18 червня 2018 року Справа № 915/316/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: ОСОБА_2 - дов.б/н від 02.04.2018;
представника відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос 2011”
(юр. адреса: 57546, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с.Матросівка, вул.Миколаївська, буд.1;
адреса для листування представника адвоката ОСОБА_2: 54038, м.Миколаїв, вул.Морехідна, буд.1В/3, оф.208),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро”
(юр. адреса: 54000, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.143),
про: стягнення попередньої оплати у розмірі 196274,52 грн.
13.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос 2011” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 13.04.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” заборгованості у сумі 196274,52 грн. за Договором поставки №МВ-94/18Д від 26.03.2018.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 26.03.2018 між сторонами було укладено Договір поставки №МВ-94/18Д від 26.03.2018. Згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №3453 від 26.03.2018 позивач 28.03.2018 сплатив відповідачу 100% попередньої оплати за товар у сумі 196274,52 грн. (з ПДВ). Проте, станом на 02.04.2018 ТОВ “Імперія-Агро” свої зобов'язання щодо поставки товару не виконало. 02.04.2018 на усне звернення до представника відповідача з вимогою пояснити причини невиконання зобов'язань щодо поставки товару, позивач отримав лист від 02.04.2018 наступного змісту: “У зв'язку із рейдерським захватом складів ТОВ “Імперія-Агро” Таскомбанком ми не маємо змоги повернути Вам кошти за непоставлений товар згідно Договору поставки №МВ-94/18Д від 26.03.2018 в сумі 196274,52 грн.”. 03.04.2018 позивач письмово (нарочно) звернувся до відповідача з вимогою про повернення отриманої попередньої оплати згідно до Договору поставки №МВ-94/18Д від 26.03.2018 у розмірі 196274,52 грн. у семиденний строк від дня отримання цієї вимоги, тобто до 10.04.2018. Станом на 13.04.2018 відповідач попередню плату не повернув, а вимогу позивача залишив без відповіді. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому, посилаючись на приписи ч.2 ст.251 ЦК України, ст.252 ЦК Україні та ч.2 ст. 693 ЦК України, просить захистити його право шляхом стягнення з відповідача суми попередньої оплати та судових витрат, понесених позивачем за розгляд даної справи.
Ухвалою суду від 18.04.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 17.05.2018.
17.05.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.06.2018.
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.
Відповідач відзив по суті позовних вимог до суду не направив.
Ухвала суду від 18.04.2018, якою призначене підготовче засідання у справі на 17.05.2018, відповідачем отримана 23.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.77).
Про час та місце розгляду справи по суті відповідач був належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.05.2018, яка надіслана за місцезнаходженням відповідача, але згідно до витягу “Укрпошти” станом на 06.06.2018, в якому зазначено в графі “Операції” 29.05.2018 вручення: особисто.
Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причин неявки.
Представник відповідача у підготовче судове засідання 17.05.2018 та судове засідання з розгляду справи по суті 06.06.2018 не з'явився, жодних причин неявки суду не повідомив.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 06.06.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
26.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (постачальник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос 2011” (покупець, позивач у справі) було укладено Договір поставки №МВ-94/18Д (надалі - Договір №МВ-94/18Д), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору.
Відповідно до п.1.2. Договору №МВ-94/18Д найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в Специфікаціях додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Згідно п.2.1. Договору №МВ-94/18Д за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу. Асортимент, кількість та ціна якої визначаються Специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.
У відповідності п.2.2. Договору №МВ-94/18Д ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у Специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США.
В день укладення Договору №МВ-94/18Д від 26.03.2018 сторонами була укладена Специфікація №1 від 26.03.2018 (надалі - Специфікація №1), відповідно до п.1 якої постачальник повинен поставити покупцю товар на загальну суму 196274,52 грн. (з ПДВ) с трок до 28.03.2018.
Пунктом 3.2. Договору №МВ-94/18Д сторони визначили, що оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в Специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору. Також оплата може здійснюватися шляхом передачі постачальнику простих векселів з урахуванням умов зазначених в п.3.5. даного договору.
