ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
12 червня 2018 року Справа № 923/233/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАЗ ОІЛ" (місто Київ),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (село Музиківка Білозерського району Херсонської області),
про стягнення 1 049 424 грн. 44 коп.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, представник, дов. від 05.04.2018р.;
відповідача - ОСОБА_3, представник, дов. № 04-04/18д від 04.04.18р.
Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача 845760грн.00коп. основного боргу, 59648грн.04коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 13669грн.60коп. з урахуванням 3% річних, 130346грн.80коп. пені, відповідно до умов договору поставки № 101 від 26.07.17. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 193 ГК України, ст. ст. 16, 526, 611, 612 ЦК України.
Представник позивача під час судового розгляду справи по суті підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти відзиву відповідача на позовну заяву, відповідно до письмової відповіді на відзив, посилаючись на наступні обставини.
Враховуючи час, необхідний для проведення випробувань, які відображені в Акті № 1 від 02.09.2017 року, фактична поставка товарів, на думку Позивача, була здійснена вчасно, відповідно до положень Договору. Позивач, розраховуючи на добросовісність Відповідача та досягнуті домовленості між сторонами надав (наручно) представнику Відповідача акти приймання-передачі ОСОБА_4 при його відвантаженні, однак Відповідач вказані акти не повернув. Умовами Договору (п. 9.3) визначено, що у разі несплати вартості товару у строк, встановлений п. 8.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення. Позивач заперечує проти зменшення розміру пені до 1 гривні, з посиланням на наступне. Відповідач протягом всього періоду строку прострочення не реагував на письмові претензії та численні усні звернення Позивача. Також протягом вказаного періоду Відповідач не звертався до Позивача щодо його тяжкого матеріального стану та/або неможливості виконання зобов'язання та надання відстрочення чи розстрочення оплати за Договором. Сума пені, на думку Позивача, є співмірною до шкоди, яка була завдана Відповідачем Позивачу. Нарахування пені, як стверджує Позивач, здійснено відповідно до умов чинного законодавства України та положень пункту 9.3. Договору, умови якого були погоджені сторонами, а отже Відповідач розумів можливі наслідки невиконання умов договору. Відповідачем, на думку Позивача, не було надано доказів порушення договірних зобов'язань зі сторони Позивача щодо строків поставки. Питання щодо поставки товару, якості, яка була відмінною від очікуваної, була вирішена шляхом зменшення цін за такий ОСОБА_4. Позивач не погоджується з твердженням, що прострочення виконання зобов'язання протягом більше ніж 6 місяців є незначним. ОСОБА_5 було не тільки порушено умови Договору, а й здійснюється використання чужого ОСОБА_4 в господарській діяльності та безоплатне користування грошовими коштами, які по суті належать Позивачу. Доказами спричинення шкоди Позивачу є несплата коштів відповідно до умов договору, а отже, як наслідок відсутність значної частини оборотних засобів, які необхідні для господарської діяльності Позивача. Позивач просить суд зобов'язати Відповідача виконати зобов'язання та сплатити ті штрафні санкції, які виключно встановлені чинним законодавством України. Будь-яких додаткових вимог щодо відшкодування іншої шкоди Позивачем не заявлялось. Позивач не погоджується з обґрунтуванням позиції Відповідача та просить суд, в частині стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних збитків та 3% річних, стягнути зазначені суми в розмірі, визначеному в позовній заяві.
Представник відповідача, під час судового розгляду справи по суті, відповідно до відзиву на позовну заяву та письмових заперечень на відповідь позивача на відзив, заперечував проти позовних вимог щодо стягнення частини пені у розмірі 5747,60грн. (у зв'язку з невірним розрахунком, виходом за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України), частину пені у розмірі 124599,20 грн. просив суд зменшити до 01,00грн., інші позовні вимоги визнав, посилаючись, крім зазначеного вище, на наступні обставини.
