Справа № 346/682/18
Провадження № 2/346/816/18
13 червня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого- судді П»ятковського В.І.
секретаря Іванишин Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ценявської сільської ради Коломийського району, про визнання права власності на спадкове майно ,-
Позивачка, звернувшись в суд із даним позовом, посилається на те, що будинковолодіння АДРЕСА_1 відносилось до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був її дідусь, ОСОБА_5. Крім нього в господарстві проживали дружина - ОСОБА_7, дочка - ОСОБА_2, зять - ОСОБА_3 та онуки - ОСОБА_6 і ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, залишивши заповіт, згідно якого все своє майно заповів їй.
Вказує, що прийняла спадщину після смерті діда, однак державний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказане спадкове майно, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності ОСОБА_5 на спадкове майно.
Просить суд визнати за нею право власності на вказане майно.
Позивач в судове засідання не з»явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні мотиви та вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з»явились. Подали письмові заяви, згідно яких позовні вимоги визнають, не заперечують проти визнання права власності на будинковолодіння за позивачкою, справу просять розглядати у їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи заяви сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належав до типу колгоспного двору, головою якого був дідусь позивачки, ОСОБА_5. Наведене підтверджується довідкою Ценявської сільської ради № 27 від 15 січня 2018 року. (а.с.13).
Станом на 01 липня 1990 року у даному житловому будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_5 - голова двору, ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_3 - зять та онуки - ОСОБА_6 і ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Ценявської сільської ради № 27 від 15 січня 2018 року (а.с.13).
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" передбачено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після його припинення, мають ті члени двору, котрі станом до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Таким чином, оскільки на час ліквідації колгоспних дворів в господарстві проживали вищевказані особи, які набули право спільної сумісної власності на спірне будинковолодіння, то їх частки у вказаному майні рівні, тобто по 1/6 частині.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, про що 19 листопада 2012 року складено відповідний актовий запис № 15, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Померлий залишив заповіт, посвідчений 09 березня 2010 року секретарем Ценявської сільської ради Коломийського району та зареєстрований в реєстрі за № 8, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_1. (а.с.6).
З метою оформлення спадщини після смерті дідуся позивачка звернулась до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в зв»язку з тим, що відсутній документ, який підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно. (а.с.10).
У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю з часу її відкриття.
Відповідно до висновку про вартість об»єкта оцінки від 25 січня 2018 року ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 загальною площею 87,7 кв.м., житловою - 62,2 кв.м. становить 70841 грн. (а.с. 18).
Беручи до уваги викладене, суд зважаючи на те, що позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом, а відповідачі, як особи які можуть претендувати на спадкове майно, не заперечують на визнанні за нею права власності на спадкове майно в цілому, то позов слід задовільнити.
На підставі наведеного та ст.ст. 346, 392, 1233, 1262, 1268, 1270 ЦК України, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 20 від 22.12.1995 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", керуючись ст.ст. 247 ч. 2, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП : НОМЕР_1 право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди в АДРЕСА_1, Івано-Франківської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення набирає законної сили після закінчення встановленого строку апеляційного оскарження.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 18 червня 2018 року.
Суддя П'ятковський В. І.