донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
11.06.2018 справа №908/1585/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_5 - за довіреністю; ОСОБА_6 - за довіреністю; ОСОБА_5 - за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол", м.Горлівка, Донецька область
На рішення господарського суду Запорізької області
від 10.01.2018р. (повний текст складено та підписано16.01.2018)
у справі №908/1585/17 (головуючий суддя Смірнов О.Г., судді Корсун В.Л., Федорова О.В.)
за позовомДочірнього підприємства "Хімік" ПАТ "Азот", м.Черкаси
до Науково-виробничої асоціації "Спецмет", м.Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол", м.Горлівка, Донецька область
простягнення грошових коштів в сумі 366000,00 грн. та зобов'язання повернути майно
У серпні 2017 року до господарського суду звернулось Дочірнє підприємство "Хімік" ПАТ "Азот", м.Черкаси (далі - Позивач) з позовом до Науково-виробничої асоціації "Спецмет", м.Запоріжжя (далі - Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол", м.Горлівка, Донецька область (далі - Третя особа) про стягнення грошових коштів в сумі 366000,00 грн. та зобов'язання повернути майно (ротор турбіни поз. 101 JT зав. № 65G3).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.01.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Третя особа, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, - невірно розтлумачивши положення ст. ст. 512, 514, 653, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України - дійшов хибного висновку, що право Замовника відмовитись від ОСОБА_7 може бути реалізоване лише до спливу строку виконання робіт, не врахувавши при цьому положення п. 6.4. ОСОБА_7, в якому передбачено, що Договір діє до повного виконання обов'язків обома сторонами. Також посилається на невірне застосування судом першої інстанції ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки сторони при укладенні ОСОБА_7 про відступлення права вимоги № УТ-26/12/16/1 від 26.12.2016 року передбачили перехід права вимоги в момент укладення даного ОСОБА_7. Крім того, заявник посилається на безпідставне неврахування наданих до суду документів, зокрема, акту прийому-передачі документів від 26.12.2016 року.
Представник Позивача та Третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, Відповідач стверджував про те, що апелянт не скористався правом на відмову від ОСОБА_7 в порядку ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та помилково ототожнив строк виконання робіт за ОСОБА_7 та строк дії ОСОБА_7. При цьому, дії Відповідача свідчили про погодження ремонту ротера турбіни, оскільки підписанням акту сторони підтвердили виконання робіт з ремонту обладнання.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 11.12.2013р. між Відповідачем (Виконавець) та Третьою особою (Замовник) договору № 1357/13 (далі- Договір) за умовами якого Відповідач здійснює ремонт ротора турбіни поз. 101 JT в обсязі, зазначеному у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного ОСОБА_7, а Третя особа оплачує та приймає виконані роботи на умовах даного ОСОБА_7.
-факт передання Третьою особою та приняття Відповідачем в ремонт ротор турбіни 101 JT зав. № 65G3, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.12.2013 року (а.с. 12 т. 1);
- перерахування Третьою особою на користь Відповідача передплати за ремонт ротора турбіни 101 JT зав. №65G3 в сумі 366000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 99994123 від 25.12.2013 року(а.с. 13 т. 1);
-укладення 26.12.2016 року між Третьою особою та Позивачем ОСОБА_7 про відступлення права вимоги № УТ-26/12/16/1, відповідно до умов якого відступлення Третя особа передає, а Позивач приймає право вимоги, що належить Третій особі, і стає кредитором за ОСОБА_7 № 1357/13 від 11.12.2013 року, укладеним між Третьою особою та Відповідачем. За цим ОСОБА_7 Позивач одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань згідно Основного договору № 1357/13 від 11.12.2013 року та грошових коштів у розмірі 366000,00 грн. (триста шістдесят шість тисяч грн. 00 коп.);
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що Договір підряду № 1357/13 від 11.12.2013 року є розірваним внаслідок односторонньої відмови Третьої особи від ОСОБА_7, враховуючи, що передбачені ОСОБА_7 роботи на суму попередньої оплати в розмірі 366000,00 грн. Відповідачем не виконані, у останнього відсутні правові підстави для утримання перерахованого авансу та переданого в ремонт ротора турбіни 101 JT зав. №65G3, а тому такі грошові кошти та обладнання підлягають поверненню Позивачу згідно ОСОБА_7 про відступлення права вимоги № УТ-26/12/16/1 від 26.12.2016 року.
