Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" червня 2018 р.м. Харків Справа № 922/1242/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 48718,35 грн.
за участю предсавників:
позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 08-21/34/2-18 від 04.01.2018;
відповідача - ОСОБА_3, ордер серії ХВ № 000071 від 12.06.2018
Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 48718,35 грн. за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 згідно ст. ст. 1212-1214 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1242/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12 червня 2018 р. о 10:00 год. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Вищевказану ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 17 травня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зазначений в ухвалі суду від 15.05.2018 строк відповідач надав до суду відзив (вх.16113 від 04.06.2018), який відповідає вимогам статті 165 ГПК України.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що він є власником нежитлових приміщень, розміщених в будівлі, розташованій за адресою: пр. Московський, 118 у м.Харкові, а не власником чи співвласником цієї будівлі, а тому обов'язок щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у нього відсутній. Крім того, позивач не звертався до відповідача з пропозиціями, вимогами про укладання договору оренди земельної ділянки та доказів ухилення відповідача від укладання договору немає. Також, відповідач зазначає, що нежитлові приміщення були придбані ним як фізичною особою та позивачем не доведено обставин використання відповідачем земельної ділянки для здійснення господарської діяльності, а тому лише факт реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності не свідчить про безумовне використання власного нерухомого майна в господарській діяльності, у зв'язку з чим відповідач вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду.
Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
28.03.2018 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_4 за участю інженера-геодезиста ОСОБА_5 та інженера-землевпорядника ОСОБА_6 проведено обстеження земельних ділянок та встановлено, що ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з 27.04.2017 по 19.11.2017 використовували земельну ділянку площею 0,1824 га по пр. Московському, 118 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки (арк.32-34).
Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1824 га по пр. Московському, 118 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "АМ-3" загальною площею 6772,1 кв.м., право власності на яку (по приміщенням) зареєстровано за ОСОБА_9 з 20.11.2017, ОСОБА_1 з 14.11.2017, ОСОБА_7 з 27.04.2017, ОСОБА_8 з 30.03.2017.
Земельна ділянка площею 0,1824 га по пр. Московському, 118 у м. Харкові, використовується ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "АМ-3" загальною площею 6772,1 кв.м.
Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,1824 га.
Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.
Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) застосуванням RTK приймача GNSS S660P №S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P №S6626C123188554).
Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі форматі ".shp" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.03.2018 №118787280 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху в літ. "АМ-3" загальною площею 214,5 кв.м. по пр. Московському, 118 у м. Харкові з 20.11.2017 зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі договору купівлі - продажу від 20.11.2017 № 1152;
- нежитлові приміщення 1-го поверху в літ. "АМ-3" загальною площею 1414,5 кв.м. по пр. Московському, 118 у м. Харкові з 14.11.2017 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2017 № 868;
- нежитлові приміщення 1-го поверху, нежитлові приміщення машинного відділу в літ. "АМ-3" загальною площею 127,7 кв.м. по пр. Московському, 118 у м. Харкові з 27.04.2017 зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2017 № 144;
- нежитлові приміщення 2-го поверху загальною площею 1660,8 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху загальною площею 1663,3 кв.м. в літ. "АМ- 3" по пр. Московському, 118 у м. Харкові з 27.04.2017 зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2017 № 871;
- нежитлові приміщення підвалу в літ. "АМ-3" загальною площею 1691,3 кв.м. по пр. Московському, 118 у м. Харкові з 30.03.2017 зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2017 № 155.
Нежитлові приміщення відповідача складають разом з іншими нежитловими приміщеннями, що використовуються іншими особами, нежитлову будівлю.
Відповідно до ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідач не скористався своїм правом і не вчинив жодних дій направлених на оформлення права користування земельною ділянкою.
Проте, з моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.
Згідно листа головного управління Держгеокадастру у Харківській області відділ у м. Харкові за вих. №19-20-0.23,08-1692/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 18.08.2017 за вих. №5237/0/225-17 речові права ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку по пр. Московському, 118 у м. Харкові не зареєстровані.
Вищевказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.
ФОП ОСОБА_1 з 01.12.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1824 га по пр. Московському, 118 у м. Харкові без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав.
Відповідач у період з 01.12.2017 по 30.04.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю.
У зв'язку із зазначеним Харківською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.12.2017 по 30.04.2018, що склало 48718,35 грн.
Позивач, посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку площею 380,98 кв.м від загальної площі земельної ділянки, а саме від 1824 кв.м по пр. Московському, 118 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 48718,35 грн. за період з 01.12.2017 по 30.04.2018.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловими приміщеннями по пр. Московському, 118 у м. Харкові, які складають разом з іншими нежитловими приміщеннями, що використовуються іншими особами, нежитлову будівлю.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідач у період з 01.12.2017 по 30.04.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Розмір доходу відповідача у період з 01.12.2017 по 30.04.2018 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Отже, за розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 48718,35 грн. за період з 01.12.2017 по 30.04.2018.
Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".
Суд також зазначає, що підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також статтею 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.
За змістом статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, як норми статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, так і статті 1212 Цивільного кодексу України унормовують відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.
При цьому, правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин справи.
Суд також зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вищенаведених положеннях чинного законодавства та підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 09.08.2016 у справі № 922/5212/14, від 12.01.2017 у справі № 922/51/15, а також аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15 та Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 922/2976/17 від 25.05.2018р.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 48718,35 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивачем неправомірно застосовано положення ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, відсутності будь-яких активних дій з боку відповідача направлених на оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Суд зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що нежитлові приміщення були придбані ним як фізичною особою, а тому даний спір не підвідомчий господарському суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч.1 ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема між суб'єктами господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 28.03.2007, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. 53-55).
За видами економічної діяльності, які зазначені у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідач здійснює наступні види господарської діяльності, зокрема (код КВЕД 47.51) роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); (код КВЕД: 68.20) надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.03.2018 №118787280 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху в літ. "АМ-3" загальною площею 1414,5 кв.м. по пр. Московському, 118 у м. Харкові з 14.11.2017 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2017, який зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 в реєстрі за № 868.
За статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності на час звернення позивача з даним позовом до суду, а тому даний спір підлягає розгляду саме в господарському суді.
Суд також, зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що використання нежитлових приміщень 1-го поверху в літ. "АМ-3" загальною площею 1414,5 кв.м. по пр. Московському, 118 у м. Харкові, не пов'язане із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. слід покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 1212-1214 Цивільного кодексу, статтями 1, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61166, Харківська область, місто Харків, вул. Червоного Льотчика, будинок 55, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 48718,35 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено 18.06.2018 р.
Суддя ОСОБА_11