Згідно п.3. Специфікації №1 покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 196274,52 грн. (еквівалент у доларах США: 7465,75 USD), зазначеної в п.2 даної Специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 28.03.2018.
На виконання умов Договору №МВ-94/18Д, позивачем було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 196274,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1220 від 28.03.2018 на вказану суму (а.с.20, 28).
Проте у строк до 28.03.2018 відповідач зобов'язання з поставки позивачу товару не виконав.
Позивач зазначає, що 02.04.2018, на усне звернення позивача до представника відповідача з вимогою пояснити причини невиконання зобов'язань щодо поставки товару, позивач отримав від відповідача лист б/н від 02.04.2018, в якому останній повідомляє позивача, що у зв'язку із рейдерським захватом складів ТОВ “Імперія-Агро” ТАСкомбанком, відповідач не має змоги повернути кошти за непоставлений товар згідно Договору поставки №МВ-94/18Д від 26.03.2018 в сумі 196274,52 грн. (а.с.29).
03.04.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу №25 від 03.04.2018, в якій він просить у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги повернути попередню оплату в розмірі 196274,52 грн. з ПДВ шляхом їх перерахування на рахунок позивача. Вказана вимога отримана відповідачем 03.04.2018 про, що свідчить відповідна відмітка про отримання (а.с.30).
Відповідач відповіді на вимогу не надав, у визначений позивачем строк грошові кошти не повернув.
Оскільки, у визначений у вимозі термін відповідач попередню оплату в розмірі 196274,52 не повернув, позивач звернувся до суду з позовом.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).
Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п.1.2. Договору №МВ-94/18Д сторони погодили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови визначаються в Специфікаціях додатках до договору, які є його невід'ємними частинами.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар у строк та за ціною, визначених у специфікації, однак відповідач обумовлений договором товар у визначений строк не поставив.
У відповідності до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
На підставі ч.2 ст.693 ЦК України позивач 03.04.2018 направив на адресу відповідача вимогу №25 від 03.04.2018, в якій вимагає у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги відповідачем повернути попередню оплату в розмірі 196274,52 грн. з ПДВ шляхом їх перерахування на рахунок позивача. Вказана вимога отримана відповідачем 03.04.2018 про, що свідчить відповідна відмітка про отримання (а.с.30).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача щодо повернення оплачених коштів по Договору №МВ-94/18Д настав 10.04.2018 (03.04.2018 + 7дн.), однак у встановлений строк грошові кошти не повернуті, отже зобов'язання є простроченим.
Згідно ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання позивачем зобов'язань з оплати товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 196274,52 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Крім того, позивачем в позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Як встановлено судом, 02.04.2018 між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги №1 (а.с.69-71), згідно п.1.1., якого визначено, що адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту професійну правничу допомогу у спорі, який виник між клієнтом та ТОВ “Імперія-Агро”, саме щодо стягнення в судовому порядку з ТОВ “Імперія-Агро” попередньої оплати за Договором поставки №МД-94/18Д від 26.03.2018 в розмірі 196274,52 грн., а клієнт зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором.
Правовий статус гр.ОСОБА_2 як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльність Серія МК №001334 від 30.03.2018 (а.с.73).
Судом встановлено, що адвокатом ОСОБА_2 прийнято від ТОВ “Колос 2011” оплату за надання правової до допомоги по господарській справі №915/316/18 згідно Договору №1 від 02.04.2018 у сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1364 від 26.04.2018 на суму 7000,00 грн. та платіжним дорученням №1431 від 14.05.2018 на суму 3000,00 грн.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотань від відповідача, у відповідності до ч.5 ст.126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, до суду не надходило.
Відповідно до п.1) ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З врахуванням наведеного витрати позивача на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача в повному розмірі.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро”, юр. адреса: 54000, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.143 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос 2011”, юр. адреса: 57546, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с.Матросівка, вул.Миколаївська, буд.1; адреса для листування представника адвоката ОСОБА_2: 54038, м.Миколаїв, вул.Морехідна, буд.1В/3, оф.208 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 03763980) 196274,52 грн. боргу, 2944,12 грн. судового збору та 10000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 18.06.2018 року.
Суддя М.В. Мавродієва