Відповідач у суді першої інстанції проти позовних вимог заперечував, зокрема, зазначаючи наступне:
- на протязі усього часу після укладення договору між сторонами шляхом листування узгоджувалось перенесення строку закінчення ремонту ротору за технічними причинами, про що свідчать листи, якими Третя особа інформувала про хід та стадії виконання ремонту у зв'язку з чим вважав, що припинення відносин між сторонами ОСОБА_7 не відбулося, відбулась тільки зміна умов ОСОБА_7 шляхом обміну листами, а саме: зміна строків виконання ремонту ротора, відповідно до положень ст. 654 Цивільного кодексу України;
- ремонт вказаного ротора завершено, і відповідно Відповідач готовий передати ротор за умовами ОСОБА_7 та Позивач, як новий учасник договору повинен сплатити вартість виконаного ремонту, про що свідчить акт попередньої технічної прийомки від 12.08.2016 року;
- Позивачем не доведено та документально не підтверджено того факту, що вказана сума набута Відповідачем за позадоговірними відносинами, що свідчить про необґрунтованість доводів Позивача про отримання цих коштів Відповідачем без достатньої правової підстави і можливості застосування ст. 1212 ЦК України;
- звертав увагу суду також на те, що отримана Відповідачем сума не може бути стягнута, так як за приписами ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору;
Проте, Третя особа у суді першої інстанції обгрунтовувала свою позицію тим, що:
- у зв'язку з укладенням ОСОБА_7 про відступлення права вимоги № УТ-26/12/16/1 від 26.12.2016 року, вона відступила, а Позивач прийняв у повному обсязі право вимоги за ОСОБА_7 № 1357/13 від 11.12.2013 року, у тому числі право вимоги суми боргу в розмірі 366000,00 грн. від Відповідача про що було повідомлено останнього однак заборгованість в розмірі 366000,00 грн. на рахунок Позивача перерахована не була;
- факт наявності заборгованості Відповідача на суму 366000,00 грн. підтверджується підписаним між ним та Третьою особою актом звірки взаємних розрахунків від 31.05.2016 року;
- враховуючи направлення на адресу Відповідача листа № 121 від 23.06.2016 року Третя особа на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України вважає Договір підряду № 1357/13 від 11.12.2013 року розірваним внаслідок чого у Відповідача відсутні правові підстави для утримання перерахованого авансу та переданого в ремонт ротора турбіни поз. 101 JT зав. № 65G3, а тому такі грошові кошти та обладнання підлягають поверненню Позивачу згідно договору відступлення права вимоги № УТ-26/12/16/1 від 26.12.2016 року на підставі ч. 1 ст. 512 ЦК України.
За таких обставин, Третя особа вважала, що Позивачем доведено належними доказами факт розірвання ОСОБА_7 №1357/13 від 11.12.2013р., невиконання Відповідачем робіт з ремонту обладнання у зв'язку з чим відсутні підстави для утримання оплаченного авансу та обладнання, яке передане в ремонт.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення з Відповідача (підрядника) передплати в сумі 366000,00 грн. та, як наслідок, відсутності підстав для повернення Відповідачем ротора турбіни з ремонту на адресу Позивача з мотивів того, що Договір № 1357/13 від 11.12.2013 року не розірвано у встановленому законом порядку, оскільки Замовник не скористався правом на відмову від ОСОБА_7 до спливу строку виконання Підрядником робіт в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Новим кредитором (Позивачем) за відступлене право вимоги в сумі 366000,00 грн. на користь Первісного кредитора (Третьої особи), а також відсутні належні докази підписання між ними акта передачі документів, факт правонаступництва є незавершеним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апелянт, зокрема, посилався на помилковість висновку суду щодо можливості реалізації права Замовника відмовитись від ОСОБА_7 лише до спливу строку виконання робіт, не врахувавши при цьому положення п. 6.4. ОСОБА_7 в якому передбачено, що Договір діє до повного виконання обов'язків обома Сторонами.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що дана норма підлягає застосуванню лише за наявності відмови замовника від договору підряду до настання строку виконання роботи підрядником.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, строк виконання робіт настав 05.05.2014 року, але Замовник звернувся до Відповідача з листом про відмову від ОСОБА_7 та вимогою про повернення переданого в ремонт ротора турбіни поз 101 JT зав. №65G3 разом з перерахованим авансом в сумі 366000,00 грн. тільки у 2016 році, тобто після спливу строку (лист № 121 від 23.06.2016 а.с.15 т.1 ), у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що коли до закінчення погодженого сторонами строку виконання робіт (до 05.05.2014р.) Замовник не відмовився від ОСОБА_7, частина 2 статті 849 Цивільного кодексу України до правовідносин між сторонами не може бути застосована, є обгрунтованим.
