пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
12.06.2018 справа № 913/950/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_5О, довіреність №14-120 від 08.06.2018р.
від відповідача :ОСОБА_6, довіреність №55 від 21.03.2018р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від26.03.2018р. (повний текст підписано 04.04.2018р.)
у справі№ 913/950/17 (суддя Лісовицький Є.А.)
за позовомПублічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
простягнення 4307373,71грн.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 4307373,71грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13-204-Б від 04.01.2013р., які складаються з 3% річних у сумі 1012886,78грн. та 3294486,93грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.2018р. (повний текст підписано 04.04.2018р.) у справі №913/950/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволені в повному обсязі. Рішення суду мотивоване тим, що наявність розстрочки або відстрочки виконання рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання у строки, визначені у договорі, та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації згідно з вимогами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Не погодившись із зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення апелянт зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Так, за твердженнями скаржника, невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за період такого розстрочення. При цьому, апелянт посилається на позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016р. по справі №905/3137/14-908/5775/14.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2018р. сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.05.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №913/950/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2018р. (повний текст підписано 04.04.2018р.), зобов'язано позивача до 23.05.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.
Вимог зазначеної ухвали Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” не виконано, відзиву на апеляційну скаргу у визначені судом строки не надано.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді зі складу колегії ОСОБА_7, для вирішення питання про призначення справи до розгляду, на підставі розпорядження керівника апарату суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018р. сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Стойка О.В.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. призначено розгляд справи на 12.06.2018р.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2018р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені, та зазначив, що законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних, нарахованих під час розстрочки виконання судового рішення.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому наголосив, що ухвала суду про надання розстрочки виконання рішення не змінює (припиняє) договірні відносини сторін щодо строків виконання зобов'язання і розстрочка стосується лише зміни строків примусового виконання рішення, що визначені у Законі України “Про виконавче провадження”. Тобто, наявність розстрочки виконання рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання у строки, визначені у договорі, та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки під час розстрочки інфляційні процеси тривають, і грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним та негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу, складено протокол судового засідання.
У судовому засіданні 12.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 04.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” (далі - покупець) укладено договір №13-204-Б на купівлю - продаж природного газу (далі - договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.
За умовами п.7.2 у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
На виконання умов договору, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” передало у власність Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” природний газ на загальну суму 420815895,11грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання - передачі газу.
25.05.2016р. у зв'язку з несплатою покупцем (відповідачем) за спожитий газ господарським судом Луганської області прийнято рішення у справі №913/397/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” на користь Публічного акціонерного товариства “Нафтогаз України” по договору купівлі-продажу природного газу №13-204-Б від 04.01.2013р. суму основного боргу в розмірі 21206678,13грн., інфляційні в розмірі 3122944,87грн. за зобов'язаннями серпня 2014р. - листопада 2015р. за період з жовтня 2014р. по січень 2016р., 3% річних у розмірі 465949,94грн. за зобов'язаннями січня 2013р. - грудня 2015р. за період прострочки з 20.02.2013р. по 10.02.2016р. та суму судового збору 164888,18грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.12.2016р. у справі №913/397/16 заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про розстрочку виконання названого рішення суду на 10 років задоволено частково, розстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2016р. у справі №913/397/16 на 8 років.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.01.2017р. у справі №913/397/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017р., ухвала господарського суду Луганської області від 01.12.2016р. частково скасована, викладено абзац другий названої ухвали у такій редакції: “Розстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2016р. у справі №913/397/16 на 5 років (60 місяців) зі сплатою з січня 2017р. по листопад 2021р. рівними частинами по 416007,68грн. щомісячно та 416008,00грн. у грудні 2021р.”.
Предметом розгляду справи є стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” по договору купівлі-продажу природного газу №13-204-Б від 04.01.2013р. інфляційних у розмірі 3294486,93грн. за зобов'язаннями листопада та грудня 2015р. за період з 01.02.2016р. по 31.08.2017р., 3% річних у розмірі 1012886,78грн. за зобов'язаннями листопада та грудня 2015р. за період з 11.02.2016р. по 14.09.2017р.
Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору купівлі-продажу природного газу №13-204-Б від 04.01.2013р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні відповідача до сплати нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3% річних та інфляційних.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Своєю чергою, за змістом ст.625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних та інфляційних.
Сутність доводів апеляційної скарги зводиться до того, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за період такого розстрочення.
Частиною 2 ст.625 ЦК установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.598, ст.ст.599, 600, 604- 609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК.
Згідно з положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч.5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Так, ГПК передбачає дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення, а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення. Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі.
Разом з тим, як вірно зазначено господарським судом Луганської області, при вирішенні питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення суд не змінює (не припиняє) договірні правовідносини сторін щодо строків виконання зобов'язання, і відстрочка стосується лише зміни строків примусового виконання рішення, що визначені в Законі України “Про виконавче провадження”.
Отже, наявність розстрочки або відстрочки виконання рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання у строки, визначені у договорі, та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки під час розстрочки інфляційні процеси тривають, і грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним та негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України.
При цьому, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у справі №905/3137/14-908/5775/14, на яку безпосередньо посилається апелянт, предметом спору є виключно стягнення 3% річних, а не інфляційних. Таким чином, висновки Верховного Суду України, викладені у названій постанові, не стосуються нарахування інфляційних і, відповідно, не спростовують висновків господарського суду Луганської області.
Оскільки матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, передбачених умовами договору №13-204-Б від 04.01.2013р., з оплати отриманого у власність природного газу, останній цілком управнений був вимагати сплати заявлених до стягнення нарахувань на суму прострочених виконанням грошових зобов'язань.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2018р. (повний текст підписано 04.04.2018р.) у справі №913/950/17 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2018р. (повний текст підписано 04.04.2018р.) у справі №913/950/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 12.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2018р.
Головуючий І.В. Зубченко
Судді О.О. Радіонова
ОСОБА_3
Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСЛО