18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 травня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1685/17
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями, відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Черкаської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Експоінвест» про визнання додаткових угод до договорів суперфіція недійсними,
28.12.2017 року позивач - Черкаська міська рада, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Експоінвест» (далі - відповідач, а разом - сторони), в якому просив суд на підставі ст. 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 237, 240, 241 Цивільного кодексу України, ст.ст. 64, 65, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України визнати недійсними повністю укладені сторонами Додаткову угоду від 13.03.2015 року до Договору суперфіція від 20.07.2011 року реєстраційний № 7110136700:05:010:0007:5:1 та Додаткову угоду від 13.03.2015 року до Договору суперфіція від 20.07.2011 року реєстраційний № 7110136700:05:016:0012:5:1.
Позов мотивований тим, що зазначені додаткові угоди:
укладені до договорів, дія яких припинена в силу порушення відповідачем умов підпункту 9.3.3. пункту 9.3. цих договорів внаслідок невикористання земельної ділянки для забудови у визначений строк;
оспорені додаткові угоди укладені зі сторони позивача секретарем Черкаської міської ради ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, всупереч приписам п. 2 рішення Черкаської міської ради № 2-625 від 23.06.2011 року «Про затвердження Порядку надання права користування земельними ділянками для забудови на умовах договору суперфіція та надання згоди на суборенду земельних ділянок» (далі - Порядок). Згідно з приписами Порядку, такі повноваження надані виключно міському голові, жодних передоручень іншим особам він не здійснював;
оспорені додаткові угоди укладені зі сторони позивача секретарем Черкаської міської ради ОСОБА_4 з порушенням вимог ст. 134 Земельного кодексу України, без проведення обов'язкових земельних торгів, наслідком укладення цих додаткових угод з порушенням законодавства є порушення прав і законних інтересів позивача на отримання коштів міським бюджетом, раціональне використання земель комунальної власності.
Ухвалами господарського суду Черкаської області від 02.01.2018 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення наявних в ній недоліків, а від 18.01.2018 - прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1685/17, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач в особі свого представника 14.02.2018 року за вх. № 4277 подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 34-40), за змістом якого заперечував проти задоволення позову судом з мотивів безпідставності, необґрунтованості і недоказаності позовних вимог, а саме:
договори суперфіція від 20.07.2011 року реєстраційний № 7110136700:05:010:0007:5:1 і реєстраційний № 7110136700:05:016:0012:5:1, Додаткові угоди від 13.03.2015 року до яких про поновлення дії цих договорів просить визнати недійсними позивач, сторонами виконувались, зі сторони позивача, як суперфіціара, укладені також представником в особі секретаря міської ради;
невикористання відповідачем, як суперфіціарієм, земельної ділянки, яка є об'єктом цих договорів, для забудови протягом одного року не відбулось з вини самого позивача, виконавчі органи якого відмовили відповідачу у наданні містобудівних умов і обмежень забудови спірної земельної ділянки в установленому законом порядку, без їх наявності неможливо отримати і зареєструвати декларацію про початок виконання будівельних робіт. Спір з цього приводу розглядався Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 712/10922/14а з постановленням судового рішення на користь відповідача - Приватного акціонерного товариства «Експоінвест», судове рішення позивачем не виконується;
уклавши спірні Додаткові угоди від 13.03.2015 року до договори суперфіція від 20.07.2011 року реєстраційний № 7110136700:05:010:0007:5:1 і реєстраційний № 7110136700:05:016:0012:5:1, відповідач скористався своїм переважним правом на поновлення дії цих договорів на новий строк, передбаченим пунктами 3.2. договорів і ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до п. 1.3., 3.3., 3.5. «Порядку надання права користування земельними ділянками для забудови на умовах договору суперфіція та надання згоди на суборенду земельних ділянок», затвердженого рішенням Черкаської міської ради № 2-625 від 23.06.2011 року, право суперфіція виникає на неконкурентних засадах, проект договору підписується заявником і уповноваженою особою Черкаської міської ради, термін користування земельною ділянкою для забудови обмежується прийняттям об'єкта в експлуатацію. Відтак, твердження позивача щодо суперечності укладених додаткових угод умовам договорів і нормам законодавства про обов'язковість проведення земельних торгів, їх укладення не уповноваженою особою та припиненням дії договорів є помилковим, а визнання цих додаткових угод недійсними з підстав, зазначених позивачем, навпаки суперечитиме умовам договорів і нормам законодавства, порушуватиме переважне право відповідача, як суперфіціарія, на користування земельною ділянкою для забудови.
13.03.2018 року позивач в особі свого представника за вх. № 6863 подав письмову відповідь на відзив відповідача, в якій наполягав на задоволенні позову з викладених в позовній заяві підстав, спростовував наведені відповідачем доводи.
15.03.2018 року відповідач в особі свого представника за вх. № 7256 подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, на яку покладалась як на окрему підставу відмови у задоволенні позову.
В засіданні суду представники позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві і відповіді на відзив, підтримали і просили задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнала і просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві і заяві про застосування наслідків спливу позовної давності.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд у задоволенні позову відмовляє повністю з таких підстав.
20.07.2011 року позивач - Черкаська міська рада в особі секретаря міської ради ОСОБА_5, як суперфіціар з однієї сторони, та закрите акціонерне товариство «Експоінвест», правонаступником якого є відповідач - приватне акціонерне товариство «Експоінвест», як суперфіціарій з другої сторони, а разом - сторони, уклали договір суперфіція. За умовами пунктів 1.1.-1.2., 2.1.-2.4. цього договору, суперфіціар зобов'язався надати, а суперфіціарій прийняти в строкове безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 5,0524 га, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, мікрорайон «Перемога-2» в межах вул. Корольова, вул. Оборонній та вул. Конєва для здійснення котеджної забудови згідно затвердженого проекту. Згідно з пунктами 3.1.-3.3. договору, цей договір укладено на 4 роки. Після закінчення строку Договору суперфіціарій має переважне право укладання цього договору на новий строк. Термін дії договору обмежується введенням об'єкту в експлуатацію.
Розділом 9 договору сторони домовились про порядок зміни умов договору і припинення його дії. Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що у разі продовження дії договору на новий строк його умови можуть бути переглянуті та змінені за взаємною згодою сторін. Підпунктом 9.3.3. п. 9.3 розділу 9 договору сторони, зокрема, домовились, що дія договору припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом одного року.
Договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2011 року за № 7110136700:05:010:0007:5:1 (далі - Договір суперфіція-1).
ОСОБА_6 приймання-передачі від 20.10.2011 року суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв у користування земельну ділянку, яка є об'єктом Договору суперфіція-1.
20.07.2011 року позивач - Черкаська міська рада в особі секретаря міської ради ОСОБА_5, як суперфіціар з однієї сторони, та закрите акціонерне товариство «Експоінвест», правонаступником якого є відповідач - приватне акціонерне товариство «Експоінвест», як суперфіціарій з другої сторони, а разом - сторони, уклали договір суперфіція. За умовами пунктів 1.1.-1.2., 2.1.-2.4. цього договору, суперфіціар зобов'язався надати, а суперфіціарій прийняти в строкове безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 0,2475 га, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, мікрорайон «Перемога-2» в межах вул. Корольова, вул. Оборонній та вул. Конєва для здійснення котеджної забудови згідно затвердженого проекту. Згідно з пунктами 3.1.-3.3. договору, цей договір укладено на 4 роки. Після закінчення строку Договору суперфіціарій має переважне право укладання цього договору на новий строк. Термін дії договору обмежується введенням об'єкту в експлуатацію.
Розділом 9 договору сторони домовились про порядок зміни умов договору і припинення його дії. Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що у разі продовження дії договору на новий строк його умови можуть бути переглянуті та змінені за взаємною згодою сторін. Підпунктом 9.3.3. п. 9.3 розділу 9 договору сторони, зокрема, домовились, що дія договору припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом одного року.
Договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2011 року за № 7110136700:05:016:0012:5:1 (далі - Договір суперфіція-2).
ОСОБА_6 приймання-передачі від 20.10.2011 року суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв у користування земельну ділянку, яка є об'єктом Договору суперфіція-2.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.08.2014 року у справі № 712/10922/14а, провадження 2а/712/434/14, яка набрала законної сили 02.09.2014, повністю задоволено адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Експоінвест» до виконавчого комітету Черкаської міської ради і Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, визнано протиправною відмову відповідачів у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки площею 5,2999 га, наданої в користування на умовах суперфіція, зобов'язано організувати розроблення і внесення змін до генерального плану міста Черкаси в частині функціонального призначення цієї земельної ділянки. Із зазначеної постанови суду вбачається, що спірні правовідносини сторін виникли і Договорів суперфіція від 20.07.2011 року, укладених між приватним акціонерним товариством «Експоінвест» і Черкаською міською радою, спір виник внаслідок невідповідності намірів забудови земельної ділянки генеральному плану міста Черкаси, що унеможливлювало виконання умов договорів суперфіція зі сторони позивача.
