15 червня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/216/18
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Ткач І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №927/216/18
за позовом: заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
Відповідач 1: Відділ освіти Варвинської районної державної адміністрації;
Відповідач 2: Приватне підприємство «Грант»;
про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору та додаткової угоди.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: 1. Не з'явився. 2. ОСОБА_1, довіреність від 10.04.2018.
В розгляді справи приймав участь прокурор прокуратури Чернігівської області ОСОБА_2
Заступником прокурора Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до відповідачів: 1, Відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації; 2. Приватного підприємства «Грант» у якому він просить: визнати недійсним рішення тендерного комітету Варвинської райдержадміністрації про визнання ПП «Грант» переможцем процедури відкритих торгів із закупівлі дизельного палива ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистиляти (дизельне паливо), оформлене протоколом від 02.01.2018 №1; визнати недійсним укладений між відповідачами договір про закупівлю товарів від 19.01.2018 №3 та додаткову угоду від 09.02.2018 №1.
Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема тим, що рішення тендерного комітету Варвинської райдержадміністрації не відповідає тендерній документації та вимогам законодавства. Допущені порушення процедури публічних закупівель та виконання відповідачами оспорюваного договору унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави. Проте Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, яке є уповноваженим державою органом здійснення контролю та регулювання у сфері закупівель, формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, до теперішнього часу не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень.
Заперечуючи позові відповідач 2 посилається і на те, що чинним законодавством не передбачено представлення інтересів держави у спірних правовідносинах Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади регулюються Законом України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до ч.1 ст.7 вказаного Закону уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель в межах повноважень, визначених цим Законом.
Згідно з п.1 та пп.5 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 №634/2011, Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель. Мінекономрозвитку формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, зокрема розробляє та затверджує відповідні нормативно-правові акти; здійснює проведення моніторингу та аналізу системи державних закупівель; надає роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель; здійснює в установленому порядку погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника; погоджує навчальні програми з підготовки спеціалістів у сфері закупівель та підвищення їх кваліфікації; забезпечує видання безоплатного державного офіційного друкованого видання з питань державних закупівель, безоплатного міжнародного інформаційного видання з питань державних закупівель та функціонування безоплатного веб-порталу уповноваженого органу з питань закупівель; формує державне замовлення на постачання продукції для державних потреб і координує роботу державних замовників щодо його розміщення та виконання.
Як установлено ч.1 та 2 ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі» основними функціями Уповноваженого органу є:
1) розроблення і затвердження нормативно-правових актів, необхідних для виконання цього Закону;
2) аналіз функціонування системи публічних закупівель;
3) підготовка та подання не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним бюджетним роком, до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати щорічного звіту, що містить аналіз функціонування системи публічних закупівель та узагальнену інформацію про результати здійснення контролю у сфері закупівель. Щорічний звіт оприлюднюється Уповноваженим органом на своєму веб-порталі протягом двох робочих днів з дня його подання до органів, зазначених в абзаці першому цього пункту;
4) узагальнення практики здійснення закупівель, у тому числі міжнародної;
5) вивчення, узагальнення та поширення світового досвіду з питань закупівель;
6) забезпечення функціонування веб-порталу Уповноваженого органу та інформаційного ресурсу Уповноваженого органу;
7) наповнення інформаційного ресурсу Уповноваженого органу;
8) взаємодія з громадськістю з питань удосконалення системи публічних закупівель;
9) організація нарад та семінарів з питань закупівель;
10) міжнародне співробітництво у сфері закупівель;
11) розроблення та затвердження: примірної тендерної документації; примірного положення про тендерний комітет або уповноважену особу (осіб); порядку визначення предмета закупівлі; порядку розміщення інформації про публічні закупівлі; форм: річного плану закупівель; оголошення про проведення процедури закупівлі (оголошення про проведення відкритих торгів, оголошення про проведення конкурентного діалогу); реєстру отриманих тендерних пропозицій; протоколу розкриття тендерних пропозицій; протоколу розгляду тендерних пропозицій; повідомлення про намір укласти договір; звіту про результати проведення процедури закупівлі; повідомлення про внесення змін до договору; звіту про виконання договору про закупівлю; звіту про укладені договори;
12) надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель;
13) надання безоплатних консультацій рекомендаційного характеру з питань закупівель на інформаційному ресурсі Уповноваженого органу;
14) розроблення примірних навчальних програм з питань організації та здійснення закупівель;
15) співробітництво з державними органами та громадськими організаціями щодо запобігання проявам корупції у сфері закупівель;
16) інформування громадськості про політику та правила публічних закупівель;
17) авторизація електронних майданчиків.
