, правильно розуміючи зміст даних обставин і в них немає сумнівів у добровільності їх позиції.
Учасникам процесу роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що дії ОСОБА_5 належить кваліфікувати за ч.3 ст.408 КК України - самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При обранні покарання суд враховує, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується задовільно, повністю визнав свою вину і в скоєному щиро розкаявся, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, скоїв злочин під час умовно-дострокового звільнення.
Враховуючи викладене , суд вважає, що ОСОБА_5 слід ізолювати від суспільства, та призначити у відношенні нього покарання у вигляді позбавлення волі.
Крім того, згідно ст.71 КК України, Спіцину слід приєднати невідбуте покарання за вироком Балтського районного суду Одеської області від 5 квітня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, КПК України, суд
Ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України та призначити йому покарання п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, приєднати ОСОБА_4 частково невідбуту частину покарання за вироком Балтського районного суду Одеської області від 5 квітня 2011 року. та призначити йому остаточне покарання п'ять років шість місяців позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
На вирок може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
18.06.2018