18 червня 2018 року Справа № 12/472/07
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали заяви Державного підприємства “Енергоринок” про здійснення заміни найменування боржника у справі
за позовом (стягувач): Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)
до відповідача (боржник): Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40),
без виклику представників сторін,
В порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991), в процесі розгляду заяви Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” у справі № 12/472/07 за позовом Державного підприємства “Енергоринок” до Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2014 було затверджено мирову угоду, укладену 03.09.2014 між Державним підприємством “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381), далі Стягувач, та Публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393), далі Боржник, у процесі виконання судового рішення на наведених в судовому рішенні умовах.
11 червня 2018 року Державне підприємство “Енергоринок” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 01/44-7118 від 04.06.2018, в якій просить здійснити заміну Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” у справі № 12/472/07, у зв'язку зі зміною його найменування, на Акціонерне товариство “Миколаївобленерго” (код ЄДРПОУ 23399393, адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40).
Заява ґрунтується на ст. 52 Господарського процесуального кодексу України аргументована тим, що відповідачем здійснено перейменування з Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” на Акціонерне товариство “Миколаївобленерго”, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості.
Крім того, стягувач зазначає, що боржником самостійно виконуються ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2014 про затвердження мирової угоди, в зв'язку з чим судове рішення не перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
При цьому, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991, яка була чинна до 15 грудня 2017 року) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про процесуальне оформлення переходу на нові правила судового провадження в даній справі.
Отже, і розгляд заяви ДП “Енергоринок” № 01/44-7118 від 04.06.2018 здійснюється за правилами, що діють після набрання чинності новим Господарським процесуальним кодексом України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017).
Ознайомившись з наданими суду матеріалами, дослідивши подану заяву, проаналізувавши викладені в ній обставини в сукупності з нормами процесуального права, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 (із змінами) за приписом статті 25 ГПК (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991, наразі ж це ст. 52 ГПК в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України “Про акціонерні товариства”). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104-108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991, наразі ж це ст. 52 ГПК в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року); крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.
З отриманого на запит судді витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.06.2018 за № НОМЕР_1 вбачається, що юридична особа з ідентифікаційним кодом 23399393 наразі має найменування Акціонерне товариство “Миколаївобленерго”, про що 27.04.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відповідні реєстраційні дані № 15221050100001203.
Отже, судом встановлено, що ані зміни організаційно-правової форми відповідача, ані зміни його ідентифікаційного коду не відбулось.
Таким чином, у даному випадку, чинний процесуальний закон не потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної ч. 3 статті 52 ГПК України.
Суд лише констатує факт зміни боржником свого найменування.
За таких обставин, виходячи з підстав та правових норм, на яких ґрунтується заява стягувача, суд не вбачає необхідності у здійсненні заміни боржника, що є підставою для відмови в задоволенні заяви ДП “Енергоринок”.
Керуючись ст. ст. 52, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Державного підприємства “Енергоринок” № 01/44-7118 від 04.06.2018 у справі № 12/472/07 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смородінова