Відповідачем, за умовами укладеного Договору, було надано Позивачу заявку на поставку продукції № 1 від 26 липня 2017 року, яка була сформована у відповідності до п. 4.1 Договору, зокрема зазначено термін поставки товару - не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання заявки. На думку Відповідача, Позивач повинен був поставити товар не пізніше 25.08.2017 року. Але, поставка, фактично здійснена Позивачем 04.09.2017р., тобто з порушенням строків, встановлених договором. Як стверджує Відповідач, у Позивача відсутні підстави для застосування до Відповідача господасрько - правової відповідальності, зокрема, нарахування пені, так як відсутні як вина, так і противоправна поведінка Відповідача. До позовної заяви Позивачем додано видаткову накладну № 21 від 04.09.2017 р. на загальну суму 1 115 760,00 грн., товаро - транспортну накладну № 04/09 від 04.09.2017 р., які підписано відповідальною особою Відповідача, та рахунок на оплату № 25 від 04.09.2017 р. на загальну суму 1 115 760,00 грн., які підтверджують строк здійснення поставки.
Ухвалою по справі від 30.03.18 прийнято позовну заяву до розглдяу та відкрито провадження у справі. Підготовче судове засідання, за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, призначено на 19.04.18 о 12.00 годині.
Підготовче судове засідання відкладалось з 19.04.18 до 24.05.18, відповідна ухвала суду занесена до протоколу підготовчого судового засідання 19.04.18.
Ухвалою по справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання 24.05.18, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою по справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання 24.05.18, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 12.06.18.
У судовому засіданні 12.06.18 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши вступне слово учасників справи, що прибули в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, господарський суд
26 липня 2017 року між ТОВ «АРАЗ ОІЛ» (надалі за текстом рішення - Позивач, Постачальник) та ТОВ «АМАЛТЕЯ» (надалі за текстом рішення - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 101 (надалі за текстом рішення - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передавати (поставляти) у зумовлені строки Покупцеві продукцію (далі - ОСОБА_4), а Покупець зобов'язується приймати ОСОБА_4 і сплачувати його вартість.
Відповідно до умов пункту 4.4. Договору постачальник поставляє товар окремими партіями відповідно до заявок Покупця не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання заявки Покупця або в інший строк, визначений у заявці Покупця.
Відповідачем було надано Позивачу заявку на поставку продукції № 1 від 26 липня 2017 року, яка була сформована у відповідності до п. 4.1 Договору, зокрема, встановлено термін поставки товару - не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання заявки.
Відповідно до умов пункту 4.1. Договору для замовлення товару Покупець надсилає Постачальнику заявку на поставку продукції, яка є підставою для підготовки та подальшого підписання специфікації для поставки ОСОБА_4.
Покупцем було надіслано заявку на поставку продукції № 1 від 26 липня 2017 року, на підставі якої було погоджено Специфікацію № 1 від 26 липня 2017 року.
Відповідно до умов п. 4.3 Договору Сторонами 26.07.17 року було підписано Специфікацію, якою було узгоджено асортимент, кількість товару, дату поставки, ціну.
З огляду на вищенаведене, ОСОБА_4 мав бути поставлений у строк до 25.08.2017 року.
На виконання умов договору Позивачем було поставлено Відповідачу товари, відповідно до Заявки № 1 від 26.07.2017 року та Специфікації № 1 від 26 липня 2017 року на загальну суму 1 208 940, 00 гривень.
Сторонами було проведено випробування товару, за результатами яких було складено акти та протоколи випробування та в акті № 1 від 02.09.2017 року визначено зауваження до якості товару та прийнято вказані товари на зберігання для подальшого прийняття рішення сторонами договору.
Передача та отримання товару на суму 1 115 760,00 грн. від Позивача до Відповідача підтверджується видатковою накладною № 21 від 04.09.2017 року, що відповідно до умов п. 7.3. Договору свідчить про остаточне узгодження сторонами ціни ОСОБА_4, та початок перебігу п'ятиденного строку для виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати вартоості отриманого ОСОБА_4 встановленого умовами п. 8.2. Договору.
Відповідно до умов п. 8.2. Договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 5 банківських днів з дати проходження випробувань товару на виробничих потужностях покупця та підписання акту прийому-передачі товару.
Постачальником (Позивачем) було виставлено Відповідачу рахунок на оплату № 2 від 06.09.2017 року на загальну суму 1 115 760,00 грн. При цьому, акт прийому-передачі товару сторонами не підписувався.
На підставі рахунку № 25 від 06.09.2017 року Відповідачем було частково оплачено отриманий товар на суму 200 000,00 грн.: платіжне доручення №4431 від 13.09.2017 року на суму 100 000,00 грн; платіжне доручення №4458 від 15.09.2017 року на суму 100 000,00 грн.
Відповідно до умов п. 9.3. Договору у разі несплати вартості товару у строк, встановлений п. 8.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.
За період з 15.09.2017 року до 01.12.2017 року Відповідачем не було сплачено залишок коштів, зазначений в рахунку № 25 від 06.09.2017 року, у зв'язку з чим Позивач звернувся до Відповідача з листом № 53-17 від 11.10.2017 року, а згодом і претензією № 1 (вих. № 27/17 від 01.12.2017 року) з вимогою оплатити залишок коштів за поставлені товари в сумі 915 760,00 грн. та неустойку (пеню) на суму 50 053,18 грн.
За результатами розгляду претензії Відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений ОСОБА_4 в загальній сумі 70 000,00 грн.: платіжне доручення №4703 від 05.12.2017 року на суму 20 000,00 грн.; платіжне доручення №4778 від 21.12.2017 року на суму 50 000,00 грн.
Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 2 (вих. № 07/01/18 від 17.01.2018 року) на суму основної заборгованості у розмірі 845 760,00 грн. та неустойки (пені) в розмірі 79 361,10 грн.
Станом на дату подання Позивачем позову Відповідачем не було надано відповіді на претензію № 2 та не сплачено кошти, які вказано в ній.
Вказані вище обставини підтверджуються наступними письмовими доказами: копією договору № 101 від 26.07.18; копією заявки на замовлення товару № 1 від 26.07.2017 року; копією специфікації до договору поставки №101 від 26.07.2017 року; копією рахунку № 25 від 06.09.2017 року; копією товарно-транспортної накладної №04/09 від 04.09.2017 року; копією акту № 1 до договору поставки №101 від 26.07.2017 року; копією листа № 53-17 від 11.10.2017 року; копією претензії №1 з розрахунком пені (додаток) (вих. № 27/17 від 01.12.2017 року); копією претензії №2 з розрахунком пені (додаток) (вих. № 07/01/18 від 17.01.2018 року); копією видаткової накладної № 21 від 04.09.2017 року; копіями платіжних доручень: № 4458 0410001 від 15.09.2017 року; № 4431 0410001 від 13.09.2017 року; № 4703 від 05.12.2017 року; № 4778 від 21.12.2017 року; копією ухвали Господарського суду Херсонської області від 16.04.18 у справі № 923/1311/14.
Між сторонами у справі виникли спірні правовідносини поставки, які регулюються наступними нормами матеріального права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 Цивільного кодексу України правовідносини за договором поставки передбачають існування у продавця (постачальника) товару зобов'язання передати товар покупцю у встановлений строк, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму; загальна кількість товарів, що підлягають поставці визначається у специфікації за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (водночас сторони не позбавлені права обумовити у договорі визначення кількості товару, що підлягає поставці, іншим чином, що не суперечить законодавству).
Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України, частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або випливає з характеру спірних правовідносин.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, при вирішенні даного спору судом застосовуються наступні норми процесуального права.
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом не приймається посилання Відповідача на положення ст. 256, 258, 259 ЦК України, оскільки шестимісячний строк, яким обмежено період нарахування пені, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, не є строком позовної давності.
Аргументи, наведені Позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо стягнення 845760грн.00коп. основного боргу, 59648грн.04коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 13669грн.60коп. з урахуванням 3% річних, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам наведеного законодавства.
За розрахунком позивача:
розмір суми з урахуванням встановленого індексу інфляції, за період з 15.09.17 по 22.03.18, становить 59 648, 04 грн.;
розмір 3 % річних, за період з 15.09.17 по 22.03.18, становить 13 669, 60 грн.
