08 червня 2018 року Справа № 915/828/16
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, розглянувши колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смородінова О.Г., судді: Алексєєв А.П., Коваль Ю.М.,
при секретарі судового засідання: Ржепецька К.М.,
у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз”,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,
про: стягнення 26780927,42 грн. відшкодування вартості безпідставно набутого майна.
За участю представників учасників справи:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 07.02.2016 за № 426,
ОСОБА_3 - за довіреністю від 10.08.2016 за № 4012,
від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю № 007Др-8-0118 від 09.01.2018,
ОСОБА_5- за довіреністю № 007Др-143-1217 від 20.12.2017,
від третьої особи: не з'явився.
Суть спору:
В порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991):
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 28.07.2016 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача 26780927,42 грн.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на підставі: укладеного 02.08.2006 між Арбузинською селищною радою та ФОП ОСОБА_1 договору на виконання соціального замовлення; розпоряджень Арбузинської райдержадміністрації Миколаївської області про створення державних технічних комісій по введенню в експлуатацію газопроводу в смт. Арбузинка ; актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом газопроводу у ФОП ОСОБА_1 як генпідрядника; укладеного 25.03.2008 між ФОП ОСОБА_1 та ВАТ “Миколаївгаз” договору № 1/2008-07 “Про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання (підземних, наземних газопроводів середнього, низького тиску, ГШРП та ШРП)” та актів приймання-передачі газопроводів в експлуатацію від позивача до відповідача для виконання робіт по технічному обслуговуванню газопроводів (1-10, 12-14 черги будівництва); листа ПАТ “Миколаївгаз” від 01.11.2010 № 04/1825 про розірвання договору № 1/2008-07; судових рішень, прийнятих у справах: № 6/86/09 від 26.09.2009 (визнано за позивачем право власності на газопровід), № 5016/4079/2011(1/251) (в межах розгляду якої Вищий господарський суд України визнав розірваним договір № 1/2008-07); № 5016/946/2012(8/54) - яким відмовлено в позові ПАТ “Миколаївгаз” до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору на технічне обслуговування; № 5016/2649/2012(13/119) - яким відмовлено в позові ПАТ “Миколаївгаз” до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір на технічне обслуговування систем газопостачання; № 5016/2896/2012(10/83) - яким відмовлено в позові ПАТ “Миколаївгаз” до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір на постачання природного газу за врегульованим тарифом в редакції ПАТ “Миколаївгаз”; № 915/1031/13 (відмовлено у позові ПАТ “Миколаївгаз” до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання укласти типовий договір на користування складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власником та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)); № 915/143/13-г - яким визнана відсутність у ПАТ “Миколоївгаз” прав на володіння і користування газопроводами, які належать ФОП ОСОБА_1; № 915/2176/14 (відмовлено в позові ФОП ОСОБА_1 до ПАТ “Миколаївгаз” про визнання договору оренди об'єктів систем газопостачання укладеним); № 915/549/15 (відмовлено в позові ПАТ “Миколаївгаз” до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України); листа позивача від 06.04.2016 до відповідача з пропозицією здійснити передачу права власності майна (газопроводу) шляхом укладання договору купівлі-продажу (який залишено відповідачем без відповіді); звіту про незалежну оцінку майна - вуличних розподільчих газових мереж, складеного ТОВ “Науково-дослідне консалтингове підприємство “Пектораль” 05.02.2013 зі встановленою вартістю 26780927,42 грн.; норм статей 316, 190 (ч. 1), 395, 11 (ч. 2), 1212, 16, 1213 (ч. 2), 1214 Цивільного кодексу України, та мотивовані наступним:
Об'єктом права власності позивача (згідно з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2009 у справі № 6/86/09) є об'єкти системи газопостачання, що призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам та є складовими єдиної газотранспортної системи України, а саме газопроводи середнього, низького та високого тиску.
Судовими рішеннями встановлений факт використання ПАТ “Миколаївгаз” у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку газопроводів, що належать ФОП ОСОБА_1, здійснюючи розподіл газу по газовим мережам для забезпечення отримання газу кінцевим споживачем, за відсутності прав на володіння і користування газопроводами, так як між сторонами відсутні договірні відносини щодо цього майна.
Позивач стверджує, що відповідач набув та використовує майно власника без достатніх правових підстав. Кваліфікація відповідних зобов'язань породжується нормою статті 1212 ЦК України. Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов'язаннями з безпідставного збагачення, або кондекційними зобов'язаннями.
Водночас, підприємець зазначає, що у даному випадку майно не може бути повернуто позивачу, оскільки воно є частиною Єдиної газотранспортної системи України. Враховуючи положення ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у зв'язку з неможливістю повернути в натурі позивачу безпідставно набуте майно, відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість безпідставно набутого майна.
