Рішення від 05.06.2018 по справі 910/2044/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 910/2044/18

За позовомДержавного підприємства «Державне видавництво «Преса України»

до Державного підприємства «Центр оцінки та інформації»

про стягнення 761 663,77 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаНедашківська О.В.

від відповідачаГуцул В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Державне видавництво «Преса України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» 761 663,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №29/01/07/2016 від 29.07.2016 про надання послуг з виготовлення видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» в частині оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 28675,00 грн основної заборгованості, 22136,22 грн пені, 678816,87 грн 1% за користування чужими коштами, 26512,93 грн інфляційних втрат та 5522,75 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засіданні у справі призначено на 21.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 відмовлено Державному підприємству «Центр оцінки та інформації» у задоволенні клопотання про залучення до участі у розгляді справи Державного підприємства «Українська правова інформація» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; відмовлено Державному підприємству «Центр оцінки та інформації» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 18.04.2018.

У підготовчому засіданні 18.04.2018 оголошено перерву до 26.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 відмовлено Державному підприємству «Центр оцінки та інформації» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/4621/18 за позовом Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» до Державного підприємства «Українська правова інформація» та Державного підприємства «Преса України» Державного управління справами про визнання недійсною додаткової угоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 17.05.2018 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 29.05.2018.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив частково. Заявлена до стягнення сума основного боргу (28675,00 грн) відповідачем визнається. Проти задоволення позову в частині стягнення 1% за користування чужими коштами відповідач заперечує. Також позивач просить зменшити заявлену до стягнення суму штрафних санкцій.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.07.2016 між Державним підприємством «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (виконавець) та Державним підприємством «Українська правова інформація» (замовник) було укладено договір про надання послуг з виготовлення видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» №29/01/07/2016 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню видання «Бюлетень Міністерства юстиції України». Тираж, характеристики продукції, що виготовляються, та вартість робіт вказуються у відповідному додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору виконавець приступає до виконання робіт після надання замовником листа-заявки на відповідне на відповідне замовлення. У листі-заявці - «замовленні» замовник вказує технічні параметри видання «Бюлетень Міністерства юстиції України», вид, дату виходу видання і дату доставки на ДП «Преса» тиражу. У випадку зміни тиражу (кількості), технології виробництва або характеристик замовленої продукції, сторони підписують відповідні додаткові угоди.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що передача виконавцем готового видання «Бюлетень Міністерства юстиції України», здійснюється уповноваженому представнику замовника, що має видану замовником довіреність на право отримання виготовленого тиражу видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» на підставі видаткової накладної. Кількість переданих по накладних видань «Бюлетень Міністерства юстиції України», повинна відповідати кількості видань «Бюлетень Міністерства юстиції України», вказаних у замовленні на тираж.

Вивіз тиражу видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» проводиться виконавцем власними силами та за свій рахунок протягом 1 робочого дня з дня закінчення виконання робіт по його виготовленню (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.2 Договору виконані роботи приймаються повноважним представником замовника після повного виконання робіт (або поетапно кожної окремої партії продукції) та оформлюються Актами прийому-передачі виконаних робіт. Протягом 3 днів з дня отримання видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» замовник зобов'язаний перевірити якість виконаних робіт. Якщо у зазначений строк замовник не заявляє жодних претензій, продукція вважається виготовленою належним чином без недоліків та дефектів.

За правовою природою Договір №29/01/07/2016 від 29.07.2016 є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума Договору складається з суми вартості робіт виконавця по кожному замовленню замовника, однак, не може перевищувати суму в розмірі 800000,00 грн. Вартість робіт відображається у Додатку №2 - «Порядок складання калькуляції виготовлення видання».