16.09.2014 року відповідачем - приватним акціонерним товариством «Експоінвест», як забудовником, було укладено з компанією UTS TRADING Boris Sahk (Koln), як інвестором, інвестиційний договір, за умовами якого забудовник зобов'язався забезпечити будівництво, введення в експлуатацію, оформлення та реєстрацію права власності об'єкта - котеджної забудови земельної ділянки площею 5,2999 га, в межах вулиць Академіка Корольова, Оборонна та Конєва в м. Черкаси, а інвестор - забезпечити інвестування в будівництво цього об'єкта.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05.12.2014 № 1176 на виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.08.2014 року у справі № 712/10922/14а вирішено надати приватному акціонерному товариству «Експоінвест» містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки в межах вулиць Академіка Корольова, Оборонна та Конєва в м. Черкаси. Дію цього рішення призупинено розпорядженням міського голови від 10.123.2014 № 298-р, розглядалось на пленарному засіданні Черкаської міської ради 05.02.2015 року, відповідне рішення не прийняте.
За пропозиціями відповідача - приватного акціонерного товариства «Експоінвест», 13.04.2015 року позивач - Черкаська міська рада в особі секретаря міської ради ОСОБА_4, як суперфіціар з однієї сторони, та відповідач - приватне акціонерне товариство «Експоінвест», як суперфіціарій з другої сторони, а разом - сторони, уклали додаткову угоду до договору суперфіція від 20.07.2011 року, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.10.2011 року за № 7110136700:05:010:0007:5:1 (Договору суперфіція-1). Додатковою угодою до Договору суперфіція-1 сторони доповнили договір пунктом 1.3., в якому визначили кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:05:010:0007 та продовжили строк його дії до 20.10.2019 року на тих самих умовах.
Того ж дня, 13.04.2015 року позивач - Черкаська міська рада в особі секретаря міської ради ОСОБА_4, як суперфіціар з однієї сторони, та приватне акціонерне товариство «Експоінвест», як суперфіціарій з другої сторони, а разом - сторони, уклали додаткову угоду до договору суперфіція від 20.07.2011 року, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2011 року за № 7110136700:05:016:0012:5:1 (Договору суперфіція-2). Додатковою угодою до Договору суперфіція-1 сторони доповнили договір пунктом 1.3., в якому визначили кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:05:016:0012 та продовжили строк його дії до 20.10.2019 року на тих самих умовах.
Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.04.2015 року №№ 36537923і 36539835 вбачається, що на підставі договорів суперфіція від 20.07.2011 і додаткових угод від 13.03.2015 року до цих договорів 16.04.2015 року проведена державна реєстрація права забудови земельних ділянок (суперфіцій) під кадастровими номерами 7110136700:05:010:0007 та 7110136700:05:016:0012 за приватним акціонерним товариством «Експоінвест», землевласником (суперфіціаром) є Черкаська міська рада.
Листом від 15.04.2015 року керівник інвестора повідомив забудовника про відмову від інвестиційного договору від 16.09.2014 року внаслідок невиконання останнім умов договору щодо отримання містобудівних умов і обмежень, які забезпечують реалізацію спільного проекту котеджної забудови.
Наказом Департамента архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 12.09.2016 № 77 надано приватному акціонерному товариству «Експоінвест» містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки кварталу між вулицями ОСОБА_7, Академіка Корольова, Оборонній, ОСОБА_8 в м. Черкаси на будівництво житлового комплексу. Дію цього наказу скасовано рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 01.12.2017 № 1523.
Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про визнання недійсними додаткових угод до договорів суперфіція про продовження термінів дії цих договорів, укладених ними, із визначених позивачем підстав.
Спірні правовідносини сторін виникли із договорів суперфіція від 20.07.2011 і додаткових угод від 13.03.2015 року до цих договорів, земля, яка є об'єктом договорів, належить до комунальної власності, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань права забудови земельної ділянки (суперфіція), вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті їх прав та обов'язків за цими договорами.