Аргументи, наведені Відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, в частині позовних вимог щодо стягнення 9431,71грн. пені приймаються судом, у зв'язку з невірним застосуванням Позивачем у розрахунку періоду нарахування, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині, щодо стягнення з відповідача 845760грн.00коп. основного боргу, 59648грн.04коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 13669грн.60коп. з урахуванням 3% річних.
Щодо позовних вимог про стягнення пені.
Відповідно до наданого Позивачем «Розрахунку заборгованості станом на 22.03.2018 року» нарахування 130346,80грн. пені за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором здійснено за період з 15.09.2017 року по 22.03.18 (за 189 днів). Нарахувавши таким чином штрафні санкції (пеню) понад шестимісячний строк, Позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Враховуючи встановлений умовами Договору кінцевий строк оплати - 09.09.2017 р. та з урахуванням початку періоду розрахунку, зазначеного Позивачем у позовній заяві - 15.09.18, розмір пені має бути розрахований наступним чином:
основний борг період нарахування кількість днів ставка НБУ розмір пені
915 760,00 15.09-26.10.17 41 12,5% 25 716,55
915 760,00 27.10-04.12.17 39 13,5% 26 419,05
895 760,00 05.12-14.12.17 10 13,5% 6 626,17
895 760,00 15.12-20.12.17 6 14,5% 4 270,20
845 760,00 21.12-31.12.17 11 14,5% 7 391,71
845 760,00 01.01-25.01.18 25 14,5% 16 753,44
845 760,00 26.01-01.03.18 35 16,0% 25 881,18
845 760,00 02.03-11.03.18 10 17,0 7 856,79
Всього, розмір пені становить: 120915,09грн., а не 130346,80грн. (за розрахунком Позивача), що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог щодо стягнення 9431,71грн. пені.
Крім того, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Позивачем у позовній заяві не зазначено розмір збитків, понесених внаслідок невиконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, крім того під час судового розгляду справи по суті встановлено, що Позивачем ОСОБА_4 поставлено Відповідачу з порушенням строку, визначеного пунктом 4.4. Договору, а Відповідачем не повністю сплачена вартість отриманого товару (сплачено 270 000,00грн., залишок основного боргу складає 845760,00грн., що не заперечується Відповідачем), зокрема через те, що органами примусового виконання рішень було неправомірно арештовано рахунки ТОВ «Амалтея», у зв'язку з чим, Відповідачем було подано скаргу на дії ДВС і ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.04.18 у справі № 923/1311/14 було визнанно неправомірною постанову ДВС від 29.01.18 про арешт рахунків Відповідача у виконавчому провадженні № 51340813 та зобов'язано ДВС її скасувати (аркуші справи 76 - 79).
У якості інших обставин, які мають істотне значення (відповідно до приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України) судом враховується той факт, що в порушення умов п. 8.2. Договору, сторонами не підписано акт прийому-передачі ОСОБА_4, що істотно впливає на визначення моменту виникнення у Відповідача (прострочення Відповідачем) грошового зобов'язання.
Вказані обставини, які мають істотне значення, а також те, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, на думку суду є достатніми для зменшення розміру пені до 01,00грн. При цьому, сума зменшення розміру пені не враховується у розрахунку пропорційності задоволених позовних вимог, для визначення розміру судових витрат, які покладаються на сторони у справі.
Судові витрати (витрати позивача по сплаті судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (15741,36 : 1049424,44 х 1039992,73 = 15599,88), на Відповідача у розмірі 15599грн.88коп. та на Позивача у розмірі 141,48грн., відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладених вище норм права, керуючись ст. 232 - 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (адреса місцезнаходження: 75023, Херсонська область, Білозерський район, село Музиківка, вулиця Карла В., будинок 1-В; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 21298452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАЗ ОІЛ" (адреса місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 8, офіс 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40828361) 845760грн.00коп. основного боргу, 59648грн.04коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 13669грн.60коп. з урахуванням 3% річних, 1грн.00коп. пені, 15741грн.36коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду).
Дата складання повного рішення 18 червня 2018 р.
Суддя Ю.В. Гридасов