65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2413/17
Господарський суд Одеської області у складі судді Волкова Р.В.
секретар судового засідання - Кришталь Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ”
про стягнення 338621,74 грн.
за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
про припинення правовідношення
Представники сторін:
Від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": ОСОБА_1 (довіреність № 14-66, від14.04.2017р.),
Від ПАТ “ОДЕСАГАЗ”: ОСОБА_2 ( довіреність № 21/17-304, від 22.11.2017р.)
встановив:
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” про стягнення 338621,74грн., з яких 247791,42грн. - 3% річних, 90830,32грн. - інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 04.01.2013р. договору № 13-304-Б купівлі-продажу природного газу, надання відповідачу природного газу у обсязі на загальну суму 375421598,40 грн., несвоєчасне здійснення оплати отриманого газу відповідачем, нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Публічне акціонерне товариство “ОДЕСАГАЗ” надало відзив (зареєстрований за вхід №24662/17 від 20.11.2017р.) на первісний позов, в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, вказує на те, що на час подачу позову заборгованості не існувало, тому позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати та 3% річних (а.с.121-124).
Публічне акціонерне товариство “ОДЕСАГАЗ” звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою (зареєстрована за вхід. № 3009/17 від 17.11.2017р.) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання правовідносин між позивачем та відповідачем з купівлі-продажу природного газу для подальшої реалізації населенню за договором № 13-304-Б припиненими.
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву посилається на приписи ст.1, 5, 6, 20 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 16, 526, 598, 599, 604 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 60, 83 ГПК України та зазначає, що правовідносини між сторонами можуть існувати лише за волевиявленням обох сторін, або в окремих випадках, однієї з його сторін.
У стосунках між позивачем та відповідачем об'єктом правовідносин та зобов'язання є матеріальні і нематеріальні блага обумовлені договором 13-304-Б купівлі-продажу газу, з приводу яких сторони вступили у правовідносини та здійснювали свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Публічне акціонерне товариство “ОДЕСАГАЗ” стверджує, що відповідно до умов договору та вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» здійснило з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повний розрахунок вартості поставленого газу. Станом на 16.11.2017р. ПАТ “ОДЕСАГАЗ” повністю виконало умови договору, тому просить суд визнати правовідносини між сторонами припиненими.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2017р. прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про припинення правовідношення.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (НАК "Нафтогаз України") надало відзив на зустрічний позов (зареєстрований за вхід. № 25731/17 від 04.12.2017р.), в якому зазначає, що дійсно було припинено правовідносини за договором № 13-304Б на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.11.2015р. на суму 859475,60 грн. та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.02.207р. на суму 573,50 грн.
На думку НАК "Нафтогаз України" правових підстав вважати припиненими правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу № 13.304-Б від 04.01.2013р. у розумінні ст.599 Цивільного Кодексу України не має, оскільки такі правовідносини є припиненими лише в частині с плати основної заборгованості (а.с.132-133).
У судовому засіданні від 06.06.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку в порядку ст.240 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.
Між сторонами 04.01.2013р. був підписаний договір № 13-304-Б купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 договору, за Договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
Кількість природного газу, який підлягав передачі, сторони визначили у п.2.1 договору.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 375421598,40 грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу (а.с.43-75).
Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планованих обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Сторонами були підписані додаткові угоди: №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №3 від 28.04.2014р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 17.07.2014р., №6 від 05.09.2014р., №7 від 10.11.2014р., №8 від 08.12.2014р., №9 від 22.12.2014р., №10 05.02.2015р., №11 від 10.03.2015р., №12 від 23.03.2015р., №13 від 03.04.2015р., №14 від 07.05.2015р., №15 від 03.06.2015р., №16 від 19.06.2015р., якими вносились зміни до Договору в частині «Ціни газу», «предмет договору», «Кількість та якість газу», «порядок вирішення спорів», «строку дії договору».
Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями до ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимогу п.6.1 Договору.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем нараховано до стягнення сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.
Розрахунок було додано до позовної заяви, який міститься в матеріалах справи (а.с.9-19).
Згідно наданого розрахунку позивачем нараховано 3% річних в сумі 247791,42 грн. та інфляційні витрати - 90830,32 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його вірним, обґрунтованим, який виконано з урахуванням додаткових угод, тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується зустрічних позовних вимог, то суд зазначає наступне.
ПАТ “ОДЕСАГАЗ” в своїй зустрічній позовній заяві звертає увагу суду на те, що ним були виконані умови договору, а тому правовідносини вважаються припиненими.
Відповідно до ст.599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, суд не погоджується з думкою ПАТ “ОДЕСАГАЗ”, оскільки правовідносини за договором № 13-304Б припинені лише в частині сплати основного боргу, що ж стосується вимог щодо сплати штрафних санкцій, договір в цій частині є діючим до проведення усіх розрахунків між сторонами.
За таких обставин, суд вважає, що немає правових підстав вважати припиненими правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу № 13-304-Б від 04.01.2013р. у розумінні ст.599 Цивільного Кодексу України, а тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 655 Цивільного Кодексу України, ст.ст.46, 73, 74, 79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” про 338621,74 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” (65003, м. Одеса, вул.Одарія,буд.1, код. 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,6, код. 20077720) 247791/двісті сорок сім тисяч сімсот дев'яносто одну/грн. 42коп. - 3% річних, 90830/дев'яносто тисяч вісімсот тридцять/грн. 32коп. - інфляційних втрат, 5079/п'ять тисяч сімдесят дев'ять/грн. 33коп. - витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про припинення правовідношення - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 06.06.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 15 червня 2018 р.
Суддя Р.В. Волков