Згідно з п. 3.2 Договору замовник зобов'язується повністю оплатити вартість робіт виконавця згідно виставлених рахунків-факту, протягом 30 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з 11.10.2016 по 13.12.2017 позивачем (виконавцем) виконано роботи (виготовлено та передано замовнику обумовлену договором продукцію) на загальну суму 435463,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №4542 від 11.10.2016 на суму 35821,50 грн, видатковою накладною №4972 від 03.11.2016 на суму 29419,50 грн, видатковою накладною №5724 від 07.12.2016 на суму 29419,50 грн, видатковою накладною №87 від 10.01.2017 на суму 32542,50 грн, видатковою накладною №350 від 02.02.2017 на суму 32317,50 грн, видатковою накладною №868 від 06.06.2017 на суму 35098,00 грн, видатковою накладною №1281 від 04.04.2017 на суму 29954,40 грн, видатковою накладною №1772 від 03.05.2017 на суму 30102,00 грн, видатковою накладною №2293 від 06.06.2017 на суму 30603,70 грн, видатковою накладною №2810 від 06.07.2017 на суму 31105,40 грн, видатковою накладною №3209 від 03.08.2017 на суму 30221,85 грн, видатковою накладною №3862 від 12.09.2017 на суму 29686,95 грн, видатковою накладною №4933 від 08.11.2017 на суму 28961,75 грн, видатковою накладною №5719 від 13.12.2017 на суму 30108,75 грн, а також відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт.

Також у справі наявні рахунки на оплату виконаних робіт на вказану суму, а саме: № 4382 від 05.10.2016 на суму 35821,50 грн, № 4851 від 01.11.2016 на суму 29419,50 грн, № 5501 від 01.12.2016 на суму 29419,50 грн, № 70 від 04.01.2017 на суму 32642,50 грн, № 286 від 31.01.2017 на суму 32317,50 грн, № 884 від 02.03.2017 на суму 35098,00 грн, № 1166 від 29.03.2017 на суму 29954,40 грн, № 1603 від 27.04.2017 на суму 30102,00 грн, № 2229 від 01.06.2017 на суму 30603,70 грн, № 2497 від 30.06.2017 на суму 31105,40 грн, № 3031 від 28.07.2017 на суму 30221,85 грн, № 3460 від 01.09.2017 на суму 29686,95 грн, № 4635 від 01.11.2017 на суму 28961,75 грн, № 5355 від 08.12.2017 на суму 30108,75 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, вартість виконаних робіт за вказаний період була сплачена замовником в повному обсязі. Проте, оплати здійснювалися з порушенням встановленого умовами Договору строку.

Так, рахунки від 05.10.2016 №4382, від 01.11.2016 №4851, від 01.12.2016 №5501, від 04.01.2017 №701, та частково рахунок-фактура від 31.01.2017 №286 - оплачено 27.09.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 27.09.2017 №15995; частково рахунок-фактура від 31.01.2017 №286, рахунки-фактури від 02.03.2017 №884, від 29.03.2017 №1166, частково рахунок-фактура від 27.04.2017 №1603 - оплачено 06.10.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 06.10.2017 №16036; частково рахунок-фактура від 27.04.2017 №1603, рахунок-фактура від 01.06.2017 №2229, частково рахунок-фактура від 30.06.2017 №2497 - оплачено 10.10.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 10.10.2017 №1060; частково рахунок-фактура від 30.06.2017 №2497, рахунки-фактури від 28.07.2017 №3031, від 01.09.2017 №3460 - сплачено 26.10.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2017 №16073; рахунок-фактура від 01.11.2017 №4635 оплачено 28.12.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2017 №1230.

В подальшому, 29.12.2017 між Державним підприємством «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (виконавець), Державним підприємством «Українська правова інформація» (первісний замовник) та Державним підприємством «Центр оцінки та інформації» (новий замовник) підписано Додаткову угоду №1 про заміну сторони в Договорі про надання послуг з виготовлення видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» від 29.07.2016 №29/01/07/2016.

Відповідно до п. 1 вказаної Додаткової угоди сторони домовилися замінити одну із сторін Договору про надання послуг з виготовлення видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» від 29.07.2016 №29/01/07/2016, укладеного між виконавцем та первісним замовником, а саме: передати новому замовнику усі права та обов'язки первісного замовника за договором.

Згідно з п.2 Додаткової угоди після підписання сторонами цієї Додаткової угоди новий замовник стає стороною договору про надання послуг з виготовлення видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» від 29.07.2016 №29/01/07/2016 і є повним правонаступником первісного замовника відносно його прав та обов'язків за даним Договором.