Крім того, наявне між сторонами листування та підписання 12.08.2016 року акту попереднього технічного приймання ротора турбіни поз 101 JT зав. 65G3 за ОСОБА_7, свідчить про те, що Сторони підтвердили виконання робіт з ремонту обладнання за 26 пунктами, - тобто вчинили конклюдентні дії щодо продовження виконання вказаного ОСОБА_7.
Більш того, Відповідач у суді першої інстанції зазначав про закінчення ремонту та готовність передання ротора Позивачу (як новому кредитору), однак, в порушення умов п. 3.7. ОСОБА_7 (самовивіз зі складу Виконавця), Позивач не звертався до Відповідача стосовно повернення ротору.
Отже, оскільки у встановлений законом строк замовник не відмовився від ОСОБА_7, його не було розірвано у встановленому законом порядку, він діє і на час розгляду справи у суді відповідно до п. 6.4. ОСОБА_7, тобто до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З вимогами про розірвання спірного ОСОБА_7, стягнення у зв'язку з цим збитків а ні Позивач, а ні Третя особа не звертались, отже за встановлених обставин відсутні законні підстави до стягнення спірної суми з Відповідача на користь Позивача.
Також відсутні підстави до зобов'язання Відповідача повернути спірне майно, оскільки обставин порушення Відповідачем права Позивача отримати це майно шляхом самовивозу - не встановлено.
Серед іншого, Третя особа посилається на порушення принципу свободи ОСОБА_7 у вигляді невірного застосування судом першої інстанції ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки сторони при укладенні ОСОБА_7 про відступлення права вимоги № УТ-26/12/16/1 від 26.12.2016 року передбачили момент переходу права вимоги в момент укладення даного ОСОБА_7.
Колегія суддів вважає такі доводи також необгрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено господарським судом, умовами п. 2.1. - 2.3. ОСОБА_7 відступлення передбачено, що Первісний кредитор в термін не пізніше п'яти робочих днів з моменту підписання ОСОБА_7 зобов'язується передати Новому кредитору належним чином завірені копії всіх наявних у нього документів, що засвідчують право вимоги Первісного кредитора до Боржника: Основного договору, зазначеного в п. 1.1. цього ОСОБА_7, з усіма додатковими угодами і додатками до нього, інших документів, що підлягають передачі. Передача документів оформляється двостороннім Актом, що підписується Первісним кредитором і Новим кредитором. Обов'язок щодо повідомлення боржника про перехід права вимоги несе Первісний кредитор. В рахунок оплати відступленої вимоги Новий кредитор (правонаступник) зобов'язується оплатити Первісному кредитору суму в розмірі 366000,00 грн. (триста шістдесят шість тисяч грн. 00 коп.) в строк до 31.12.2017 року.
Наразі, докази виконання умов укладеного ОСОБА_7 в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, факт правонаступництва є незавершеним, оскільки сторонами не виконано всіх істотних умов ОСОБА_7 про відступлення права вимоги.
В свою чергу, суд першої інстанції обгрунутовано не прийняв до уваги у якості належних доказів Акт прийому-передачі документів від 26.12.2016 року, оскільки останні надійшли на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису.
Таким чином, будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2018 у справі № 908/1585/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол", м.Горлівка, Донецька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2018 у справі № 908/1585/17- залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол", м.Горлівка, Донецька область.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2018р.
Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка
Судді: І.В. Зубченко
ОСОБА_3