Звідси вбачаються підстави для захисту майнових прав позивача в обраний позивачем спосіб, що передбачений законом, шляхом відшкодування вартості безпідставно набутого майна.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2016 (суддя Корицька В.О.) було порушено провадження у справі з призначенням її розгляду на 15.08.2016.
15.08.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.08.2016.
23.08.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.08.2016.
Ухвалою суду від 29.08.2016 призначено по справі № 915/828/16 судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, та зупинено провадження у справі № 915/828/16 до закінчення проведення судової експертизи.
У подальшому ухвалою суду від 16.11.2016 було поновлено провадження у справі № 915/828/16.
Ухвалою суду від 18.11.2016 проведення судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2016, доручено Київському міському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та зупинено провадження у справі № 915/828/16 до закінчення проведення судової експертизи.
Ухвалою суду від 05.04.2017 було поновлено провадження у справі № 915/828/16.
Ухвалою суду від 05.04.2017 проведення судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2016, доручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр будівельних та земельних експертиз” ОСОБА_6 та зупинено провадження у справі № 915/828/16 до закінчення проведення судової експертизи.
Так, на вирішення експертизи було поставлено наступне питання: яка на сьогоднішній час ринкова вартість об'єктів системи газопостачання, що призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам та є складовими Єдиної газотранспортної системи України, за списком.
На виконання зазначеної ухвали матеріали господарської справи у 3-х томах (1-й том - на 262 аркушах; 2-й том - на 210 аркушах (диск № RED80-M-80685); 3-й том на 176 аркушах (диск № RED80-M-80685), копія ухвали від 29.08.2016 на 2-х арк.; копія ухвали від 05.04.2017 на 2-х арк.; додаткові документи для проведення експертизи на 966 арк. були скеровані до експертної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр будівельних та земельних експертиз”.
Ухвалою суду від 08.06.2017 було поновлено провадження у справі № 915/828/16.
Ухвалою суду від 08.06.2017, зокрема, за клопотанням судового експерта Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр будівельних та земельних експертиз” ОСОБА_6 погоджено строк виконання експертного дослідження, запропонований експертом (до трьох місяців) та зупинено провадження у справі № 915/828/16 до закінчення проведення судової експертизи.
04.12.2017 від експертної установи до Господарського суду Миколаївської області за супровідним листом № 992/532 від 29.11.2017 надійшли: висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 532/11-2017 від 29.11.2017; матеріали господарської справи № 915/828/16 у 3-х томах; додаткові документи для проведення експертизи на 966 арк.
У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя головуючим суддею Корицькою В.О. (закінчення строку, на який було призначено суддю), на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 251 від 04.12.2017 справу № 915/828/16 передано на розгляд судді Смородіновій О.Г., про що свідчить протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2017.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2017 вказану справу прийнято до свого провадження суддею Смородіновою О.Г.; поновлено провадження у справі № 915/828/16; строк розгляду спору розпочато заново; розгляд справи призначено на 09 січня 2018 року та викладено вимоги до позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою суду від 09.01.2018 було продовжено розгляд справи № 915/828/16 зі стадії підготовчого провадження, приписано строк проведення підготовчого провадження обчислювати з дати 06 грудня 2017 року та відкладено підготовче засідання на 01 лютого 2018 року об 11 год. 15 хв.
Також 09.01.2018 до суду від відповідача надійшло письмове клопотання б/н від 09.01.2018 (вх. № 227/18) про зупинення провадження у справі до винесення остаточного судового рішення у господарській справі № 915/704/17 за позовом ПАТ «Миколаївгаз» до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору на експлуатацію складових газорозподільної системи укладеним у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до прийняття рішення по справі № 915/704/17.
За наслідками розгляду наведеного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з викладених підстав, суд в судовому засіданні 01.02.2018 оголосив, що не вбачає законних підстав для його задоволення, про що зафіксовано як у підготовчому судовому засіданні, так і матеріалами технічного запису.
Приписами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: - об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Оскільки зібрані докази по даній господарській справі дозволяють суду встановити та надати оцінку обставинам справи, які виступають предметом судового розгляду, то об'єктивна неможливість розгляду справи № 915/828/16 відсутня.
01.02.2018 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 06.02.2018.
06.02.2018, за наслідками розгляду клопотання позивача, господарським судом постановлено ухвалу про здійснення розгляду справи № 915/828/16 колегіально у складі трьох суддів та передання справи № 915/828/16 для визначення складу колегії суддів за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
На підставі розпоряджень керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 14 від 07.02.2018 та № 16 від 07.02.2018, на виконання вищевказаної ухвали господарського суду від 06.02.2018, здійснено допризначення двох членів колегії суддів у справі № 915/828/16.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.02.2018 автоматизованою системою документообігу суду визначена колегія суддів для розгляду справи № 915/828/16 у складі: головуючий суддя - Смородінова О.Г., судді - Алексєєв А.П., Фролов В.Д.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2018 було прийнято господарську справу № 915/828/16 до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смородінова О.Г., судді - Алексєєв А.П., Фролов В.Д., строк розгляду справи розпочато спочатку, підготовче засідання у справі призначено на 27 лютого 2018 року о 14 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 27.02.2018 підготовче засідання відкладено на 03 квітня 2018 року о 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 03.04.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів (до 08 травня 2018 року включно) та оголошено перерву в судовому засіданні до 18 квітня 2018 року об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 18.04.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 915/828/16 до судового розгляду по суті на 08 травня 2018 року о 14 год. 00 хв.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 78 від 05.05.2018, у зв'язку зі звільненням судді Фролова В.Д. (підстава - рішення Вищої ради правосуддя від 26.04.2018 № 1269/0/15-18 про звільнення судді з посади у відставку), внесено зміни до складу колегії суддів для розгляду справи № 915/828/16 в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України - шляхом застосування автоматизованої системи документообігу суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2018 автоматизованою системою документообігу суду визначено наступний склад колегії суддів: Смородінова О.Г. - головуючий суддя, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2018 було прийнято господарську справу № 915/828/16 до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смородінова О.Г., судді - Алексєєв А.П., Коваль Ю. М., розгляд справи по суті розпочато повторно.
Іншою ухвалою господарського суду від 08.05.2018 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду по суті справи № 915/828/16 до 23 травня 2018 року о 14 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 23.05.2018 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду по суті справи № 915/828/16 до 08 червня 2018 року о 14 год. 45 хв.
06 лютого 2018 року до господарського суду від позивача надійшла заява б/н від 05.02.2018 (вх. № 1550/18) про уточнення (доповнення змісту) позовних вимог, в якій, не змінюючи предмет та підстави позову, ФОП ОСОБА_1 просить суд: стягнути з відповідача на його користь 26780927,42 грн. у відшкодування вартості безпідставно набутого газопроводу високого, середнього, низького тиску загальною протяжністю 51852 метрів, змонтовані ШП - 2 одиниці, ШРП - 1 одиниця, ГШРП - 2 одиниці в смт. Арбузинка Миколаївської області.
У відзиві б/н від 23.08.2016 (вх. № 14540/16 від 23.08.2016) ПАТ “Миколаївгаз” вважає позов незаконним та необґрунтованим, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи: по-перше тим, що лише частина газових мереж, яка за твердженням позивача належить йому, знаходиться на балансі відповідача, а саме: газопровід середнього тиску Арбузинський р-н, смт. Арбузинка, пров. Котовського, вул. 40-р Перемоги, пров. Чер. Партизан, пров. Широкий, 2, вул. Гоголя 5047м, інв. номер в системі ЄСК 148211100330200310; газопровід середнього тиску Арбузинський р-н, смт. Арбузинка, пров. Далекий, вул. Леніна, вул. 40-р Перемоги, пров. Вишневий, пров. Комарова 3053м, інв. номер в системі ЄСК 148211100330200309. Щодо інших газопроводів, то вони не перебувають на балансі відповідача, а тому підстави стверджувати, що відповідач набуває нові цінності, збільшив кількість та вартість належного йому майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із його володіння, - відсутні.
По-друге, відповідач зазначає, що позивач жодним чином в позові не зазначив, що газопроводи втрачені ним та він не може ними розпоряджатися на власний розсуд у зв'язку з нібито набуттям їх відповідачем, хоча це є однією з обов'язкових умов безпідставного набуття іншою особою. Факт направлення позивачем на адресу відповідача листа від 06.04.2016 з пропозицією зустрічі для обговорення всіх істотних умов договору купівлі-продажу газопроводу навпаки підтверджує, що позивач вільно володіє та розпоряджається належним йому майном, тим самим спростовує твердження про безпідставне набуття відповідачем газопроводу.
По-третє, ПАТ “Миколаївгаз”, посилаючись на правила Кодексу газорозподільних систем, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс) зазначає про обов'язок саме власника газорозподільної системи забезпечувати утримання останньої відповідно до вимого чинного законодавства, для чого власник має укласти один з чотирьох договорів з Оператором ГРМ. Натомість, позивач не здійснює жодних дій щодо підтримання газопроводів у належному стані та ухиляється від укладання з відповідачем (неодноразовим ініціатором) договору на експлуатацію, господарське відання чи користування.
Крім цього відповідач звертає увагу суду на те, що позивач лише наполягає на тому, щоб відповідач або купив його газопровід або взяв в оренду, що є неприйнятним для відповідача, оскільки на укладання таких правочинів у відповідача відсутні кошти. Відповідач фактично за власні кошти, не отримуючи будь-якої компенсації, підтримує в належному стані (не свій) газопровід замість власника, який повинен це робити.
Відповідач стверджує, що позивач у межах цієї справи фактично намагається примусово продати відповідачу газопровід під виглядом начебто компенсації набутого майна. Тобто, позивач має намір стягнути повну вартість газопроводу, при цьому залишившись його власником надалі, тобто позивач хоче безпідставно отримати кошти відповідача.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в наданих суду письмових поясненнях б/н і б/д (вх. № 2818/18 від 05.03.2018) просить відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що газопроводи, які обліковуються на балансі відповідача, є об'єктами державної власності та відносяться до секції рухомого майна.
08.06.2018 за результатами розгляду справи колегією суддів на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін в судових засіданнях, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
Як неодноразово було встановлено господарськими судами, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26 лютого 2009 року у справі № 6/86/09, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 та постановою Верховного Суду України від 02.09.2014, за ФОП ОСОБА_1 визнано право приватної власності на газопровід високого, середнього, низького тиску загальною протяжністю 51852 метра, змонтовані ШП - 2 одиниці, ШРП - 1 одиниця, ГШРП - 2 одиниці, збудований по договору з Арбузинською селищною радою від 02.08.2006 в смт. Арбузинка Миколаївської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що судовими рішеннями (які були наведені в описовій частині даного судового рішення) встановлений факт використання ПАТ “Миколаївгаз” у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку газопроводів, що належать ФОП ОСОБА_1, здійснюючи розподіл газу по газовим мережам для забезпечення отримання газу кінцевими споживачами, за відсутності прав на володіння і користування газопроводами, так як між сторонами відсутні договірні відносини щодо цього майна.
Також позивач обґрунтовує суду застосування до спірних відносин норм ч. 2 ст. 1213 ЦК України, посилаючись на те, що у даному випадку майно не може бути повернуто позивачу, оскільки воно є частиною Єдиної газотранспортної системи України, підтверджуючи це, зокрема, гідравлічною схемою плану розташування газових мереж, смт. Арбузинка Миколаївської області, встановленими обставинами судових рішень господарських судів та висновком експерта (ОСОБА_9С.) за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 12/18 від 02.04.2018, який був наданий суду позивачем 03.04.2018.
Як в судових засіданнях, так і в заяві б/н від 05.02.2018 (вх. № 1550/18 від 06.02.2018) про уточнення (доповнення змісту) позовних вимог, при розгляді даної справи позивач зазначив, що на виконання договору № 1/2008-07 про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання (підземних, надземних газопроводів середнього, низького тиску, ГШРП та ШРП) від 25.03.2008, позивач передав, а відповідач, згідно актів приймання-передачі газопроводів в експлуатацію від 15.04.2008, 25.03.2008, 23.04.2008, 25.05.2008, 20.11.2008, 25.10.2008, 17.01.2009, прийняв для виконання робіт по технічному обслуговуванню газопроводи середнього і низького тиску в смт. Арбузинка Миколаївської області (1-10, 12-14 черги будівництва), що прийняті в експлуатацію за актами державної приймальної комісії № 1 від 25.07.2007, № 2 від 25.07.2007, № 3 від 18.02.2008, № 4 без дати, № 5 від 05.05.2008, № 6-8 від 05.05.2008, № 9 від 13.11.2008, № 10 від 10.10.2008, № 12 від 13.11.2008, № 13 від 11.11.2008, від 30.12.2008.
Договір № 1/2008-07 від 25.03.2008 визнано розірваним на підставі листа відповідача від 01.11.2010 № 04/1825.
Проте, відповідач продовжує утримувати виконавчо-технічну документацію, розроблену позивачем, тобто, без будь-яких правових підстав.
На час розгляду справи між сторонами відсутні будь-які правовідносини, що регулюють право відповідача на експлуатацію належних позивачу газових мереж, підстави користування відповідачем газовими мережами позивача, умови і спосіб їх використання позивачем.
Дійсно, за результатами розгляду господарської справи № 5016/4079/2011(1/251) (постанова Вищого господарського суду України від 05.11.2012), колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що договір № 1/2008-07 від 25.03.2008 є розірваним на підставі листа ПАТ “Миколаївгаз” № 04/1825 від 01.11.2010.
Водночас, за результатами розгляду господарської справи № 915/1319/14 (постанова Вищого Господарського суду України від 18.03.2015), колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила про таке, що: «Разом з тим, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи доводам сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема укладений між позивачем і відповідачем договір від 25.03.2008, який є чинним на момент розгляду справи, господарські суди прийшли до правомірного висновку, що ПАТ по газопостачанню і газифікації "Миколаївгаз" має технічну можливість припинити постачання третім особам у справі природній газ по належним позивачу газопроводам шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломб на цих пристроях.»
Про договір № 1/2008-07 від 25.03.2008 також згадується в листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 284/16/61-15 від 17.01.2015 із зазначенням про розірвання цього договору згідно листа ПАТ «Миколаївгаз» та у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не забезпечується здійснення технічного обслуговування вищезазначених газорозподільних мереж та з метою забезпечення безперебійного і безаварійного газопостачання споживачів, які підключені до цих газорозподільних мереж, ПАТ «Миколаївгаз» було прийнято рішення щодо проведення робіт з технічного обслуговування газорозподільних мереж безкоштовно.
Крім того, під час розгляду даної справи, 29.11.2017 судовим експертом ОСОБА_6 була проведена судова будівельно-технічна (оціночно-будівельна) експертиза, за результатами проведення якої, згідно висновку експерта № 532/11-2017 від 29 листопада 2017 року: дійсна (ринкова) вартість об'єктів систем газопостачання, що призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, без урахування вартості земельного компоненту, визначена в рамках витратного методичного підходу, становить (із заокругленням до цілих одиниць) 13486492 грн. без урахування ПДВ, в тому числі: - 1-а черга будівництва: газопровід середнього тиску загальною протяжністю 5047 м по пров. Котовського, вул. 40 років Перемоги, пров. Красний партизан, пров. Широкий, вул. Гоголя, пров. Крайній, пров. Кузнечний, пров. Безіменний, вул. Чапаєва, вул. Шевченко, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 1 від 13.07.2007 - 1204588 грн.; - 2-а черга будівництва: газопровід середнього тиску загальною протяжністю 4683 м по пров. Далекому, пров. Рибному, вул. Леніна, вул. 40 років Жовтня, пров. Вишневому, пров. Комарова, вул. Степовій до пров. Сонячного, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 2 від 13.07.2007 - 1184249 грн.; - 3-я черга будівництва: газопровід середнього тиску загальною протяжністю 3053 м від пров. Торгового по вул. 40 років Жовтня, вул. Молодіжній, вул. Східній, вул. Будівельній, пров. Новому, пров. Гагаріна, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 3 від 18.02.2008 - 648237 грн.; - 4-а черга будівництва: газопровід середнього тиску загальною протяжністю 5910 м по вул. Шевченко, вул. Зарічній, вул. Леніна, вул. Садовій, пров. Матросова, пров. Вишневому, пров. Майському, пров. Комарова, пров. Артилерійському, пров. Короткому, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 4 від 15.02.2008 - 1386554 грн.; - 5-а черга будівництва: газопровід середнього тиску загальною протяжністю 5792 м по пров. Новокраснівському, вул. 40 років Жовтня, вул. ОСОБА_10, вул. Степовій, вул. Садовій, пров. Дружби, пров. Тихому, вул. ОСОБА_9, вул. Шевченко, вул. Мостовій, ШП-2 № 6 по вул. І. Франка, ШП-2 № 7 по вул. Мостовій, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 5 від 05.05.2008 - 1399101 грн.; - 6-7-8-а черга будівництва: газопровід низького тиску загальною протяжністю 5232 м від ШП-2 № 6 по вул. І. Франка, вул. 40 років Жовтня, вул. Степовій, пров. Кірова, від ШП-2 № 7 по вул. Мостовій, вул. Луговій, вул. Б. Хмельницького, по вул. Леніна, від ШП-2 № 1 до пров. Торгового, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 6-8 від 05.05.2008 - 1457837 грн.; - 10-а черга будівництва: газопровід середнього тиску загальною протяжністю 11020 м від вул. Шевченко, по дамбі - вул. Набережній по вул. Пушкіна по пр. Травневому по вул. Бондаренка по пр. Констянтинівському по вул. Живанова - по пр. Виноградному - по вул. Колодязній - по вул. Верхній й ШРП № 3, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 10 від 10.10.2008 - 2781277 грн.; - 11-а черга будівництва: газопровід високого тиску загальною протяжністю 687 м від пров. Шевченко - до пров. Піщаному до вул. Учительська, ГШРП № 1 та ГШРП № 2, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 11 від 20.10.2008 - 822151 грн.; - 9-а та 12-а черга будівництва: газопровід середнього тиску загальною протяжністю 8519 м від вул. Леніна по пр. Майському, вул. Садовій, від вул. Леніна по пр. Вишневому від вул. Зарічній по пр. Торговому, від вул. Садової по пр. Дружби (дев'ята черга), від вул. Шевченко по пр. Піщаному до ГШРП № 1, від ГШРП № 2 по вул. Учительській, вул. Коцюбинського, вул. Щорса, вул. 50 років Жовтня, вул. Низовій (12 черга), прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 9 від 07.11.2008 - 2157846 грн.; - 13-а черга будівництва: газопровід низького тиску загальною протяжністю 539 м від ШП № 2 вул. Живанова до житлових будинків № 109, № 107, № 105, № 101, прийнятий в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 13 від 10.11.2008 - 139888 грн.; - 14-а черга будівництва: газопровід середнього тиску загальною протяжністю: труба Д63 - 231 м, Д40 - 1139 м від пр. Новокраснівського по вул. Леніна по пр. Дружби, від пр. Нового по вул. Садовій, від вул. Леніна по пр. Новому до вул. Шевченко, від вул. Степової по пр. Матросова, від вул. Леніна по пр. Комарова, від вул. Шевченко по пр. Комарова, та кранів Д40 - 2 шт., зазначених в акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації № 14 від 30.12.2008 - 304764 грн.
01.02.2018 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення б/н від 01.02.2018 (вх. № 1353/18) на вищенаведений висновок експерта, в яких ПАТ “Миколаївгаз” просить суд визнати висновок експерта за результатами проведеної судової оціночно-будівельної експертизи № 532/11-2017 від 27.11.2017 по справі № 915/828/16 таким, що викликає сумніви у його правильності, а також є необґрунтованим та суперечним з іншими матеріалами справи.
У відповіді б/н від 05.02.2018 (вх. № 1552/18 від 06.02.2018) на вищенаведені заперечення відповідача на висновок експерта, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що висновки відповідача щодо необхідних дій судового експерта не заслуговують на увагу і не можуть розглядатися судом як підстава для визнання висновку експерта за результатами проведеної судової оціночно-будівельної експертизи № 532/11-2017 від 27.11.2017 необґрунтованими та сумнівними. Невірне тлумачення відповідачем окремих нормативних документів і порядку їх застосування не може бути причиною для притягнення судового експерта ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності.
Відповідно до змісту ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Предметом даного позову виступає майнова вимога підприємця, як власника майна (газопроводів) щодо стягнення з відповідача грошових коштів в якості відшкодування вартості безпідставно набутого майна (газопроводів).
Підставою висунуто набуття та використання відповідачем майна (газопроводів) без достатніх правових підстав, а отже - настання відповідальності останнього згідно зі статтями 1212, 1213 (ч. 2) Цивільного кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані суду учасниками справи докази у відповідності з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла наступних висновків:
У позові позивач стверджує, що відповідач безпідставно набув його майно (газопроводи), яке використовує без жодних правових підстав.
Загальні підстави щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави, зазначеної у ст. 1212 ЦК України, розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Виходячи зі специфічності природи майна (власником якого виступає позивач), а отже - взаємовідносин, що склалися між сторонами в даній справі, правова підстава утримання газопроводів в належному стані у даному випадку фактично не відпала, оскільки наведені газопроводи потребують постійного технічного обслуговування.
За правилами статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Як підтверджено обома сторонами даного спору, відповідачу спірне майно (газопроводи) було надано в користування (нксплуатацію) за існування достатніх правових підстав (договір № 1/2008-07 від 25.03.2008), тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його технічного обслуговування.
При цьому, з огляду на специфічність майна, право утримання газопроводів для технічного обслуговування спеціалізованою організацією або власником, який має відповідний дозвіл (ліцензію), має місце в силу закону.
Відповідач слушно посилається в своїх запереченнях на спеціальні норми права, які регламентують відносини власників газових мереж та спеціалізованих організацій (таких як відповідач).
Так, відповідно до частини 4 та 5 статті 7-1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.
Експлуатації Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мережі якого підключені належні власникам газорозподільної системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).
Відповідно до п. 3.2 розділу ІІІ Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15.05.2015 «Про затвердження правил безпеки систем газопостачання», власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок власника газорозподільної системи забезпечувати утримання останньої відповідно до вимог законодавства, для чого власник має укласти один з чотирьох договорів з Оператором ГРМ.
Колегія суддів вважає, що сторонами, зокрема - позивачем (власником) не використані всі передбачені законом важелі, як-то укладення одного з чотирьох видів договорів з Оператором ГРМ.
Натомість, доказів здійснення позивачем відповідних дій щодо підтримання газопроводів у належному стані, матеріали справи не містять. При цьому, позивач ухиляється від укладання з відповідачем договорів на експлуатацію, господарське відання чи користування газопроводами, хоча відповідач неодноразово виступав ініціатором укладення з позивачем наведених договорів.
З пояснень відповідача, останній протягом тривалого часу за свій рахунок здійснював заходи щодо підтримання належних позивачу на праві власності газопроводів в належному стані шляхом проведення заходів з технічного обслуговування цих газопроводів.
Як вже вище було наведено, листом № 284/16/61-15 від 17.01.2015 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернула увагу ФОП ОСОБА_1, що згідно вимог п. 4.1.5 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 254 від 01.10.1997, на кожному підприємстві повинен виконуватися комплекс заходів, включаючи систему технічного обслуговування і ремонту, які забезпечують користування системою газопостачання в справному стані і з дотриманням вимог, визначених цими правилами. Забезпечення виконання заходів покладається на власника підприємства. Таким чином, ФОП ОСОБА_1, як власник газорозподільних мереж, повинен забезпечити технічне обслуговування власних газорозподільних мереж. У 2008 році між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Миколаївгаз» було укладено договір про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання (підземних, надземних газопроводів середнього, низького тиску, ГРП та ШРП) від 25.03.2008 № 1/2008-07. Проте, згідно інформацією Сектору НКРЕКП у Миколаївській області цей договір було розірвано згідно листа ПАТ «Миколаївгаз» від 01.11.2010 № 04/1825. У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не забезпечується здійснення технічного обслуговування вищезазначених газорозподільних мереж та з метою забезпечення безперебійного і безаварійного газопостачання споживачів, які підключені до цих газорозподільних мереж, ПАТ «Миколаївгаз» було прийнято рішення щодо проведення робіт з технічного обслуговування газорозподільних мереж безкоштовно.
Позивач посилається на акти приймання-передачі газопроводів в експлуатацію від 15.04.2008, 25.03.2008, 23.04.2008, 25.05.2008, 20.11.2008, 25.10.2008, 17.01.2009 (які, до речі, суду не надав, а отже - не виконав покладений на нього процесуальним законом (ст. 74 ГПК України) обов'язок доказування), якими були передані відповідачу газопроводи, водночас власник не звертався до ПАТ «Миколаївгаз» за складанням актів про повернення цих газопроводів з технічного обслуговування.
Навпаки, як свідчать матеріали справи, відповідач звертався до позивача з листом № Мк007-СЛ-4971/02.18 від 26.02.2018, в якому, враховуючи закінчення дії договору про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання № 1/2008-07 від 25.03.2008, повертав отримані на виконання договору газорозподільні мережі, для чого направив для підписання два примірника акту приймання-передачі газопроводів середнього та високого тиску в смт. Арбузинка Миколаївської області.
У відповіді (лист б/н 23.03.2018) ФОП ОСОБА_1 повідомив, що правові підстави для формального підписання акту без фактичної передачі майна відсутні.
Мотивація відмови наведена у листі.
Також суд звертає увагу позивача на те, що для виникнення кондикційного зобов'язання необхідним є сам факт безпідставного збагачення, а не відповідна підстава, яка це спричинила.
Згідно з висновками Верховного Суду України, кондикція як самостійний позов застосовується за таких умов: зобов'язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютно безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Майно не можна вважати набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо в момент його набуття (збереження) це відбулося хоч і не прямо передбаченим, але у будь-якому разі - не забороненим цивільним законодавством способом із метою досягнення учасниками відповідних правовідносин певного правового результату в майбутньому, якщо в подальшому цей результат настав.
Кондикційний позов для повернення майна застосовується тільки у випадку, якщо підстав для застосування віндикаційного позову немає. Тобто, якщо це індивідуально визначене майно, то має йтися про віндикацію, а якщо це майно визначене родовими ознаками або втратило індивідуалізуючі ознаки внаслідок того, що змішалося з однорідним майном набувача, або перероблено в якісно іншу річ, або набувачем спожито чи відчужено будь-яким іншим чином і не збереглося в натурі, - про кондицію.
Таким чином, кондикція може застосовуватись як самостійний спосіб захисту у всіх випадках безпідставного збагачення, за умови, що безпідставно набуте чи збережене майно не може бути повернуто за допомогою інших способів захисту, за винятком безпідставно набутого майна, що не підлягає поверненню.
Позивач не вказує обставин та не надає відповідних доказів, які б вказували на: позбавлення власника відповідачем доступу до свого майна; втрату майна; неможливість користування майном та розпоряджатися ним на власний розсуд; втрату контролю над своїм майном. Так само, доказів того, що відповідач утримує майно силоміць чи іншим чином за відсутності волі власника, останній також не надав.
Посилання ж позивача на норми статті 395 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню судом у спірних відносинах, оскільки в силу специфічності закону не можна вважати ПАТ «Миколаївгаз» суб'єктом права володіння чужим майном за договором на технічне обслуговування.
Навпаки, такі дії як звернення ФОП ОСОБА_1 до відповідача з листом № 76 від 07.11.2014 з пропозицією про укладення договору оренди, з листом від 06.04.216 з пропозицією зустрічі для обговорення всіх істотних умов договору купівлі-продажу газопроводу та ініційоване позовне провадження у господарській справі про укладення договору оренди підтверджують, що позивач вільно володіє та розпоряджається належним йому майном, тим самим спростовує твердження, що відповідач безпідставно набув газопровід.
Колегія суддів вважає слушним посилання відповідача на те, що пред'явлені позивачем позовні вимоги фактично являються наміром створити між сторонами умови прихованої купівлі-продажу спірних газопроводів, тобто нав'язати відповідачу зазначені об'єкти.
Однак, виходячи з вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства та у відповідності до звичаїв ділового обороту, - неможливо змусити будь-яку особу придбати щось у володіння без її волевиявлення на це.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів відмічає, що з огляду на обставини даної справи та враховуючи специфічну природу майна, що належить позивачу, суд розцінює заявлені предмет та підстави позову як передчасно заявлені, оскільки власність не вибула із володіння, користування та розпорядження позивача, намір такого вибуття також з матеріалів справи не вбачається.
Відтак, колегія суддів вважає, що власником не доведено факту безпідставного набуття відповідачем майна позивача за рахунок останнього у розумінні приписів ст. 1212 ЦК України.
Також, з огляду на посилання позивача як на підставу пред'явлених позовних вимог на судові рішення, прийняті у справах № 6/86/09, № 5016/4079/2011(1/251), № 5016/946/2012(8/54), № 5016/2649/2012(13/119), № 5016/2896/2012(10/83), № 915/1031/13, № 915/143/13-г, № 915/2176/14 та № 915/549/15, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу позивача на таке:
Обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ є преюдиціальністю. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Наразі умови застосування преюдиції закріплені в статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вказував Вищий господарський суд України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 927/788/16, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Як свідчать тексти запропонованих позивачем судових актів, обставини щодо безпідставного набуття та утримання відповідачем спірних газопроводів судами не досліджувалися і не встановлювалися, оскільки такі обставини не знайшли свого відображення в мотивувальних частинах вищевказаних судових актів. Такі обставини навіть не були згадувані в текстах зазначених судових актів, з чого випливає, що вони не одержували оцінку судів.
Порушень прав власника відповідачем у світлі правових норм ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, не знайшли свого підтвердження.
Крім того, позивач вважає спірні газопроводи нерухомим майном, оскільки ці газопроводи є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна.
На підтвердження своєї позиції, як було зазначено судом вище, 03.04.2018 позивач надав в матеріали справи висновок експерта (ОСОБА_9С.) за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 12/18 від 02.04.2018, складений у відповідності до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України для подання до суду.
При цьому, вказаний висновок експерта був поставлений відповідачем під сумнів, оскільки експертиза була проведена без відома відповідача та без залучення відповідних спеціалістів відповідача як Оператора ГРМ.
Стосовно вищевказаного доказу позивача, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на приписи статті 80 Господарського процесуального кодексу.
Так, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Позивачем у визначеному ст. 80 ГПК України порядку не обґрунтовано неможливість подання доказу (висновку експерта № 12/18 від 02.04.2018) у передбачений процесуальним законом строк.
Водночас, цей висновок не підтверджує жодної обставини, що підлягають доказуванню у межах даної справи, а виготовлений лише виключно в якості спростування позиції третьої особи, викладеної в письмових поясненнях б/н і б/д (вх. № 2818/18 від 05.03.2018), оскільки матеріали справи свідчать, що заява щодо підготовки відповідного висновку надійшла до експерта 26.03.2018.
Крім того, як вказувалось судом вище, у відповідності до приписів ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для надання більш детальної та розгорнутої оцінки наявним в матеріалах справи висновкам експертів, враховуючи наведені вище висновки щодо недоведеності позивачем факту безпідставного набуття відповідачем майна позивача за рахунок останнього.
Беручи до уваги наведені норми та обставини в сукупності, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, колегія суддів дійшла висновків про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 34, 73, 74 76, 77, 79, 86, 129, 214, 218, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (25014, м. Кіровоград, вул. Донецька, 92; ідентифікаційний номер НОМЕР_1);
відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159; ідентифікаційний код 05410263),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30; ідентифікаційний код 37471933).
Повне рішення складено та підписано 18 червня 2018 року.
Головуючий суддя О.Г. Смородінова
Судді А.П. Алексєєв
ОСОБА_8