2. Уповноважений орган має право здійснювати дії та вживати заходи, передбачені законодавством, для виконання покладених на нього функцій.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених ОСОБА_3, цим Законом та іншими законами України.
Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю) (ст.1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” (далі - Закон).
Згідно з ст.2 вказаного Закону одним із головних завдань органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.5 Закону перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органом державного фінансового контролю на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.
Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 р. №868 утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. №43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України (далі - Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4, 9 п.4 Положення).
Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, дані на електронних носіях, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); отримувати від підприємств, установ та організацій, що контролюються, завірені копії, витяги з документів (у тому числі електронних), які свідчать про порушення законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пп.6, 10, 20 п.6 Положення).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. №631 затверджено Порядок проведення перевірок Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до п.4 вказаного Порядку перевірки державних закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника контролюючого органу або його заступника за наявності однієї з таких підстав:
наявність доручення або рішення Кабінету Міністрів України щодо проведення перевірок державних закупівель, якщо відповідні питання не можуть бути перевірені під час планових виїзних ревізій;
виникнення потреби у перевірці відомостей про порушення об'єктом контролю законодавства у сфері державних закупівель, що надішли до контролюючого органу, або перевірці відомостей, наведених у зверненні (за умови закінчення строку подання скарги про відповідні порушення до органу оскарження згідно із Законом України "Про здійснення державних закупівель"), якщо об'єкт контролю не надав пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів з дня його надходження;
виявлення контролюючим органом вищестоящого рівня під час перевірки (в порядку здійснення контролю за достовірністю висновків контролюючого органу нижчестоящого рівня) актів перевірки державних закупівель невідповідності їх вимогам законодавства. Перевірка державних закупівель може бути ініційована контролюючим органом вищестоящого рівня, якщо розпочато службове розслідування стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу нижчестоящого рівня, які проводили перевірку державних закупівель, або у разі повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
у разі надходження скарги від об'єкта контролю на дії або бездіяльність посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з п.16 та 17 Порядку під час проведення перевірки державних закупівель проводиться документальна та/або фактична перевірка питань програми перевірки державних закупівель.
Під час документальної перевірки здійснюється контроль за дотриманням законодавства у сфері державних закупівель шляхом вивчення документів об'єкта контролю.
Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті перевірки (п.26 Порядку).
В матеріалах справи відсутній акт здійснення перевірки процедури відкритих торгів з закупівлі дизельного палива ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо), замовником якої був Відповідач 1, а тому суд приходить до висновку, що орган, який відповідно до закону наділений повноваженнями здійснювати перевірку державних закупівель, таку перевірку не здійснював.
Системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є уповноваженим органом який здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель, однак не наділене повноваженнями контролю у сфері закупівель та зверненням до суду в інтересах держави про визнання недійсними рішень тендерного комітету та укладених договорів на закупівлю.
Як встановлено ст.8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй.
ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.
Відповідно до ст.131-1 ОСОБА_3 України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
1)підтримання публічного обвинувачення в суді;
2)організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про прокуратуру” на прокуратуру покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені ОСОБА_3 України.
Ні ОСОБА_3 України, ні Законом України “Про прокуратуру” органи прокуратури не наділені функціями контролю у сфері закупівель.
Відповідно до ст.19 ОСОБА_3 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Судом враховується, що постановою Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №915/600/17 за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до відповідачів: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» про визнання недійсними результатів процедури закупівлі, визнання недійсним договору про закупівлю; зроблено висновок про те, що Держаудитслужба є органом, уповноваженим здійснювати від імені держави контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, при цьому правом на звернення до суду в інтересах держави про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, не наділена. Колегія суддів Верховного Суду вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Отже, прокурором помилково у позовній заяві зазначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як орган, уповноважений державою здійснювати контроль у сфері державних закупівель та звертатися до суду з позовами в інтересах держави у разі порушення учасниками закупівлі Закону України «Про публічні закупівлі».
Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. При цьому слід звертати увагу на те, що згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що позовну заяву заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України слід залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.226, 233-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали складено 18.06.2018.
Суддя Ю. В. Федоренко