В п.п. 4, 5 Додаткової угоди сторони погодили, що зобов'язання по Договору, які виникли до підписання даної додаткової угоди, переходять до нового замовника з моменту її підписання. Після підписання даної додаткової угоди подальше прийняття та виконання заявок на друк та доставку видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» буде здійснюватися виконавцем від нового замовника на умовах, визначених Договором.

Таким чином, враховуючи підписання сторонами Додаткової угоди №1 про заміну сторони в Договорі про надання послуг з виготовлення видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» від 29.07.2016 №29/01/07/2016, з 29.07.2016 відповідач - Державне підприємство «Центр оцінки та інформації» набув статус замовника за Договором від 29.07.2016 №29/01/07/2016 та, з огляду на зміст Додаткової угоди, є повним правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Українська правова інформація» у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, після укладення Додаткової угоди Державним підприємством «Державне видавництво «Преса України» на замовлення відповідача виконало роботи за Договором на суму 28675,00 грн (рахунок на оплату № 5613 від 27.12.2017).

Проте, відповідачем виконані позивачем роботи оплачені не були, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 28675,00 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав.

Твердження відповідача про те, що станом на момент розгляду справи строк виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт не настав, оскільки рахунки на оплату відповідачем не виставлялись, судом відхиляються, так як з наявного у справі листування вбачається, що замовником факт несвоєчасності здійснення оплати визнавався неодноразово. Жодних застережень стосовно неотримання рахунків на оплату робіт замовник у своїх листах не наводив.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором про надання послуг з виготовлення видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» №29/01/07/2016 у розмірі 28675,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 22136,22 грн пені, 678816,87 грн 1% за користування чужими коштами, 26512,93 грн інфляційних втрат та 5522,75 грн 3% річних, нарахованих в тому числі за прострочення оплати робіт, виконаних до укладення Додаткової угоди.

Як встановлено судом, оплати за виконані роботи здійснювались замовником із порушенням встановленого Договором строку, а тому дії замовника є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 Договору за прострочення термінів оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання замовником грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку пені, нарахованої за прострочення сплати рахунків №286 від 31.01.2017 та №884 від 02.03.2017, позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 21456,09 грн за загальний період прострочення з 02.03.2017 по 19.02.2017.

В ході розгляду справи представником відповідача було заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій. Однак, наявності обставин, які в розумінні ст. 551 Цивільного кодексу України можуть бути підставами для зменшення розміру неустойки, позивачем не наведено, а тому у задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено.

Щодо стягнення з відповідача 1% за користування чужими коштами у розмірі 678816,87 грн, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1.1 Договору (на який позивач посилається в обґрунтування вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами) визначено, що у разі прострочення замовником строків платежів, встановлених цим Договором, замовник на вимогу виконавця виплачує останньому відсоток за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Однак, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, є пеня.

Тобто, за своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 5.1.1 Договору за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14.

За таких обставин, враховуючи, що судом стягнуто з відповідача суму пені у розмірі 21456,09 грн на підставі п. 5.1 Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1% за користування чужими коштами у розмірі 678816,87 грн (які, як вказано вище, за своїм змістом також є вимогами про стягнення пені) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи несвоєчасність здійснення замовником розрахунків за Договором, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 26512,93 грн та 3% річних у розмірі 5522,75 грн, нарахованих по 26.01.2018, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» (02002, м.Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, ідентифікаційний код 00209131) на користь Державного підприємства Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами (03047, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) суму основного боргу у розмірі 28675 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 00 коп., пеню у розмірі 21456 (двадцять одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 26512 (двадцять шість тисяч п'ятсот дванадцять) грн 93 коп., 3% річних у розмірі 5522 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 1232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн 75 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 15.06.2018.

Суддя Ю.М. Смирнова

Попередній документ
74719539
Наступний документ
74719541
Інформація про рішення:
№ рішення: 74719540
№ справи: 910/2044/18
Дата рішення: 05.06.2018
Дата публікації: 19.06.2018
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг