вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/798/18
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Житлово-комунального підприємства “Немішаєве”, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Немішаєве
про стягнення 78053,65 грн.
За участю секретаря судового засідання Гречухи А.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 83/17 від 27.12.2017 р.);
від вiдповiдача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 08.11.2017 р.);
Обставини справи:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства “Немішаєве” (відповідач) про стягнення 64622,15 грн. інфляційних втрат та 13431,50 грн. 3% річних, всього 78053,65 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-87 від 28.05.2012 р., у зв'язку з чим позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України донараховано відповідачу 64622,15 грн. інфляційних втрат та 13431,50 грн. 3% річних.
10.05.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив від 08.05.2018 р. на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач вказує недостовірні дані про наявну заборгованість відповідача перед позивачем, оскільки вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем у передбачені строки та факт сплати зазначеної суми підтверджується платіжним дорученням № 52 від 04.03.2012 р., копія якого долучено ним до відзиву.
21.05.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що він не визнає та заперечує факт оплати 04.03.2012 р. відповідачем коштів у сумі 203739,40 грн. в рахунок основного боргу за договором № 14/12-87, оскільки договір № 14/12-87 було укладено 28.05.2012 р., а отже відповідач не міг здійснити оплату за даним договором 04.03.2012 р.
31.05.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить не брати до уваги твердження, які викладені у відзиві на позовну заяву, визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відстрочити виконання прийнятого рішення до 01.11.2018 р., тобто до початку опалювального сезону, оскільки наразі підприємство перебуває в тяжкому фінансовому стані.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2018 р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 31.05.2018 р.
Представник позивача у підготовчих засіданнях 10.05.2018 р., 24.05.2018 р. та у судовому засіданні 31.05.2018 р. позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у підготовчих засіданнях 10.05.2018 р., 24.05.2018 р. проти позову заперечував, а у судовому засіданні 31.05.2018 р. визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив розстрочити виконання рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
28.05.2012 р. між дочірньою компанією "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитор) та житлово - комунальним підприємством "Немішаєве" (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 14/12-87, відповідно до умов якого (пункт 1.1. Договору) кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі - " реструктуризація"), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу №06/10-1244-БО-17 від 14.10.2010 р.
Згідно з п. 2.1 договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до пункту 1.1 цього договору, складає 264 593,20 грн., який утворився з 01.01.2010 року по 01.01.2011 року, що підтверджується актом звірки розрахунків.
Відповідно до п. 2.2 договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме остаточний розрахунок відповідач був зобов'язаний здійснити до 30 вересня 2013 року.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.09.2013 року, а в частині зобов'язань за договором - до повного їх здійснення.
Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2014 р. у справі № 911/4522/13 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до житлово-комунального підприємства «Немішаєве» про стягнення 244741,76 грн., яке набрало законної сили.
Крім того, даним рішенням встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-87 від 28.05.2012 р. щодо здійснення щомісячних платежів з погашення боргу в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений природний газ станом на час прийняття рішення в повному обсязі не виконав а саме, частково сплатив встановлену договором заборгованість, сплативши 50000,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 214593,20 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2014 р., яке набрало законної сили, у справі № 911/4522/13 позов задоволено повністю, стягнуто з житлово-комунального підприємства «Немішаєве» 214593,20 грн. заборгованості, 10058,12 пені, 15021,52 грн. 7% штрафу, 5068,92 грн. 3% річних та 4894,84 грн. судового збору.
Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі грошових зобов'язань за договором № 14/12-87 від 28.05.2012 р. про реструктуризацію заборгованості, позивач звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою № 31/13-336 від 29.01.2016 р. про стягнення з відповідача 13706,66 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 29.11.2013 р. по 31.01.2016 р. та інфляційні втрати у сумі 129537,68 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з жовтня 2013 р. по листопад 2015 р. Проте, як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, інфляційні втрати нараховані позивачем з жовтня 2013 р. по грудень 2015 р.
Рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2016 р. у справі № 911/364/16, яке набрало законної сили, за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до житлово-комунального підприємства «Немішаєве» про стягнення 143244,34 грн., позов задоволено повністю, стягнуто з житлово-комунального підприємства «Немішаєве» 13706,66 грн. 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 129537,68 грн.
Відповідачем грошові зобов'язання за договором № 14/12-87 від 28.05.2012 р. про реструктуризацію заборгованості не виконано, заборгованість у сумі 203739,80 грн. не сплачено, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, суд зазначає, що після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобовязання боржника не припинилось, оскільки, кредитор грошові кошти реально не отримав. Відтак, передбачені ст. 625 ЦК України 3% річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.
Позивач просить стягнути з відповідача 13431,50 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 01.02.2016 р. по 13.04.2018 р. на заборгованість відповідача у сумі 203739,80 грн.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, відтак суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13431,50 грн. 3 % річних.
Позивач просить стягнути з відповідача 64622,15 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. на заборгованість відповідача у сумі 203739,80 грн.
Проте, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є невірним з огляду на наступне.
Як уже зазначалось, рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2016 р. у справі № 911/364/16 стягнуто з відповідача 13706,66 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 29.11.2013 р. по 31.01.2016 р. та інфляційні втрати у сумі 129537,68 грн., нараховані на заборгованість відповідача за період з жовтня 2013 р. по листопад 2015 р., однак як вбачається із позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду у справі № 911/364/16 та яка міститься у даній справі, позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 129537,68 грн. за загальний період з жовтня 2013 р. по грудень 2015 р. включно.
Враховуючи вищевикладене, рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2016 р. у справі № 911/364/16 уже стягнуто з відповідача інфляційні втрати за грудень 2015 р.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. на заборгованість відповідача у сумі 203739, 80 грн. становить 62756,68 грн.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 64622,15 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 62756,68 грн.
У додаткових поясненнях відповідач просив відстрочити виконання прийнятого рішення до 01.11.2018 р. у з зв'язку з скрутним фінансовим станом.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як встановлено судом, відповідач грошові зобов'язання за договором № 14/12-87 від 28.05.2012 р. про реструктуризацію заборгованості не виконує ще з 2013 р., даним договором передбачено реструктуризацію боргу, що утворився з 01.01.2010 р. по 01.01.2011 р. за договором № 06/10-1244-БО-17 від 14.10.2010 р. поставки природного газу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимога відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі задоволенню не підлягає.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з житлово-комунального підприємства “Немішаєве” (07853, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Немішаєве, вулиця Чкалова, будинок, 42, код 23579528) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 1, код 31301827) 13431,50 грн. (тринадцять тисяч чотириста тридцять одну грн. 50 коп.) 3% річних, 62756,68 грн. (шістдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн. 68 коп.) інфляційних втрат та 1719,88 грн. (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять грн. 88 грн.) судового збору.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 18.06.2018 р.
Суддя О.О. Рябцева