Згідно із ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 2-4 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, про речові права на чуже майно і право користування чужою земельною ділянкою для забудови, як окремий вид цього права - главою 34 розділу ІІ книги ІІІ ЦК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного кодексу України і Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про місцеве самоврядування в Україні», норми яких з урахуванням предмета спору є спеціальними.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» від 06.11.2009 зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійними необхідно враховувати, що згідно із ст. ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 395 ЦК України визначені види речових прав на чуже майно. Згідно з п. 4 ч. 1 цієї статті ЦК, речовим правом на чуже майно, зокрема, є право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Відповідно до ч. 1 ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для забудови визначені статтею 1021 ЗК України. За змістом норм цієї статті ЗК, зокрема, вбачається: право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України (ч. 1); укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5); право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі: спливу строку, на який було надано право користування; невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років (ч. 6 п.п.2, 4).
У відповідності до норм ст.ст. 413-417 ЦК України, ст. 1021 ЗК України рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 23.06.2011 № 2-625 затверджено Порядок надання права користування земельними ділянками для забудови на умовах договору суперфіція, уповноважено міського голову укладати договори суперфіція ц випадках, визначених цим Порядком. Пунктами 1.3., 1.4. Порядку встановлено, що за цим Порядком право суперфіція виникає на неконкурентних засадах, з урахуванням ч. 2 ст. 134 Зк України, на підставі договору суперфіцію між Черкаською міською радою та особою, яка виявила бажання отримати право користування земельною ділянкою для забудови. У договорі суперфіція визначаються умови використання земельної ділянки, строк дії договору суперфіція, інформація про звільнення від плати за користування земельною ділянкою, обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, права та обов'язки сторін та інше.
Статтями 42, 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, відповідно повноваження сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради. Пунктом 3 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, секретар сільської, селищної, міської ради здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.
Керуючись нормами статей 42, 50, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова м. Черкаси своїм розпорядженням від 09.12.2014 № 296-р, з метою забезпечення ефективного здійснення функцій і повноважень місцевого самоврядування: установив, що в період відсутності міського голови, секретаря міської ради, заступників міського голови виконання обов'язків, що покладаються на цих керівників, здійснюється згідно з додатком 1 (п. 1); розподілив обов'язки між міським головою ОСОБА_9, секретарем міської ради ОСОБА_4, заступниками міського голови згідно з додатком 2.
Додатком 1 до розпорядження міського голови від 09.12.2014 № 296-р є Порядок виконання обов'язків міського голови, секретаря міської ради, першого заступника, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в період їх відсутності. Порядком встановлено, що в період відсутності міського голови ОСОБА_9 його обов'язки виконує секретар міської ради ОСОБА_4 з питань, пов'язаних з діяльністю ради.
Додатком 2 до розпорядження міського голови від 09.12.2014 № 296-р є Розподіл обов'язків між міським головою ОСОБА_9, секретарем міської ради ОСОБА_4, заступниками міського голови. Укладання господарських договорів, зокрема, договорів суперфіція, цим Розподілом обов'язків до виключних повноважень міського голови ОСОБА_9 не віднесено.
Із розпорядження міського голови м. Черкаси ОСОБА_9 від 25.02.2015 № 107-р, в вбачається, що в період з 02 до 17.03.2015 він перебував у відпустці.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і умови договорів суперфіція суд наявність жодної із підстав, наведених позивачем, для визнання недійсними спірних додаткових угод до договорів суперфіція не вбачає, тому надає перевагу запереченням відповідача, наведеним у відзиві на позов, а позов визнає необґрунтованим, недоказаним і у його задоволенні відмовляє повністю.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач, крім посилання на необґрунтованість і недоказаність позовних вимог, заявив, відповідно до ст. ст. 257, 267 ч. 4 ЦК України, про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних вимог.
Оцінюючи заперечення відповідача в цій частині суд враховує попередній висновок про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності порушення прав позивача.
Представники позивача в поясненнях в засіданні суду наполягали на задоволенні позову, заперечували проти застосування строку позовної давності, вважаючи його не пропущеним.
Статтями 256-258, 260, 261, 263, 264 ЦК України визначено поняття позовної давності, її загальну і спеціальну тривалість, правила обчислення, початок перебігу, умови зупинення і переривання перебігу позовної давності.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При вирішенні заяви відповідача про застосування позовної давності до спірних вимог суд також керується роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, викладеними в пункті 2.2. його постанови N 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».
Додаткові угоди до договорів суперфіція, вимога про визнання яких недійсними розглядається у цій справі, укладені сторонами 13.03.2015 року, позов подано до суду 28.12.2017 за вх. № 28446 в межах трирічного строку загальної позовної давності. Відтак заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд відхиляє як з підстав її необґрунтованості, так і з підстав відсутності події порушення спірного права позивача.
На підставі статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 18.06.2018 року.
Суддя В.М. Грачов